Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/14153/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м. Херсон Номер справи: 766/14153/20 Номер провадження: 22-ц/819/1341/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Радченка С.В., Семиженко Г.В. позивач ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Войцеховської Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк про зупинення нарахуванні відсотків та скасування нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, відновлення залишку коштів на рахунках, ВСТАНОВИВ: В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» в якому просила з урахуванням уточнених позовних вимог визнати неправомірними дії АТ КБ "Приватбанк" щодо нарахування будь-яких процентів, у тому числі, але не виключно згідно ст.625 ЦК, пені, комісії, що утворилась внаслідок проведення шахрайських операцій 04.11.2011 року та скасувати відповідні нарахування; зобов`язати АТ КБ "Приватбанк" зупинити з 04.11.2019 року нарахування за її картковим рахунком в АТ КБ "Приватбанк" будь-яких процентів у тому числі, але не виключно, згідно ст.625 ЦК, пені, комісії, що утворилась внаслідок проведення шахрайських операцій 04.11.2011 року; зобов`язати відновити залишок коштів на її картковому рахунку в АТ КБ "Приватбанк" станом на 09-00 годину 04.11.2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що згідно Анкети-заяви АТ КБ «Приватбанк» їй видано кредитну картку «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 із кредитним лімітом 26 000 грн. Протягом тривалого часу вона добросовісно користувалась вказаною карткою, Пін-код та іншу особову інформацію стосовно зазначеної кредитної картки нікому не передавала. 31 жовтня 2019 року нею повністю погашено заборгованість за вказаною карткою, внесено у загальній сумі 25 000 грн. До її картки була підключена послуга додаткової гарантії захисту від шахрайських дій. 04 листопада 2019 року на її телефон, який є фінансовим номером у АТ КБ «Приватбанк» зателефонував чоловік, який представився співробітником служби безпеки AT КБ «Приватбанк», телефонував з номера НОМЕР_2 та повідомив про те, що на її картку намагаються перевести грошові кошти з рахунку юридичної особи. У зв`язку із вказаним, за його словами, її картку заблоковано та внесено до ризикових. Для з`ясування вказаної ситуації співробітником банку було їй запропоновано пройти автентифікацію. Позивач озвучила лише свої ПІБ та дату народження. Після цього він обіцяв розібратися та передзвонити. Згодом з`ясувалося, що її телефон було заблоковано протягом деякого часу. Одночасно у період блокування телефону, було зламано її аккаунт у додатку «Приват24», надіслано від її імені електронний запит на збільшення кредитного ліміту (у чому банком відмовлено) та переведено з її рахунку грошові кошти кредитного ліміту у сумі 26 000 гривень. Про вказані факти їй стало відомо після того, як почали надходити повідомлення про те, що з її рахунку знято грошові кошти. Вона зателефонувала на номер клієнтської підтримки - 3700 та від оператора дізналась про шахрайські дії, у зв`язку з чим залишила відповідну заяву. 04.11.2019 року вона звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до поліції. По даному факту Херсонським ВП ГУНП в Херсонській області розпочате кримінальне провадження №12019230040003645 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Постановою слідчого її визнано потерпілою. На даний час проводиться досудове розслідування. Між тим, відповідачем нараховуються штрафні санкції на вказану суму кредитного ліміту. Вона двічі зверталась із заявами до відповідача про припинення нарахування відсотків, пені та штрафів на суму заборгованості, що виникла через шахрайські дії третіх осіб та про відновлення кредитного ліміту станом на ранок 04.11.2019 року але відповідачем відмовлено у задоволенні заяв. Відмову відповідач обґрунтовує наявністю її вини у розголошенні пароля. Вважає вказану відмову протиправною, оскільки банк порушив взяті на себе зобов`язання в частині збереження коштів клієнта банку, тому просить зобов`язати відповідача списати (погасити) заборгованість по кредитному ліміту її карткового рахунку щодо нарахування відсотків, пені, штрафів, що виникла в результаті шахрайських дій. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо нарахування за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 процентів у тому числі, але не виключно, згідно ст.625 ЦК, пені, комісії, за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 04.11.2019 року. Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» зупинити нарахування за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" будь-яких процентів у тому числі, але не виключно згідно ст.625 ЦК, пені, комісії, за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 04.11.2019 року. Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» списати нараховані з 04.11.2019 року за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" процентів у тому числі, але не виключно, згідно ст.625 ЦК, пеню, комісію, за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 04.11.2019 року. Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 09-00 годину 04.11.2019 року. З апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції звернулось АТ КБ «Приватбанк». Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Так, вказує, що відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18), постанова від 17 лютого 2021 року в справі № 711/11121/18) позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Також зазначає, що без розголошення з боку ОСОБА_1 ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта не змогла б зайти до Приват 24, змінити фінансовий номер клієнта, зняти чи переказати кошти. Посилаючись на те, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним, вказує, що позивач сама повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. Посилаючись на відсутність факту доведення вини банку, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що посилання банком в апеляційній скарзі на вказані постанови Верховного Суду є недоречним, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається АТ КБ «Приватбанк», встановлені різні фактичні обставини та правовідносини в даній справі є відмінними. Посилається на те, що у справах про викрадення коштів з карткових рахунків споживачів банківських послуг існує стала практика Верховного Суду, який за аналогічних обставин, які мають місце в справі за її позовом, дійшов висновку про відсутність у банку правових підстав здійснювати нарахування відсотків, штрафів, пені тощо (постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 673/1132/17, від 05 квітня 2021 у справі № 336/3989/19). Зазначає, що доводи апеляційної скарги про розголошення нею конфіденційної інформації зводяться до опису процедури надання банком послуг за допомогою електронного платіжного засобу та твердження про те, що позивач розголосила конфіденційну інформацію не підтверджено належними та допустимими доказами. Посилаючись на необґрунтованість та недоведеність належними доказами доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є клієнтом АТ КБ «Приватбанк». 25.06.2007 року ОСОБА_1 та банком укладено договір б/н, відповідно до якого їй відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку Універсальна Gold з кредитним лімітом 26 000 гривень. Звертаючись до суду, з вказаним позовом ОСОБА_1 вказала, що 04 листопада 2019 року на телефон, який є фінансовим номером у АТ КБ «Приватбанк» зателефонував чоловік, який представився співробітником служби безпеки AT КБ «Приватбанк», телефонував з номера НОМЕР_2 та повідомив про те, що на її картку намагаються перевести грошові кошти з рахунку юридичної особи. У зв`язку із вказаним, за його словами, її картку заблоковано та внесено до ризикових. Для з`ясування вказаної ситуації співробітником банку запропоновано ОСОБА_1 пройти автентифікацію. Позивач озвучила лише свої ПІБ та дату народження. Після цього він обіцяв розібратися та передзвонити. Згодом з`ясувалося, що її телефон було заблоковано протягом деякого часу. Одночасно у період блокування телефону, було зламано її аккаунт у додатку «Приват24», надіслано від її імені електронний запит на збільшення кредитного ліміту (у чому банком відмовлено) та переведено з її рахунку грошові кошти кредитного ліміту у сумі 26 000 гривень. ОСОБА_1 зателефонувала на номер клієнтської підтримки - 3700 та від оператора дізналась про шахрайські дії, у зв`язку з чим залишила відповідну заяву. З виписки за договором б/н ОСОБА_1 станом на 16.07.2020 року вбачається, що 31.10.2019 року її картковий рахунок поповнено на 25 000 гривень. Залишок після операції становить 900,26 гривень. 04.11.2019 року відбувся переказ з картки на суму 15 319,15 гривень та 10 351,50 гривень. Залишок після операції мінус 25 634,88 гривень. Позивач вказує, що про вказані обставини повідомила відповідача - зателефонувала на номер клієнтської підтримки - 3700 та від оператора дізналась про шахрайські дії, у зв`язку з чим залишила відповідну заяву. Відповідач не спростовуючи факт звернення ОСОБА_1 з вказаною заявою, не надав суду жодного доказу перевірки вказаного клієнтом факту. За заявою ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення та відкрито кримінальне провадження № 12019230040003645 за ознаками ч.1 ст. 190 КК України. На даний час, згідно довідки Херсонського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області №36/Б-338 від 10.06.2020 року, проводиться досудове розслідування. Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що 04 листопада 2019 року невідомими особами без згоди та відома позивача була використана її кредитна картка. Невідомі позивачеві особи отримали доступ в систему «Приват-24» та від імені позивача перевели з карткового рахунку № НОМЕР_1 кошти позивача в сумі 25 670,65 грн. Позивач неодноразово зверталась з письмовими заявами до АТ КБ «Приватбанк», щодо результатів розгляду її заяви сформованої 04 листопада 2019 року у телефонному режимі за номером підтримки клієнтів, щодо вказаних шахрайських дій та зняття коштів з її банківської картки. З листа АТ КБ «Приватбанк» від 29.04.2020 року надісланого позивачу, вбачається, що переказ коштів позивача був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват-24, вхід до якої здійснено під авторизацією клієнта, що, на думку банку можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації. Банком відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призупинення нарахування відсотків та списання заборгованості з підстав відсутності впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів з рахунку останньої. В свою чергу представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2020 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором б/н від 25.06.2007 року в розмірі 34 083,57 гривень. Зазначеним рішенням суду встановлено, що станом на 14.07.2020 року, розмір заборгованості позивача разом з кредитною заборгованістю, заборгованістю по нарахованим відсоткам, комісіям, пенею та штрафом становить 34083,57 гривень. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.02.2021 року скасовано вказане заочне рішення, справу призначено до розгляду. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК Україниза договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК Українивизначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Законувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705(далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав. Також вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 711/11121/18, на яку, в тому числі, посилається в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк». Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян»(пункт 10 розділу VI Положення № 705). Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Доводи апеляційної скарги про те, що саме позивач повинна нести відповідальність за здійснення спірних грошових переказів та зняття коштів 04 листопада 2019 року, є безпідставними оскільки підстави вважати, що ОСОБА_1 передала особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому і було знято кошти з його рахунку, є припущенням, недопустимим з огляду на приписи частини шостої статті 81 ЦПК України. Отже, відповідач жодним чином не довів, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Посилання відповідача на те, що кошти були перераховані з використанням картки клієнта та введенням паролю, не підтверджені належними і допустимими доказами. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі, на те що представляє собою IVR-меню, як можна зняти кошти в банкоматі без картки, яким чином можна змінити фінансовий номер телефону та як змінити логін та пароль входу до Приват24, зводяться лише до опису процедури надання банком послуг за допомогою електронного платіжного засобу (мобільного платіжного інструменту). Твердження, що без розголошення з боку позивача ОСОБА_1 номера картки та її пін-коду, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку, або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти, також не підтверджено належними і допустимими доказами. У зв`язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов`язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій) 04 листопада 2019 року року, та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій, тобто станом на 04 листопада 2019 року. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із задоволенням судом першої інстанції позовної вимоги про зобов`язання відповідача списати нараховані з 04.11.2019 року за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" процентів у тому числі, але не виключно, згідно ст. 625 ЦК, пеню, комісію, за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 04.11.2019 року. Верховний Суд в постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 711/11121/18, провадження № 61-12703св20, розглядаючи справу з аналогічних обставин та вказаних правовідносин дійшов наступного висновку. «Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції Українита статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції Українита цієї Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України). Згідно зі статтею 16 ЦК Українизахист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК Україницивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки: «Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства». Результат аналізу статей 12, 89 ЦПК Українидозволяє зробити висновок, що у разі виникнення спору між сторонами суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку відсотків, пені, штрафних санкцій тощо та здійснити оцінку доказів, на яких такі дії ґрунтуються. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовна вимога про зобов`язання скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції за кредитним договором є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача, тому у її задоволенні суд першої інстанції мав відмовити.» Відповідно у вказаній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, рішення суду в даній частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» списати нараховані з 04.11.2019 року за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" процентів у тому числі, але не виключно, згідно ст.625 ЦК, пеню, комісію, за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 04.11.2019 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2021 року в частині зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» списати нараховані з 04.11.2019 року за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" процентів у тому числі, але не виключно, згідно ст.625 ЦК, пеню, комісію, за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 04.11.2019 року скасувати, ухвалити у вказаній частині нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» списати нараховані з 04.11.2019 року за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" процентів у тому числі, але не виключно, згідно ст.625 ЦК, пеню, комісію, за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 04.11.2019 року відмовити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2021 року в іншій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий І.В. Вейтас Судді: С.В. Радченко Г.В. Семиженко