Постанова Київський апеляційний суд № 2-1506/09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №2-1506/09 Апеляційне провадження №22-ц/824/5920/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : 18 березня 2009 року ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованості за кредитним договором №013/93-12/59 в сумі 4 976,12 доларів США, що за курсом Національного банку України на 03.03.2009 становить 38 316,12 грн, та судових витрат в сумі 413,16 грн ( у т.ч. судовий збір - 383,16 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30,00 грн ). Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 15 ківтня 2008 року між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 укладено кредитний договір №013/93-12/59 про надання споживчого кредиту в сумі 5 000,00 доларів США із сплатою 23% річних на строк до 14.04.2009. У відповідності до п.п. 6.1. та 6.8. вказаного кредитного договору, відповідач - ОСОБА_1 зобов`язувалася забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором, у відповідності до графіка повернення кредиту та сплати відсотків. Крім того, 15 ківтня 2008 року, згідно з п. 3.5. кредитного договору №013/93-12/59, для забезпечення виконання зобов`язань, що з нього випливають, між позивачем і відповідачем - ОСОБА_2 укладено договір поруки №013/93-12/59/1. Позивач двічі направляв відповідачам претензії, але останні ухиляються від виконання умов кредитного договору. Станом на 03 березня 2009 року сума заборгованості за кредитним договором №013/93-12/59 становить 4 976,12 доларів США, що становить 38 316,12 грн. Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року позов ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», суму боргу згідно договору кредиту №013/93-12/59 та договору поруки №013/93-12/59/1 в розмірі 38 316,12 грн та судові витрати - 413,16 грн., а всього 38 729,28 грн. На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено про те, що 15 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №013/93-12/59, відповідно до умов якого їй надано кредит на суму 5 000 доларів США з кінцевим терміном повернення всієї суми заборгованості по 14 квітня 2009 року, зі сплатою 23% річних. Відповідно до п.п. 6.1, 6.8 вказаного договору кредиту, вона зобов`язана забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків, згідно умов цього договору. Також, 15 квітня 2008 року, для забезпечення виконання зобов`язання, що випливають з кредитного договору №013/93-12/59, між позивачем та ОСОБА_2 , укладено договір поруки 013/93-12/59/1. Відповідно до ст.ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність. Станом на 03 березня 2009 року, загальна сума заборгованості відповідача - 1 та відповідача - 2 перед позивачем, згідно вказаного договору кредиту, складає: 31 413,38 грн - залишок заборгованості по погашенню кредиту, 4 755,21 - залишок заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 1 819,74 - пеня за порушення строків погашення тіла кредиту, 327,79 - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, а всього сума боргу становить 38 316,12 грн. Згідно з положеннями ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допукається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, суд пешої інстанції в судовому засіданні встановив, що позивачем повністю та належним чином виконано зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 , шляхом перерахування суми кредиту на її поточний рахунок № НОМЕР_1 в Київській регіональній дирекції ВАТ «Райффазен Банк Аваль», що підтверджується меморіальним валютним ордером №3/93-12/59 від 16 квітня 2008 року ( а.с. 13 ). Статтями 544, 550 ЦК України, передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, ним сплачується неустойка ( штраф, пеня ). Не погоджуючись із вказаним заочним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому, ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 15 квітня 2008 року між ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №013/93-12/59 ( а.с. 14 -16 т. 1 ). Пунктом 1.1. правочину передбачено, що кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у сумі 5 000 доларів США строком по 14 квітня 2009 року включно, зі сплатою 23 процентів річних. Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі. У пункті 3.1. кредитного договору зазначено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. Відповідно до пункту 3.4. кредитного договору, виконання зобов`язань позивальником по погашенню заборгованості по кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, та сплаті неустойки ( у випадку її виникнення ) забезпечується всім належним позивальникові майном та коштами, на які може бути звенено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України. Згідно із пунктом 3.5. кредитного договору, у відповідності з законодавством України, забезпеченням цього договору є: договір поруки №013/93-12/59/1 від 15 квітня 2008 року. Крім того, кредитор може вимагати від позичальника надання додаткового забезпечення. Відповідно до пункту 6.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбаченних цим договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно. Основна заборгованість за кредитом ( позичкова заборгованість ) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості ( невід`ємний додаток № 1 до цього договору ) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом. Відповідно до пункту 6.2. кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати кредитору додатково до встановленої процентної ставки за кредит, неустойку, пеню та інші штрафні санкції, передбачені ст. 10 цього договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначеням, порушення умов п.п. 6.4.-6.7. цього договору. Згідно із пунктом 10.2. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 1.1., 6.1. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. В додатку №1 до кредитного договору № 013/93-12/59 від 15 квітня 2008 року, зазначено графік погашення кредиту ОСОБА_1 : з травня 2008 року по березень 2009 року - щомісячно 420,00 доларів США., в квітні 2009 року - до 14 числа - 380,00 доларів США ( а.с. 17 т. 1 ). Крім того, 15 квітня 2008 року між ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 , укладено договір поруки №013/93-12/59/1. За умовами п. 1.2. правочину, ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язалась відповідати перед банком за виконання зобов`язань боржника ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №013/93-12/59 від 15 квітня 2008 року ( а.с. 11-12 т. 1 ). На виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до меморіального валютного ордеру №3/93-12/59 від 16 квітня 2008 року, перерахувало кредитні кошти згідно кредитного договора №013/93-12/59 на рахунок ОСОБА_1 в сумі 5 000 доларів США ( а.с. 13 т. 1 ). Відтак, судом встановлено, що на момент розгляду позовної заяви, відповідачами не виконано умов укладених з позивачем кредитного договору та договору поруки, відповідно. Унаслідок цього, ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулося до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 з претензією від 05.02.2009 №09-07/09/1597 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №013/93-12/59 від 15.04.2008 з вимогою про дострокове погашення загальної заборгованості в сумі 4 831,74 доларів США ( а.с. 9 т. 1 ). Окрім цього, ВАТ «Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», повторно звернулося до відповідачів з аналогічною вимогою від 26.11.2008 №09-07-01/09/12104, яка також залишилась невиконаною, а 18 березня 2009 року - звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з названою позовною заявою ( а.с. 3-5, 10 т. 1 ). На підтвердження заявлених вимог надало довідку-розрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 013/93-12/59 від 15.04.2008, станом на 03 березня 2009 року, згідно якої ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 3 360 доларів США, заборгованість по відсотках - 617,56 доларів США, нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 236,33 доларів США, та пеню за несплачені в строк відсотки 42,57 доларів США, а всього прострочена заборгованість за договором становить 4 256,46 доларів США, що за за курсом НБУ становить 32 774,74 грн ( а.с. 6, 7, 8 т. 1 ). При вирішенні зазначеного спору між сторонами суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне правове обґрунтування свого рішення. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України ). Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ). Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( стаття 599 ЦК України ). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позивальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник, зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження своїх вимог щодо стягнення заборгованості з позичальника та поручителя банком було надано, зокрема, довідку-розрахунок заборгованості станом на 03 березня 2009 року ( а.с. 6-7 т. 1 ), копію кредитного договору № 013/93-12/59 від 15 квітня 2008 року ( а.с. 14-16 т. 1), графік погашення кредиту ( а.с. 17 т. 1 ) , копію договору поруки № 013/93-12/59/1 від 15 квітня 2008 року ( а.с. 11-12 т. 1 ). При цьому, відповідачка не спростувала факт отримання кредиту, тим більше, здійснювала його часткове погашення, зокрема, сплатила 920,34 доларів США ( а.с. 6 т. 1 ), а під час розгляду справи не була згодна лише із заявленим банком розміром заборгованості, проте свого розрахунку не надала. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині недоведення позивачем фактів укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору №013/93-12/59 від 15 квітня 2008 року, надання відповідачу кредиту у розмірі 5 000 доларів США, а також в частині заперечення відповідачем розміру заборгованості за вказаним кредитним договором та розрахунку позивача, який викладений незрозуміло на переконання відповідача, а також про те, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, з точки зору апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції, та спростовуються наявними у справі доказами, зазначеними вище. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно, судом застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведенного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наданий банком розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості відповідача у цій справі. А тому, викладені у апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 щодо оскаржуваного рішення, на переконання апеляційного суду, не спростовують наявність правовідносин між сторонами щодо укладення названого правочину, встановлений судом першої інстанції розмір заборгованості за кредитом та обов`язок відповідачів його сплатити у заявленому розмірі. При цьому, суд другої інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення без належного її повідомлення про час і місце розгляду справи. Зокрема, повістку на судове засідання, яке відбулося 13 квітня 2009 року, вона не отримувала у зв`язку з відсутністю за місцем проживання, що підтверджується конвертами, які повернулися до суду ( а.с. 33, 34 т. 1), а тому, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Зазначені обставини були підтверджені під час апеляційного розгляду справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачки про час і місце розгляду цієї справи при ухваленні оскаржуваного рішення. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції розглянув цю справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, а тому, ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знайшли своє часткове підтвердження при апеляційному розгляді справи, а тому суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення заявлених позовних вимог відповідно до положень ст. 376 ЦПК України та названих норм матеріального і процесуального права. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне залишити без задоволення клопотання апелянта щодо зупинення дії заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 ( а.с. 99 т. 2 ), за відсутності правових підстав для цього. Зупинення дії судового рішення, яке оскаржується в апеляційному порядку, передбачено у разі, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного ЦПК України строку у разі поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення, в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 359 ЦПК України. Окрім іншого, суд другої інстанції вважає за неможливе при розгляді справи залучити до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Комерційний індустріальний Банк», яка розглядається у письмовому провадження без повідомлення учасників справи. Тим паче, матеріали справи містять договір відступлення прав вимоги №114/13 та витяг ( а.с. 46-47, 48 ), які судом віднесені до копій невідомого походження згідно правових позиціяй Верховного суду України ( справи №6-57743св10, №6-29420св10 ), оскільки їх справжність неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом. При цьому, ймовірні правонаступники кредитора не будуть позбавлені можливості провести його заміну відповідно до положень ст.ст. 55 та 442 ЦПК України. Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства«Райффазен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 976,12 доларів США, що за курсом Національного банку України на 03.03.2009 року становить 38 316,12 грн, судовий збір - 383,16 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Г.І. Мостова Є.М. Суханова