Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/1299/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1204/21Головуючий по 1 інстанції Справа №707/1299/18 Категорія: Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року :Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року, ухваленого у складі судді Тептюк Є.П., у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку та її витребування, повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2021 року, - в с т а н о в и в : У липні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №46-7 від 02 грудня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 гектарів для індивідуального дачного будівництва. В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району №53-18 від 10 липня 2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 7124986000:04:005:0198, загальною площею 0,1000 гектарів для індивідуального дачного будівництва, а в п.31 вказаного рішення земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, яка буде використовуватись для індивідуального дачного будівництва. На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_2 , Черкаським районним управлінням юстиції видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, серії САК №318003 від 24 липня 2015 року. Вважає, що рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району №53-18 від 10 липня 2015 року в частині відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема в частині відведення землі для містобудівних потреб без наявності розробленої та затвердженої містобудівної документації, детального плану території; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації. На підставі договору купівлі-продажу №5744 від 16 червня 2017 року посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , та було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тому, на думку позивача, таке майно має бути витребувано в особи як таке, що вибуло з володіння власника не з його волі. У вересні 2020 року позивачем було подано заяву про часткову зміну предмету позову, яка обґрунтована тим, що відновлення порушеного права держави на земельну ділянку неможливо без скасування відповідного права. Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. На підставі викладеного позивач остаточно просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» №53-18 від 10 липня 2015 року в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0198 загальною площею 0.1000 гектарів розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок. Визнати недійсним свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 гектарів САК №318003 від 24 липня 2015 року, видане ОСОБА_2 . Скасувати державну реєстрацію права власності зареєстровану за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №10535363 від 21 липня 2015 на земельну ділянку загальною площею 0,1000 гектарів, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0198 із одночасним припиненням речового права на неї. Визнати недійсним договір купівліпродажу №5744 від 16 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. Витребувати у ОСОБА_1 , земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту за кадастровим номером 7124986000:04:005:0198, загальною площею 0,1000 гектарів, що належить їй на підставі договору купівліпродажу №5744 від 16 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. на користь громади с. Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради Черкаського району. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10 липня 2015, в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0198, загальною площею 0,1000 гектарів, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області був порушений порядок надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий суд вказав, що свідоцтво про право власності тільки посвідчує право власності на земельну ділянку, яке з цього свідоцтва не виникає, тому вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволенню не підлягає. Спірна земельна ділянки відноситься до земель водного фонду та розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району і позовні вимоги про їх витребування необхідно розглядати як негаторний позов, а не помилково кваліфікований позивачем як віндикаційний, а тому вказані позовні вимоги до задоволення не підлягають. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити повністю. В іншій частині рішення залишити в силі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірна земельна ділянка розташована за межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, розміри якої визначені ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України. Оскільки земельна ділянка розташована за межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, вона не належить до земель водного фонду. Ні з позовної заяви, ні з доданих до неї документів позивачем не підтверджено, до якої категорії земель належала земельна ділянка Свидівоцької сільської ради на час її передачі сільській раді та на час проведення нею інвентаризації. Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради від 27 квітня 2015 року №50-23 спірна земельна ділянка була переведена із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження) до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски). Вказане рішення є чинним та ніким не оскаржене. Оскільки місцевий суд дійшов помилкових висновків, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та належить до земель водного фонду, тому помилково дійшов висновку, що документація щодо відведення земельної ділянки підлягала обов`язковій державній експертизі. Суд відмовляючи у задоволенні клопотання адвоката скаржника про залишення позовної заяви без розгляду, посилався на те, що контроль за землями водного фонду покладено на Держводагенство України, оскільки прокурор звертався листом до нього щодо спірної земельної ділянки, однак Держводагенство ніяким чином не діяла на захист вказаної земельної ділянки, у прокурора виникло право на звернення до суду. Вважає, що суд не дослідивши матеріали справи, не з`ясувавши, чи спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, прийняв рішення про те, що контроль за використанням даної земельної ділянки покладений на Держводагенство України, а тому у прокурора є всі повноваження для представництва інтересів держави у даній справі. При цьому, суд вказав, що прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави (і це при наявності в державі органу, уповноваженого на захист та представництво її інтересів з даного питання). 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого держава не є власником земель в межах населеного пункту та не здійснює прав власника цих земель. У разі задоволення позову земельна ділянка буде повернута не державі, в інтересах якої прокурор подає позов, а сільській раді як представнику громади с. Свидівок. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Конституція України (статті 13, 14) визначає, що зокрема земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на такі категорії як землі рекреаційного призначення та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.ч. 1,2 ст. 18, ст. 19 ЗК України). За змістом статей 3,4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), викладені у додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ № 1051 від 17 жовтня 2012 року, підгрупа угіддя «штучні водосховища» включає штучні водойми місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудовані для створення запасу води та регулювання її стоку, та належить до групи «води», яка включає частину національної території, покриту поверхневими водами (природні і штучні водойми), що входять до складу природних ланок кругообігу води, яка обмежена лінією узбережжя. Підгрупа «піски» включає ділянки землі, які вкриті великими масами сипучої гірської породи, що складається з крупинок твердих мінералів, переважно кварцу (включаючи пляжі) та належить до групи «землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом», яка включає незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю. Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі №372/2180/15-ц, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.222-274/120-18 від 14 березня 2018 року, згідно Форми №6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0198 станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувалась в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучні водосховища) (т.1 а.с.45). Форма 6-зем відображає результат робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»). Про те, що форма 6-зем є доказом при встановленні цільового призначення землі вказав Верховний Суд України в постанові від 21 січня 2015 року в справі №6-224цс14. Окрім того, як вбачається з пояснювальної записки до Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 3,0000 гектарів в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, виготовленої ФОП ОСОБА_3 у 2015 році, вищевказана земельна ділянка згідно земельно-облікових даних обліковується як землі загального користування (штучні водосховища) (т.1 а.с. 31). З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що оспорювана земельна ділянка належить до земель водного фонду, тому доводи скаржника в цій частині безпідставні. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на момент проведення інвентаризації) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) встановлено, що до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. Формування земельних ділянок у такому порядку може здійснюватися один раз. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішенням Свидівоцької сільської ради від 27 квітня 2015 року №50-23 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 3,0000 гектарів в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок, та переведено вищевказану земельну ділянку із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження) до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски) (т.1 а.с.38). Водночас, за змістом абз. 2 ч.1, ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до ч.8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено у статті 186-1 Земельного кодексу України, за змістом ч.ч.1,2, абз.6 ч.3 якої (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства. За змістом абз. 2 ч.6 ст. 186-1 Земельного кодексу України у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Відповідно до абз.7 ч.1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Судом встановлено, що рішенням сесії Свидівоцької сільської ради №53-18 від 10 липня 2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , у тому числі ОСОБА_2 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0198, площею 0,10 гектарів. Окрім того, пунктом 31 вказаного рішення земельну ділянку було віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва та житлової та громадської забудови, які будуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 26-29). Водночас, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-0.9-2995/2-18 від 05 травня 2018 року документація із землеустрою, щодо спірної ділянки, на проведення експертизи не надходила (а.с.68). Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 19 квітня 2018 року №2348/9/11-18, проекти землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися (а.с.49). З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Свидівоцької сільською радою було здійснено зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України, та не у відповідності із суспільними та публічними інтересами, що в наслідку призвело до того, що землі водного фонду було передано у приватну власність. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «д» ч.4 ст. 84 ЗК України). За змістом ч.2 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Відповідно до ч.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Таким чином обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування рішення сільської ради. Безпідставними є викладені в апеляційні скарзі заперечення апелянта на ухвалу про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatismutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskayav. Russia, заява № 42454/02, § 35)). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»). Звертаючись до суду з позовом, прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вказав на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, на його думку, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц). Як встановлено судом, до проведення інвентаризації земель сільською радою та до фактичного відведення земельної ділянки у приватну власність, спірна земельна ділянка обліковувалась як землі загального користування, вид угідь - штучні водосховища. Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393 (в редакції, що діяла на момент звернення прокурора до суду) Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. 11 квітня 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцько Є.В. звернувся з листом вих.№166-5827вих18 до Голови Державного агентства водних ресурсів України Овчаренка І.І., в якому повідомляв, що прокурором вивчаються питання на предмет вжиття заходів представницького характеру щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок та просив повідомити, чи погоджувалася проектна документація, щодо ряду земельних ділянок, зокрема земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0198 (відведена ОСОБА_2 ), за рахунок земель водного фонду (т.1 а.с.47-48). 19 квітня 2018 року Державним водним агентством України була направлена відповідь на лист прокурора, в якій повідомляється, що проект землеустрою, щодо земельних ділянок, в тому числі спірних, ним не погоджувався (т.1 а.с. 49). Беручи до уваги вказану відповідь, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що у даній справі Держводагентство з квітня 2018 року було повідомлене про відведення спірних земельних ділянок, оскільки прокурором повідомлялися кадастрові номери даних земельних ділянок і у Держводагентства були всі можливості перевірити на публічній кадастровій карті розміщення вказаних земельних ділянок, та в разі встановлення їх розміщення на землях водного фонду, належним чином відреагувати. Доказів відповідного реагування з боку Держводагентства, як на момент подачі прокурором позову в липні 2018 року, так і до даного часу, суду надано не було. За таких обставин беручи до уваги, що Державне агентство водних ресурсів України будучи належним чином повідомлено про вибуття даних земельних ділянок з власності держави, фактично не вчинило і не вчиняє жодних дій з даного приводу, такі їхні дії суд розцінює, як бездіяльність, що надавало повноваження прокурору звернутись до суду з позовом в інтересах держави. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку та її витребування без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 15 липня 2021 року. Судді