Постанова 4854 № 400/2071/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2071/20 Категорія справи: 106030000 Головуючий в 1 інстанції:Гордієнко Т. О. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. при секретарі Поварчук В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури про скасування рішення від 02.04.2020р. №14 і наказу від 24.04.2020 р. №315к; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.05.2020 р.,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури в якому просить про: визнання протиправним та скасування рішення № 14 кадрової комісії № 1 Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації заступником начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Миколаєві Миколаївської області; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Миколаївської області № 315к від 24.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Миколаєві Миколаївської області та з органів прокуратури; поновлення в органах прокуратури Миколаївської області та на посаді заступника начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Миколаєві Миколаївської області; стягнення з прокуратури Миколаївської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивача звільнено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру, а саме у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією прокуратури Миколаївської області, в якій позивач обіймав посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів. Пп. 10 п. 22 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 113-ХІ від 19.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури установлено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року звільнення прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури здійснюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором. Відповідний порядок Генеральним прокурором на момент прийняття наказу про звільнення позивача не визначено. Відтак, порядок та процедура звільнення прокурорів не врегульовані. Тому застосуванню підлягають норми Кодексу законів України про працю, а саме ч. 2 ст. 42, 49-2, яким врегульовано порядок вивільнення працівників. Позивач на атестацію не з`явився, оскільки знаходився у плановій щорічній основній відпустці та не мав можливості передати безпосередньо секретарю кадрової комісії заяву про перенесення дати тестування. Крім того, рішення кадрової комісії № 1 від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації підписано ОСОБА_2 , який не є членом комісії, оскільки відповідно до наказу Генерального прокурора № 77 до складу І кадрової комісії входить, ОСОБА_3 . Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора Миколаївської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення від 02.04.2020 р. № 14 і наказу від 24.04.2020 р. № 315к; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.05.2020 р. - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В своїй скарзі апелянт зазначає, що ліквідації, реорганізації або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури не відбулося, а застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є протиправним. Також вказує, що оскаржуване рішення кадрової комісії є необ`єктивним та необґрунтованим, оскільки апелянта фактично позбавили права на проходження атестації та не з`ясували причини неявки. При цьому зазначає, що перебування у відпустці є поважною причиною не прибуття на атестацію. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1999 року працював на різних посадах в органах Прокуратури Миколаївської області. Наказом прокурора Миколаївської області від 16.07.2019 року № 737-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Миколаєві, прокуратури Миколаївської області. 08.10.2019 позивач подав заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Наказом Прокуратури Миколаївської області від 11.02.2020 № 115к (а.с. 27) позивачу надано частину щорічної відпустки з 01.03.2020 року по 15.03.2020 року включно. 20.02.2020 І кадровою комісією затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та графік складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, відповідно до якого датою проведення тестування позивача визначено 02 березня року до 2 групи. Для проходження І етапу атестації у встановлену дату 02 березня 2020 року позивач не з`явився. 02.04.2020 року Кадровою комісією № 1 прийнято рішення № 14 Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою. У рішенні зазначено, що кадровою комісією № 1 зафіксовано факт неявки заступника начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Миколаєві, прокуратури Миколаївської області, ОСОБА_1 для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. У строк, передбачений Порядком проходження прокурорами атестації, заяви про перенесення тестування від ОСОБА_1 до кадрової комісії № 1 не надходили. 24.04.2020 року Прокуратурою Миколаївської області прийнято наказ № 315к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру з 30.04.2020 року. Вважаючи протиправними наказ про звільнення та рішення кадрової комісії, позивач звернувся з даною позовною заявою. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскільки позивач 02.03.2020 для проходження І етапу атестації не з`явився без поважних причин, заяви про перенесення тестування до комісії не надавав, повноваження у кадрової комісії з`ясувати причину неявки прокурора відсутні, тому кадровою комісією правомірно прийнято рішення 02.04.2020 № 14 Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою. При цьому вказав, що наказ про звільнення позивача з посади від 24.04.2020 № 315к є похідним від рішення Кадрової комісії від 02.04.2020 № 14, тому підстави для його скасування відсутні. Також зазначив, що оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування рішення щодо неуспішного проходження атестації та наказу про звільнення, вони є такими, що не підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 про неуспішне проходження прокурором атестації, суд зазначає наступне. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ від 14.10.2014 року. Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до частини третьої цієї статті Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. 25.09.2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19.09.2019 року, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року затверджено «Порядок проходження прокурорами атестації». В розумінні п. 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Пунктом 3 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку № 221, атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (п. 6 розділу І Порядку № 221). Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у Додатку 2 до цього Порядку (п. 9 Порядку № 221). Положеннями розділу ІІ Порядку № 221 передбачено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. В свою чергу, згідно пп. 2 п. 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Із аналізу процитованих норм вбачається, якщо у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором, що є підставою для звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Так, судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач 08.10.2019 подав заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, у якій, зокрема, зазначив, що він усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорів атестації, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, його буде звільнено з посади прокурора. Для проходження І етапу атестації у встановлену дату 02 березня 2020 року позивач не з`явився. 02.04.2020 року Кадровою комісією № 1 прийнято рішення № 14 Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою. У рішенні зазначено, що кадровою комісією № 1 зафіксовано факт неявки заступника начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Миколаєві, прокуратури Миколаївської області, ОСОБА_1 для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Так, колегія суддів зазначає, що Порядком № 221 надано можливість перенесення дати іспиту, але виключно за заявою прокурора з копією долученого документа щодо поважних причин неявки. Позивач не скористався наданою можливістю подати зазначену заяву. Закон № 113-ІХ і Порядок № 221 не містять обов`язку для комісії з`ясовувати причини неявки прокурора на іспит. В рішенні від 02.04.2020 №14 зазначено, що у строк, передбачений Порядком № 221 проходження прокурорами атестації, заяви про перенесення тестування від позивача до кадрової комісії № 1 не надходили, а отже безпідставними є доводи апелянта щодо необхідності врахування факту його перебування у відпустці, бездіяльності кадрової комісії щодо з`ясування причини неявки. Суд зазначає, що прийняте рішення відповідає затвердженій наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 року № 336, від 04.02.2020 року № 65, від 19.02.2020 року №102) типовій формі та містить всі необхідні дані, зокрема посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування: у зв`язку з неявкою. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кадровою комісією правомірно прийнято рішення 02.04.2020 № 14 Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою. Щодо доводів позивача стосовно порушення порядку формування кадрових комісій, зокрема відсутності відомостей стосовно призначення ОСОБА_4 і наділення його повноваженнями виконуючого обов`язків голови кадрової комісії, колегія суддів зазначає наступне. Заявлені підстави у цій частині позивачем мотивовані відсутністю правових підстав формування кадрових комісій і, відповідно, відсутністю в останніх повноважень щодо прийняття будь-яких рішень, оскільки станом на час проведення атестації Офіс Генерального прокурора не був створений, а тому атестація прокурорів відповідними кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора не могла бути проведена. Суд не приймає такі доводи позивача та зазначає, що положеннями пп. 7, 8 п. 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення в тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу. До того ж, саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора. Як вбачається з п. 3 Розділу ІІ Закону №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. При цьому, кадрові комісії - це дорадчі колегіальні органи, які не входять до структури Генеральної прокуратури України чи Офісу Генерального прокурора, а створені тимчасово для забезпечення проведення атестації прокурорів. Відповідно, оскільки до початку створення Офісу Генерального прокурора його повноваження виконувала Генеральна прокуратура України, тому створення першої кадрової комісії та її функціонування відбулося у спосіб та порядок, що передбачений законодавством. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що протоколом засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 № 6/1 зафіксовано розгляд питання щодо обрання виконувача обов`язків голови кадрової комісії. Комісія вирішила керуючись п. п. 3, 5 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року 233, до призначення наказом Генерального прокурора нового голови першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур покласти виконання його обов`язків на ОСОБА_5 . Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача, оскільки рішення кадрової комісії містить всі реквізити, передбачені Порядком № 221, підписане всіма членами комісії. Стосовно в.о. ОСОБА_4 позивачу було надано протокол № 6/1 від 02.04.2020 року, в якому на підставі п. 5 Наказу Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 (яким передбачено, що у разі відсутності голови комісії його обов`язки виконує член комісії (крім секретаря комісії та членів комісії, делегованих міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями), обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії, про що відзначається у протоколі засідання) в.о. голови обрано ОСОБА_4 , жодних сумнівів щодо його достовірності у суду не виникає. За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення № 14 кадрової комісії № 1 Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації заступником начальника другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Миколаєві Миколаївської області ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають. Щодо звільнення позивача з підстав визначених п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає наступне. Закон №113 є спеціальним законодавством в спірних правовідносинах, водночас, із змісту положення частини четвертої статті 40 КЗпП України, висновується, що підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлюються законом, що регулює їхній статус, яким є Закон №1697. Разом з тим, на момент звільнення позивача з посади, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697 (зокрема, ні його Перехідними положеннями, ні Прикінцевими положеннями) не передбачено звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Крім того, суд зазначає, що Законом №113 не внесено змін або доповнень до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697. Враховуючи викладене, позивача звільнено на підставі Закону №113, який не регулює статус прокурора, що, на переконання суду, першочергово свідчить про протиправність оскаржуваного наказу, яким позивача звільнено з відповідної посади прокурора. Разом з тим, доказів оскарження, або втрати чинності, або визнання неконституційним Закону №113 на момент проходження позивачем атестації учасниками справи суду не надано, з огляду на що, колегія суддів не може посилатися на вказаний висновок як на одну з підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним оскаржуваного наказу . Аналогічні висновки суду щодо доводів позивача про незаконне звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014р. №1697-VII, були переглянуті Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №640/419/20 від 27.04.21 року, яким залишено без змін рішення окружного суду, зробившого аналогічне мотивування з приводу звільнення позивача з вказаних підстав відповідно до ст.51. При цьому, колегія суддів зазначає, що наказ про звільнення позивача з посади від 24.04.2020 № 315к є похідним від рішення Кадрової комісії від 02.04.2020 № 14, тому підстави для його скасування відсутні. Також, оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування рішення щодо неуспішного проходження атестації та наказу про звільнення, вони є такими, що не підлягають задоволенню, що також вірно встановлено судом першої інстанції. Водночас колегія суддів зазначає, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України безперечно є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Проте, таке втручання у даному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль - відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у цьому випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016. Таким чином, на переконання суду, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації. При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що посилання позивача на застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів України про працю судом до уваги не приймається, оскільки під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Норми Закону № 1697-VII, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 14 липня 2021 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова