Постанова Запорізький апеляційний суд № 311/3621/19

Дата документу 13.07.2021 Справа № 311/3621/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 311/3621/19 Головуючий у 1 інстанції: Нікандрова С.О. Провадження № 22-ц/807/2540/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., секретар: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Василівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Василівської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мульченка Євгена Вадимовича на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2021 року, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області, яка в ході розгляду справи була реорганізована в Василівську окружну прокуратуру, в інтересах держави в особі Василівської міської ради Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що в ході вивчення стану законності у сфері земельних відносин встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2015 до ОСОБА_1 перейшло право власності на комплекс будівель, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,6626 га з кадастровим номером: 2320910100:05:052:0093. Рішенням десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Василівської міської ради Запорізької області від 24.06.2016 №31 ОСОБА_1 передано в оренду строком на п`ять років земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 1,6626 га з житлової та громадської забудови площею 0,1748 га з кадастровим номером: 2320910100:05:052:0093 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти з Василівською міською радою договір оренди зазначеної земельної ділянки. Проте, відповідачем рішення не виконане, договір оренди землі площею 1,6626 га не укладений, у зв`язку з чим орендна плата за використання земельної ділянки до міського бюджету не надходила, про що свідчать листи Василівської міської ради Запорізької області до відповідача від 13.11.2015 №02-01-19/22, від 16.12.2015 №02-01-19/2308, від 25.04.2016 №02-01-19/2020, від 04.08.2016 №02-01-19/1789. Ураховуючи, що на земельній ділянці площею 1,6626 га з кадастровим номером: 2320910100:05:052:0093 знаходиться комплекс будівель, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , у останнього виникло право користування вказаною земельною ділянкою, а з ним і обов`язок сплачувати орендну плату. Однак, протягом тривалого часу користування земельною ділянкою ОСОБА_1 ухиляється від укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки, на якій безпосередньо знаходиться комплекс будівель. На час розгляду справи за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки не зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Відтак, прокурор в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України просив захистити порушене право, стягнути з ОСОБА_1 дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.10.2016 по 31.07.2018 у розмірі 206 045 грн. на розрахунковий рахунок Василівської міської ради Запорізької області, відкритий в УК у Василівському районі, а також відшкодувати судові витрати. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2021 року позов Василівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Василівської міської ради Запорізької області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Василівської міської ради Запорізької області дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у розмірі 206 045,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури судові витрати на сплату судового збору в сумі 3090,68 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Мульченка Є.В. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 зазначає, що орендна плата ним не сплачувалась у зв`язку з відсутністю договору оренди земельної ділянки. Доказів ухилення ОСОБА_1 від сплати орендної плати прокурором не надано, ознак здійснення на земельній ділянці підприємницької діяльності або іншої господарської діяльності комісією не виявлено. Законом передбачено укладання договору оренди землі, проте відповідач не отримував будь-якого проекту договору оренди для узгодження, він не був ознайомлений із відсотковою ставкою, яку встановила Василівська сільська рада у своєму рішенні. Вважає, що позивачем не доведений факт незаконного користування земельною ділянкою, розмір земельної ділянки. Керівник Василівської окружної прокуратури Запорізької області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення районного суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвоката Мульченка Є.В., заперечення прокурора Токмакова О.І., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі за №840, ОСОБА_1 набув право власності на комплекс будівель, який знаходиться у АДРЕСА_1 . За вказаним договором об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом цього договору, розташований на земельній ділянці площею 1,6626 га з кадастровим номером: 2320910100:05:052:0093, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання земельної ділянки: для розміщення та обслуговування комплексу будівель, форма власності комунальна власність, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Нерухомість, яка є предметом договору, розташована на земельній ділянці, яка у приватній власності не перебуває. Рішенням десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Василівської міської ради Запорізької області від 24 червня 2016 року №31 передано ОСОБА_1 в оренду строком на п`ять років земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 1,6626 га з кадастровим номером: 2320910100:05:052:0093, для розміщення та обслуговування комплексу будівель (згідно КВЦПЗ-11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості) в АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 в місячний термін укласти з Василівською міською радою договір оренди зазначеної земельної ділянки. Актом обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2320910100:05:052:0093 в АДРЕСА_1 , складеного комісією Василівської міської ради Запорізької області 31 липня 2019 року зафіксовано, що на момент обстеження земельної ділянки площею 1,6626 га виявлено, що земельна ділянка забудована, на ній розміщений комплекс будівель. Будь яких ознак здійснення на земельній ділянці підприємницької або іншої господарської діяльності комісією не виявлено. Предметом позову у справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власників об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.10.2016 року по 31.07.2018 року. Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно із статтями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України). Отже, за положенням ст.120 ЗК України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Частина 1 ст.93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За змістом ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Тобто, перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення. Набуттю права користування передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування. За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Аналіз викладеного свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 , правомірно володіючи комплексом будівель, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , користується спірною земельною ділянкою площею 1,6626 га з кадастровим номером: 2320910100:05:052:0093. При цьому відповідач не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права землекористування вказаною ділянкою, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК). За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини 3 статті 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Таким чином, з часу виникнення права власності на нерухоме майно, тобто з 04 вересня 2015 року у відповідача виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року №917/1739/17, від 23.05.2018 року №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року №922/3412/17, від 14.01.2019 року №912/1188/17, від 21.01.2019 року №902/794/17, від 29.01.2019 року №922/536/18. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Згідно із п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Сплата орендних платежів за користування землями територіальної громади є джерелом поповнення місцевого бюджету. У зв`язку з неукладенням договору оренди землі, місцевий бюджет не отримує суму орендних платежів за користування земельною ділянкою. Згідно із п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Так, згідно із ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок. Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Як слідує із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Водночас за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Таким чином, з часу виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно у нього виник і обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі. А використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило селищну раду як власника землі права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Доводи апелянта про те, що умови договору оренди земельної ділянки з ним не були погоджені, в тому числі відповідач не був обізнаний про розмір відсоткової ставки, а тому зроблений розрахунок збитків не відповідає дійсності є неспроможними. Відповідно до Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 2320910100:05:052:0093), сформованих Відділом у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області, нормативна грошова оцінка за земельну ділянку площею 166626 кв.м. (1,6626 га), становить у 2015 році 1 323 429,60 грн., у 2016 році 1 896 361,56 грн., у 2017 році 2 010 582,18 грн., у 2018 році - 2 010 516,93 грн. В обґрунтування недоотриманих позивачем доходів у вигляді орендної плати суду наданий розрахунок недоотриманих Василівською міською радою Запорізької області доходів за фактичне використання ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2320910100:05:052:0093, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 01.01.2015 по 31.07.2018 року, площею 1,6626 га, без правовстановлюючих документів, за підписом міського голови Василівської міської ради Цибульняк Л.М., згідно якого відповідачу нараховано у період з 01.11.2015 по 31.12.2015 року недоотриманої орендної плати в сумі 13 234,28 грн.; з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 113 781,69 грн., з 01.01.2017 по 31.12.2017 року в сумі 120 634,93 грн., з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 56 964,65 грн. Розмір безпідставно збережених коштів відповідача у період із 01.11.2015 року по 31.07.2018 року розраховано Василівською міською радою Запорізької області як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Розрахунок Василівської міської ради Запорізької області складений власником земельної ділянки із урахуванням Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року №18/15/21/11 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року за № 388/12262). Вихідні дані у розрахунку сумніву не викликають. Не сплачуючи плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, ОСОБА_1 збільшено вартість власного майна, а Василівською міською радою Запорізької області (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок селищної ради. Врахувавши всі обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, та були в повному обсязі доведені в судовому засіданні. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Мульченка Євгена Вадимовича залишити без задоволення. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 14 липня 2021 року. Головуючий: І.В. Кочектова Суді: А.В. Дашковська О.М. Кримська