Постанова 4852 № 160/9513/20
від 06.07.2021 ·ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9513/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №160/9513/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якій просив: - визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 49 632, 29 грн.; - зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу та щомісячної доплати за обіймання посади голови в розмірі 10% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року; - стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду в розмірі 34748,00 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; - зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року включно із застосуванням обмеження її нарахування у сумі 49632, 29 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 р., щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу та щомісячної доплати за обіймання посади голови в розмірі 10% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року включно у розмірі 34 748,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України "Про призначення суддів" за №391/2013 від 25 липня 2013 року призначений на посаду судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років. Наказом голови Солонянського районного суду Дніпропетровської області №1-К від 07 серпня 2013 року ОСОБА_1 зараховано до штату Солонянського районного суду Дніпропетровської області (підстава - Указ Президента України №391/2013 від 25 липня 2013 року) та встановлено щомісячну доплату в розмірі 15 % посадового окладу. Указом Президента України за №698/2019 від 17 вересня 2019 року «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області. Відповідно до витягу з протоколу зборів суддів Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2019 року №5, ОСОБА_1 обрано головою Солонянського районного суду Дніпропетровської області строком на три роки. Згідно наказу голови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року № 1-к «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років» ОСОБА_1 встановлено з 01 січня 2020 року щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу. Згідно з розрахункового листа ОСОБА_2 за липнь 2020 року при виплаті суддівської винагороди останьому за спірний період проведено з урахуванням статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік внаслідок чого застосовано обмеження суддівської винагороди в розмірі 34748,00 грн (а.с. 25). Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження його суддівської винагороди та виплати у липні 2020 року зазначеної винагороди в обмеженому розмірі, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, зазначив, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за липеь 2020 року на підставі частин 2 - 5 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, щомісячної доплати в розмірі 20% від посаового окладу та щомісячної доплати за обіймання посади голови в ромірі 10%т від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року у розмірі 34748,00грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Частиною 9 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Натомість, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, якою з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 такого змісту: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Відповідно частин 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України Про судоустрій і статус суддів. Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття спірного наказу та обмеження розміру суддівської винагороди. Натомість, відповідач всупереч приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно в період з квітня по серпень 2020 року виплачував позивачу зазначену винагороду в обмеженому розмірі. З аналізу вищевикладеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553 не змінило правового регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, оскільки Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір винагороди судді за приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України не регулюється, а тому розмір суддівської винагороди станом як на 18 квітня 2020 року, так і в подальшому у період існування спірних правовідносин повинен був визначатися виключно за положеннями статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Відповідач після набрання чинності Законом № 553 та доповненням Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік статтею 29 повинен був діяти виключно в межах приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, тобто застосовувати для обчислення розміру винагороди судді виключно положення Закону України Про судоустрій і статус суддів, який жодних норм стосовно обмеження на період дії карантину розміру винагороди судді не містить. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України Про судоустрій та статус суддів, а застосування ним у спірних правовідносинах положень статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прямо суперечить приписам статті 130 Конституції України. У зв`язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача по обмеженню розміру суддівської винагороди позивача та зобов`язання відповідача провести нарахування суддівської винагороди позивача за спірний період часу на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Доводи апелянта, що він не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, по-перше, статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік видатки Державного бюджету не визначались, а по-друге, відповідно до Додатку № 3 до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом № 553 були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Крім того, як зазначалось вище, позивачу за липень 2020 року недоплачено суддівську винагороду в сумі 34748,00 грн. відповідно до статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, ні у відзиві, ні в апеляційній скарзі відповідач не наводить доводів та доказів, що бюджетні асигнування на виплату суддівської винагороди були зменшені. Така інформація підтверджує висновок суду, що видатки на оплату суддівської винагороди не зменшувались, а недоплата останньої здійснена відповідачем виключно у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX, а відтак ТУ ДСА в Дніпропетровській області є належним відповідачем у справі. Крім того, апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; - абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Зазначені обставини, як правильно зазначив суд першої інстанції, виключають необхідність звернення відповідно до ч. 4 ст. 7 КАС України до Верховного Суду з клопотанням про внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності статті 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік. Натомість, оскільки, як зазначалось вище, відповідачем положення статті 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік щодо обмеження суддівської винагороди за спірний період протиправно застосовувались всупереч імперативним приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України, то визнання цієї статті неконституційною правового значення для вирішення спору не має, а тому безпідставними є і доводи апелянта, що тільки з 28 серпня 2020 року зазначена стаття втратила чинність, а до цієї дати її застосування відповідачем було правомірним. З аналізу вищевикладених норм права вбачається, що відповідач у липні 2020 року протиправно, всупереч імперативним приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України застосовував при визначенні розміру винагороди судді положення статті 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік, а тому судом першої інстанції правомірно визнано протиправним дії відповідача щодо обмеження суддівської винагороди позивача та зобов`язано останнього нарахувати та виплатити позивачу протиправно невиплачену в зазначений період суддівську винагороду. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності. Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №160/9513/20 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко