Постанова 4823 № 750/8114/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 14 липня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/8114/20 Головуючий у першій інстанції Логвіна Т. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/784/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К. секретар: Позняк О.М. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (суддя Логвіна Т.В.), ухвалене о 09 год. 55 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 19 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 993 921,19 грн у відшкодування матеріальної шкоди, а також 70 000 грн у відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданих внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення. Позов мотивовано тим, що вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 липня 2017 року у справі №750/8952/16-к ОСОБА_2 була визнана винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190 КК України та ч.4 ст.358 КК України, та призначено їй покарання: за ч.3 ст.190 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі; за ч.4 ст.358 КК України у вигляді 4 місяців арешту. Звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання за ч.4 ст.358 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Даний вирок набув законної сили після його перегляду в апеляційному порядку і залишення його без змін згідно з ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2017 року. Як установив суд, 20 червня 2013 року, маючи умисел на заволодіння коштами від реалізації квартири АДРЕСА_1 , перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., ОСОБА_2 одержала у невстановлений слідством спосіб та від невстановленої органом досудового розслідування особи довіреність на представлення інтересів ОСОБА_3 з питань продажу, обміну або здачі в оренду належної останній квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з правом продати, обміняти або здати в оренду її за ціною та на умовах на свій розсуд та отримати кошти в будь-якій валюті, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 з 26 травня 2013 року перебуває в Італії, за межами України і не видавала та не підписувала цю довіреність на її ім`я. Після цього, 25 липня 2013 року, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В., відповідачка, вводячи в оману нотаріуса та покупця квартири ОСОБА_1 надала приватному нотаріусу підроблену довіреність для оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , внаслідок чого нотаріусом був оформлений договір купівлі-продажу вказаної квартири. 26 липня 2013 року приватним нотаріусом Красногором О.В. був посвідчений та зареєстрований в реєстрі договір дарування, за яким ОСОБА_1 передала у власність безоплатно придбану напередодні квартиру своїй доньці ОСОБА_4 . Згодом мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсними та про витребування майна від добросовісного набувача і рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 березня 2016 року позовні вимоги було задоволено: визнано недійсною довіреність від 20 червня 2013 року, що була видана на ім`я ОСОБА_2 , визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25.07.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , а також було витребувано від ОСОБА_4 , як від добросовісного набувача, спірну квартиру. При цьому наслідки визнання правочину недійсним, передбачені статтею 216 ЦК України, судом при розгляді даної справи застосовані не були. Також було виконано в повному обсязі рішення суду про усунення перешкод ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні власною квартирою АДРЕСА_1 та виселено з неї доньку позивачки ОСОБА_4 та її малолітню дитину ОСОБА_5 . Позивачка вказувала, що, враховуючи те, що спірна квартира була відчужена особою, яка не мала на це права, а договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 передала відповідачці грошові кошти у розмірі 287 287,50 грн, був визнаний недійсним і все це сталося внаслідок злочинних дій відповідачки, що встановлено відповідним вироком щодо неї, позивачка має право на відшкодування матеріальної шкоди, що була завдана їй внаслідок вчинення останньою кримінального правопорушення, в якому вона мала статус потерпілої. За доводами ОСОБА_1 , зважаючи на знецінення національної валюти, еквівалентом визначеної у оспореному договорі суми 35955,88 доларів США на момент подання даного позову є сума 993921,19 грн. Позивачка вважає це тими витратами, які вона змушена зробити для відновлення свого порушеного права. Також ОСОБА_1 посилалася, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я внаслідок вчинення щодо неї відповідачкою кримінального правопорушення їй була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя та інших негативних явищ. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2021 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 287 287 грн 50 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3619 грн 33 коп. Рішення суду мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала на це права, а договір купівлі продажу, за яким позивачка передала відповідачу грошові кошти в розмірі 287 287,50 грн, був визнаний недійсним, зазначене відбулось внаслідок злочинних дій відповідача, що встановлено відповідним вироком суду. Судом стягнуто 287 287,50 грн. отриманих за продаж квартири коштів. Також суд першої інстанції вважав доведеним з боку позивачки спричинення їй моральної шкоди. В апеляційній скарзі, поданій після залишення її судом апеляційної інстанції без руху, ОСОБА_2 просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем взагалі не доведено належними та допустимими доказами спричинення відповідачкою матеріальної шкоди позивачці. ОСОБА_2 вважає, що викладені позивачкою у позові обставини суперечать письмовим доказам, доданим нею до позову. Відповідачці не зрозуміло, з якого розрахунку виходив суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. За доводами ОСОБА_2 , посилання ОСОБА_1 на погіршення стану здоров`я не підтверджується жодною довідкою про перебування або лікування у лікувальному закладі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позивачка посилається, що відповідачка не зазначає, які саме обставини суперечать письмовим доказам і так само не зазначає, чому і які саме докази, які покладені в основу оскаржуваного рішення суду, мають бути визнані неналежними та недопустимими. За доводами ОСОБА_1 , суд першої інстанції правомірно виходив з обставин, які вже були встановлені вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 липня 2017 року у справі №750/8952/16-к, що був залишений без змін судом апеляційної інстанції, зокрема, що ОСОБА_2 шляхом обману заволоділа належними позивачці грошовими коштами в сумі 287287,50 грн від реалізації спірної квартири, заподіявши останній, як покупцю, майнову шкоду у великих розмірах, за що вона і була засуджена до 6 років позбавлення волі. Також позивачка вказує, що саме з вини відповідачки їй були завдані душевні і моральні страждання, наявність яких, враховуючи усі обставини справи, є очевидними, адже саме відповідачка, втершись в довіру до ОСОБА_1 , шляхом обману позбавила її як значної суми грошових коштів, так і внаслідок її злочинних дій донька позивачки і онука були позбавлені житла. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що 25 липня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., 20 червня 2013 року за р.№2527, зобов`язується передати майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_1 , а покупець зобов`язується прийняти це майно і сплатити за нього обговорену грошову суму (а.с.17-18). 25 липня 2013 року відомості про право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.19). 26 липня 2013 року ОСОБА_1 подарувала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 своїй доньці ОСОБА_4 (а.с.20). Відповідно до ч.ч.4, 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 березня 2016 року у справі №750/5648/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 червня 2016 року, визнано недійсною довіреність від 20.06.2013 року, укладену від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , посвідчену приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстровану в реєстрі за № 2527; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2547; витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 . Вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 липня 2017 року, залишеним щодо ОСОБА_2 без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190 КК України, ч.4 ст.358 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011) та призначено їй покарання: - за ч.3 ст.190 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі; - за ч.4 ст.358 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011) у вигляді 4 місяців арешту; звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання за ч.4 ст.358 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011) на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності (а.с.9-11). Вказаним вироком встановлено, що 20.06.2013, в денний час, маючи умисел на заволодіння коштами від реалізації квартири АДРЕСА_1 , знаходячись в приміщенні приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 одержала невстановленим слідством способом та від невстановленої органом досудового розслідування особи довіреність №ВТІ 124397 від 20.06.2013, зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей за №2527, на представлення інтересів ОСОБА_3 з питань продажу, обміну або здачі в оренду належної їй квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та з правом продати, обміняти або здати в оренду її за ціною та на умовах на свій розсуд та отримати кошти в будь-якій валюті, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 перебуває за межами території України в Італії з 26.05.2013 і не видавала та не підписувала цю довіреність на її ім`я. Після цього, 25.07.2013, в денний час, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В., що за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 , з метою заволодіння грошима від продажу квартири ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що остання перебуває за межами території України в Італії з 26.05.2013 року, та не підписувала і не видавала на її ім`я довіреність №ВТІ 124397 від 20.06.2013, і що даний документ є підробленим, містить завідомо неправдиві дані про делегування їй права продати, обміняти або здати в оренду квартиру за ціною та на умовах на свій розсуд та отримати кошти в будь-якій валюті, вводячи в оману нотаріуса та покупця квартири ОСОБА_1 , надала приватному нотаріусу Красногору О.В. вказану довіреність, зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей за №2527, посвідчену приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., на підтвердження повноважень представника на реалізацію квартири та отримання коштів від імені ОСОБА_3 , для оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , внаслідок чого нотаріусом Красногором О.В. був оформлений договір купівлі-продажу вказаної квартири серії №ВТК №442408 від 25.07.2013 року, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як представником ОСОБА_3 і зареєстровано правочин у Державному реєстрі правочинів за №2547, в результаті чого, шляхом обману покупця ОСОБА_1 про наявність повноважень представника на реалізацію квартири та отримання коштів від імені ОСОБА_3 , без згоди та відома останньої, ОСОБА_2 заволоділа належними потерпілій ОСОБА_1 грошовими коштами в сумі 287 287,5 грн від реалізації вказаної квартири, заподіявши власнику проданої квартири ОСОБА_3 та покупцю ОСОБА_1 майнову шкоду у великих розмірах. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 березня 2017 року цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 був залишений без розгляду. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року і постановою Верховного Суду від 03 березня 2020 року, усунуто перешкоди ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні власністю та виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 ; в задоволенні позовних вимог щодо зняття з реєстрації місця проживання відмовлено (а.с.22-25). Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Враховуючи, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 було залишено без розгляду, вона звернулася в порядку цивільного судочинства з позовом про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Частиною 1 статті 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вирішуючи спір, встановивши, що після вчинення відповідачкою ОСОБА_2 кримінального правопорушення її мати ОСОБА_3 поновила свої права і повернула у свою власність квартиру АДРЕСА_1 , але матеріальну та моральну шкоду потерпілій, що заподіяна у зв`язку з вчиненням вищевказаного кримінального правопорушення, не відшкодовано, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з відповідачки на користь позивачки 287 287,50 грн отриманих за продаж квартири коштів, а також стягнення моральної шкоди. Факт заподіяння покупцю ОСОБА_1 майнової шкоди у великих розмірах підтверджено вироком. Рішення суду в частині розміру стягнутої судом матеріальної шкоди сторонами не оскаржується. Доводи ОСОБА_2 , що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами спричинення матеріальної шкоди, не грунтуються на матеріалах справи, якими підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 була відчужена позивачці особою, яка не мала на це права, договір купівлі-продажу, за яким позивачка передала відповідачці грошові кошти у розмірі 287 287,50 грн, був визнаний недійсним, зазначене відбулось внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , що встановлено відповідним вироком суду. Отже ОСОБА_1 , була позбавлена як набутої у власність квартири, так і витрачених на її придбання коштів. Обставини, викладені позивачкою у позовній заяві, узгоджуються з наданими нею письмовими доказами. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 обгрунтовувала їх тим, що наслідки шахрайських дій відповідачки потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у 70 000 грн, суд першої інстанції взяв до уваги всі обставини справи і виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди. Посилання ОСОБА_2 , що орієнтовний розмір грошової компенсації моральної шкоди може бути визначений лише шляхом проведення судово-психологічної експертизи науковими центрами судових експертиз, є необгрунтованими і не узгоджуються з правовими нормами, які встановлюють порядок визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ст.257 ЦК України. Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а не про застосування наслідків визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, строк позовної давності розпочався з моменту набрання вироком законної сили, а саме 19 вересня 2017 року (дата постановлення апеляційним судом Чернігівської області ухвали про залишення без змін вироку Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 липня 2017 року). Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом 15 вересня 2020 року, позивачка строк позовної давності не пропустила. Крім того, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачка в суді першої інстанції не заявляла про пропуск позивачкою строку позовної давності. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року. Головуючий: Судді: