Постанова 4852 № 280/6256/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6256/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Стрельнікова Н.В.), прийняту у порядку спрощеного провадження в м. Запоріжжя, в адміністративній справі №280/6256/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання дій відповідача незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 16 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: -визнати дії відповідача, які виразилися у знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 незаконними; -зобов`язати відповідача поновити реєстрацію ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що правовою підставою для зняття позивачки з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 відповідач вважає постанову Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №337/3659/15-ц. Однак, позивач стверджує, що відповідачем помилково ототожнюється рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу на підставі якого позивач набула права власності на спірну квартиру, з рішенням суду про позбавлення права власності на житлове приміщення, у зв`язку з чим, просить задовольнити позовну заяву. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для зняття її з реєстрації за місцем проживання може бути лише рішення суду про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. В даному випадку такого рішення суду не існує, відповідно відповідач не мав права зняття ОСОБА_1 з реєстрації за місцем проживання. На думку позивача, на користь наявності підстав для задоволення позовних вимог свідчить практика Верховного Суду, викладена в судових рішеннях від 01.03.2016 року у справі №825/1335/13-а та від 30.06.2015 року в адміністративній справі №21-1438а15. Від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.09.2012 між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Як свідчить копія паспорту позивача, 24.10.2012 її було зареєстровано за вказаною вище адресою. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2016 по справі №2/337/26/2016 провадження №337/3659/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, Хортицького районного відділу у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, міського комунального підприємства Основаніє, треті особи: ТОВ ЗМБТІ, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Ніколаєвська Людмила Борисівна; ОСОБА_7 , орган опіки та піклування районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради про визнання приватизації недійсною, визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов`язання зняти їх з реєстраційного обліку, виселення із квартири, зобов`язання повернути квартиру, поновлення та визнання права користування квартирою, вселення та реєстрацію в квартирі, частково задоволено вимоги позивача, крім іншого визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений 17.09.2012 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Ніколаєвською Л.Б. (а.с. 18-20). Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20.10.2016 по справі №2/337/26/2016 рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2016 в частині визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 26.06.2019 Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року, крім іншого, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17 вересня 2012 року скасовано та у цій частині залишено в силі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2016 року. Після надходження на адресу відповідача постанови Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №337/3659/15-ц, фахівцями відділу реєстрації фізичних осіб по Хортицькому району управління державної реєстрації фізичних осіб по Хортицькому району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту було проведено зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду із цим позовом. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як видно з матеріалів справи, спірні правовідносини фактично стосуються питання щодо зняття особи з реєстраційного обліку та питання про право користування такої особи жилим приміщенням. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Спірні правовідносини у даній справі пов`язані з правом користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 . Як встановлено судом позивача було знято з реєстрації місця проживання у зв`язку з надходженням до Департаменту реєстраційних послуг рішення Верховного Суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири, а у відповідності до даних реєстру прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на житлову квартиру скасоване. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на зазначену квартиру, вимоги ж до Департаменту реєстраційних є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Суть та характер описаних спірних правовідносин, їхній суб`єктний склад, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності підводять до того, що справжнім предметом спору у цій справі є вимоги про захист права користування майном або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства. Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції. Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вирішення даного спору впливає на цивільні майнові права третіх осіб, зокрема: ОСОБА_5 , як особи за якою визнано право користування відповідною квартирою, що також свідчить про приватно-правовий характер спору та неможливість його розв`язання в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/15089/17 (провадження № 11-1421апп18) та від 18 вересня 2019 року у справі № 826/15287/17 (провадження № 11-863апп19). Стосовно посилання позивача на постанови ВС від 01.03.2016 року в справі №825/1335/13-а та від 30.06.2015 року в адміністративній справі №21-1438а15 як на підставу для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.12.2018 року в адміністративній справі №826/8687/16 відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року та 01 березня 2016 року у справах № 21-1438а15 та № 825/1335/13-а, щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб про визнання протиправними дій щодо зняття з реєстрації місця проживання та зазначила, що на такі спірні відносини не розповсюджується юрисдикція адміністративних судів. Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до ч.1, 2 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявними є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_8 , що вона має право на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства. Керуючись, ст. 243, 238, 308, 310, 319, 321 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року в адміністративній справі №280/6256/19 скасувати та провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай