Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/12263/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12263/18 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Структум» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Структум» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Структум» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.04.2018 № 0249521212. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2018 ТОВ "Структум" подало до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, згідно якої задекларовано податок на прибуток в сумі 8 937 453, 00 грн. 07.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток. До заяви про розстрочення позивачем надано: - заяву ТОВ «Структум» від 07.03.2018 № 07-03; - лист ТОВ «Структум» від 07.03.2018 № 08-03; - графік погашення розстрочених сум; - розрахунок прогнозованих доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення; - декларацію з податку на прибуток за 2017; - копію ліцензії; - копія фінансової звітності за 2017; - копію обігово-сальдової відомості за період з 01.01.2018 по 07.03.2018; - копію обігово-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01.01.2018 по 07.03.2018; - копію обігово-сальдової відомості по рахунку 311 за період з 01.01.2018 по 07.03.2018; - копію форми № 1ДФ за 4 квартал 2017; - копії актів звірок з дебіторами; В свою чергу, відповідач 05.04.2018 листом № 14126/10/26-15-17-01-13, направленим ТОВ «Структум» рекомендованим поштовим відправленням 12.04.2018 та отриманого останнім 16.04.2018, повідомило позивача про відмову у наданні розстрочення податкових зобов`язань, причиною відмови зазначено те, що «станом на 29.03.2018 за даними інформаційної системи органів ДФС в індивідуальній картці ТОВ «Структум» грошові зобов`язання по податку на прибуток, термін сплати якого припадає на 11.03.2018, сплачено 22.03.2018 в повному обсязі». 10.04.2018 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п 75.1 ст. 75. н. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов`язання ТОВ "Структум" за 2017 рік, результати якої оформлено актом від 10.04.2018 № 1862/26-15-12-12-12-38186327, яким встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, на 11 календарних днів сплати грошового зобов`язання на суму 8 937 453,00 грн. На підставі зазначених вище висновків, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0249521212 від 27.04.2018 про нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від погашеної суми податкового боргу в сумі 893 745,30 грн. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки термін сплати узгодженого податкового зобов`язання по декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2017 рік сплив 11.03.2018, а позивачем таке зобов`язання в розмірі 8 937 453,00 грн. сплачено 22.03.2018, що вказує на несвоєчасну сплату, а відповідно на правомірність застосування до ТОВ "Структум" відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 %. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що 07.03.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток, проте після настання граничного строку сплати податкового зобов`язання позивач не отримав жодної відповіді з приводу звернення про розстрочення грошового зобов`язання, у зв`язку з чим мало місце узгодження розстрочення. Крім того, зазначено, що для відновлення порушених прав позивача 02.07.2018 ТОВ «Структум» подало до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву про визнання протиправною відмову Головного управління ДФС у м. Києві у наданні розстрочки грошового зобов`язання листом від 05.04.2018 № 14126/10/26-15-17-01-13 та про зобов`язання вчинити певні дії. В судовому засіданні 30.06.2021 апелянт звертав увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 826/10861/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2021, визнано протиправною відмову Головного управління ДФС у м. Києві у наданні товариству з обмеженою відповідальністю "Структум" розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 8 937 453, 00 грн. листом від 05.04.2018 № 14126/10/26-15-17-01-13 та зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" від 07.03.2018 № 07-03 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 8 937 453, 00 грн. та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду. За таких обставин, вказане виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу норм абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до норм п. 31.1, п. 31.3 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. У відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Зазначене пояснюється тим, що передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту несплати зобов`язання у визначені строки, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від наміру чи волевиявлення платника податків отримати розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов`язання, зокрема, і за умови подання відповідної заяви, а так само не залежить від своєчасності вирішення такої заяви контролюючим органом. Згідно з п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. На реалізацію бланкетної норми п.100.13 ст.100 ПК України Міністерством доходів і зборів України 10.10.2013 видано наказ № 574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 (надалі по тексту також - Порядок № 574). Відповідно до п. п. 1.4, 1.9 розд. І Порядку № 574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов`язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів. Згідно з п. 1.8 Порядку № 574 подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення). Підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком. З правового аналізу зазначених правових норм слідує, що контролюючий орган, за наслідком розгляду заяви платника податків, може прийняти одне з двох рішень, або про розстрочення грошових зобов`язань або про відмову у розстроченні таких. Подання заяви про розстрочення виконання грошового зобов`язання, а так само несвоєчасний розгляд такої контролюючим органом не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем 07.03.2018 було подано заяву, в якій позивач стверджував про неможливість сплати узгодженого податкового зобов`язання 11.03.2018, наводив аргументи, додавав докази такої неможливості, та просив здійснити розстрочення на 3 місяці. Натомість, податкові зобов`язання були самостійно сплачені позивачем 22.03.2018, через п`ятнадцять календарних днів після подання вищезазначеної заяви про розстрочення податкових зобов`язань та відповідно через одинадцять календарних днів за настанням граничного строку сплати. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. При цьому, виключенням щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, є приписи пункту 3.9 розділу ІІІ Порядку № 574, згідно з якими, на розстрочені (відстрочені) грошові зобов`язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу). Отже, умовами незастосування штрафу, передбаченого ст. 126 Податкового кодексу України, є виключно прийняття рішення та укладання відповідного договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) на період до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу) і це може стосуватись лише розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) сплата яких відбувається згідно з договором. Поряд з цим, поза межами дії договору, у випадку не сплати грошових зобов`язань (податкового боргу), застосовується відповідальність, передбачена приписами ст. 126 Податкового кодексу України. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 826/10124/17 було висловлено правовий висновок щодо застосування норм права до аналогічних правовідносин, відповідно до якого, звернення з заявою, відповідно до статті 100 ПК України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 574, до прийняття рішення та укладення договору про розстрочення (відстрочення) сплати узгодженої суми грошового зобов`язання (податкового боргу), а так само несвоєчасний розгляд такої заяви контролюючим органом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Вказане застосування правових норм не залежить від підстав неприйняття податковим органом позитивного для платника податків рішення за результатами розгляду заяви про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 16.11.2020 у справі № 826/10694/17 та від 02.12.2020 у справі № 826/10692/17. Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо посилань апелянта на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 826/10861/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2021, яким визнано протиправною відмову Головного управління ДФС у м. Києві у наданні товариству з обмеженою відповідальністю "Структум" розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 8 937 453, 00 грн. листом від 05.04.2018 № 14126/10/26-15-17-01-13 та зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" від 07.03.2018 № 07-03 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 8 937 453, 00 грн. та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду, як на підставу звільнення позивача від відповідальності за порушення строків його сплати, колегія суддів вважає помилковими, оскільки підтвердження судовими рішеннями, які набрали законної сили, обставин несвоєчасного прийняття податковим органом рішення за результатами розгляду заяви про розстрочення сплати зобов`язань з податку на прибуток, обставин протиправності відмови контролюючого органу у наданні розстрочки грошового зобов`язання, а також наявність за результатами повторного розгляду заяви рішення, винесеного на виконання відповідних судових рішень, яким відмовлено у наданні розстрочення сплати грошових зобов`язань, не може розглядатися як законна передумова перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати зобов`язання на більш пізній строк та не може бути підставою для звільнення від відповідальності, за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 826/10692/17. Таким чином, посилання апелянта на те, що судовим рішенням у справі № 826/10861/18 звільнено позивача від відповідальності за порушення строків його сплати, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Як вже було зазначено вище, ТОВ "Структум" в декларації з податку на прибуток підприємств самостійно визначено податок на прибуток за 2017 рік, нарахований за результатами останнього податкового періоду в розмірі 8 937 453,00 грн., термін сплати якого спливав 11.03.2018 (як узгодженого податкового зобов`язання). Натомість матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що ТОВ "Структум" узгоджене податкове зобов`язання в розмірі 8 937 453,00 грн. сплачено лише 22.03.2018, тобто з простроченням на 11 календарних днів. Враховуючи встановлене порушення позивачем строків сплати грошового зобов`язання, яке не заперечувалось позивачем, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність рішення контролюючого органу щодо нарахування платнику податку штрафу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання та відсутність підстав для задоволення позову. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Структум» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.