LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855640/29290/20

від 14.07.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29290/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; - зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 21.08.2019 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 21.09.2020 (день, що передував остаточному розрахунку); - стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі - 5000 гривень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 21.08.2020 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 21.09.2020 (день, що передував остаточному розрахунку). Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі - 5000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 14.07.2021. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, полковник запасу ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з липня 1995 року по 20.08.2020. Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 20.08.2020 № 97, ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу з 20.08.2020. (а.с. 12) Як зазначає позивач, та як слідує з наявної у справі засвідченої адвокатом Хлопецьким О.О. копії витягу Приватбанку про зарахування Фінансовим управлінням коштів, таке зарахування (надходження) відбулось 22.09.2020. (а.с. 14) Вказані обставини щодо не проведення повного розрахунку з позивачем у дату при звільненні зумовили його звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Водночас, питання затримки розрахунку працівника при звільненні вказаним Законом не врегульовано. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За приписами статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тож, передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив про те, що з урахуванням приписів статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, положення останніх спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Під час розгляду спору в суді першої інстанції було досліджено, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 20.08.2020 № 97, позивач був виключений зі списків особового складу, а розрахунок було проведено лише 22.09.2020, що вказує на те, що остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день звільнення позивача, а з порушенням строків встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України, а саме - 22 вересня 2020 року. Так, у постановах від 15 березня 2019 року у справі № 814/2594/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 820/5122/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 2а-5178/12/1470 Верховний Суд зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому, субсидіарне застосування загальних норм можливе в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. Враховуючи, що спеціальне законодавство не врегульовує питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби в Збройних Силах України, що позбавляє таких осіб гарантій на своєчасне фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків, колегія суддів вважає можливим застосувати до спірних правовідносин положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача повинен бути розрахований починаючи з 21.08.2020 та закінчуючи днем припинення правопорушення, а саме, 22 вересня 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. У частині доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу - 5000 грн., колегія суддів зазначає, що стороною позивача було надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом з прив`язкою до прайс-листа та докази на підтвердження факту здійснених позивачем витрат (проведення готівкової оплати) у сумі 5000 грн., на противагу чому, відповідач так і не навів обґрунтованих та достатніх обставин, що свідчать про необґрунтованість суми таких витрат чи їх завищення з прив`язкою до конкретно наданої послуги, а лише загалом вказав про неспівмірність таких витрат, при цьому, не подавши суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу. Тож, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування/зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2021 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»