Постанова 4873 № 910/13817/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2021 р. Справа№ 910/13817/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Дикунської С.Я. Станіка С.Р. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 10.06.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (повний текст рішення складно 26.02.2021) у справі №910/13817/20 (суддя Картавцева Ю.В.) за позовом Антимонопольного комітету України до Міністерства інфраструктури України про зобов`язання виконати рішення В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Антимонопольний комітет України (далі - позивач, АМКУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - відповідач) про зобов`язання виконати рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано рішення Антимонопольного комітету України від 06.02.2020 № 113-р (далі - рішення №113-р) по справі № 130-26.13/126-17, з огляду на що позивач просив суд зобов`язати відповідача виконати пункт 2 резолютивної частини зазначеного рішення, а саме: розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач проти позову заперечував з підстав того, що визначений АМКУ у рішенні №113-р строк його виконання (4 місяці) не ґрунтується на вимогах законодавства про державну регуляторну політику та суперечить йому; розроблення Методики в такий строк є неможливим, оскільки, воно передбачає цілу низку послідовних дій, при цьому, відповідач не може впливати на строки їх вчинення, а, відтак, і нести відповідальність за дії, які від нього не залежать; поряд з цим, прострочення виконання рішення Антимонопольного комітету України від 06.02.2020 № 113-р у справі № 130-26.13/126-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» зумовлене впровадженням на території України карантинних заходів. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 позов задоволено повністю. Зобов`язано Міністерство інфраструктури України виконати пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 06.02.2020 № 113-р, а саме: розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що рішення №113-р у судовому порядку не оскаржувалося, а тому є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання, однак, як станом на дату звернення з позовом до суду, так і станом на дату розгляду справи по суті рішення №113-р не виконане. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Міністерство інфраструктури України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/13817/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору. Міністерство інфраструктури України в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано доводи відповідача про те, що: - Міністерством інфраструктури України листом від 26.01.2021 №189/46/14-21 надіслано, у тому числі до Антимонопольного комітету України, доопрацьований з урахуванням зауважень, наданих Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Антимонопольним комітетом України та представниками бізнесової спільноти, проект наказу Міністерства інфраструктури України «Про деякі питання портових зборів», який підтверджує обставини розроблення методики та надсилання її до компетентних органів для погодження в установленому законом порядку. - Методика розрахунку ставок портових зборів, які справляються у морських портах, є регуляторним актом, процедура погодження якого визначена законом та передбачає відповідний алгоритм дій, зокрема, необхідність погодження проекту уповноваженим органом та доопрацювання проекту його розробником за наявності зауважень вказаного органу. - Закон не містить граничних строків розроблення та прийняття проекту, а тому зобов`язання Міністерства інфраструктури України вчинити такі дії у строк 4 місяці не ґрунтується на нормах матеріального права. - Поняття «прозорість» та «недискримінаційність», застосовані АМКУ щодо методики, не визначені законодавством, є суб`єктивними, оціночними та неоднозначними. Крім того, скаржник наголошував, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у закритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо розроблення методики, оскільки рішення Антимонопольного комітету України від 06.02.2020 № 113-р в частині розробки методики Міністерством інфраструктури України виконано, і позивачем не надано суду доказів протилежного, а навпаки даний факт визнано у судовому засіданні та підтверджено. Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вказував на те, що: - Сам по собі факт розроблення порядку (методики) формування ставок портових зборів у морський портах не свідчить про відсутність предмету спору, оскільки до предмету доказування входять обставини пов`язані не тільки із фактом розроблення, а також перевірка змісту такого регулярного акта, який має бути прозорим і недискримінаційним. - Розроблення прозорого та недискримінаційного регуляторного акта має розглядатися через призму «якості закону», тому порядок (методика) формування ставок портових зборів має чітко визначати усі умови та підстави їх застосування, а також інші обставини, що таким актом регулюються. - Відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують виконання ним зобов`язання, встановленого п. 2 резолютивної частини рішення №113-р від 06.02.2020, а всі дії Міністерства інфраструктури України направлені на його виконання в добровільному порядку мають декларативний характер, що підтверджується також неодноразовими зауваженням та пропозиціями позивача до проектів порядку (методики) формування ставок портових зборів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/13817/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/13817/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 19.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Міністерства інфраструктури України надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/13817/20, розгляд справи призначено на 10.06.2021. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 10.06.2021 з`явились представники скаржника (відповідача) та позивача. Представник скаржника в судовому засіданні 10.06.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Рішенням Антимонопольного комітету України від 06.02.2020 № 113-р у справі № 130-26.13/126-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»:

1. Визнано дії Міністерства інфраструктури України, які полягали у встановлені розмірів ставок портових зборів та знижок до них, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори», за відсутності затвердженої Методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, порушенням, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які можуть призвести до спотворення конкуренції;

2. Зобов`язано Міністерство інфраструктури України припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме: протягом 4 місяців розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах. Місцевим господарським судом встановлено, що рішення № 113-р разом з листом Антимонопольного комітету України від 14.02.2020 №130-26/02-2430 було надіслано відповідачеві 17.02.2020 (поштове відправлення №0303509053599), та було отримано відповідачем 18.02.2020. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішення № 113-р у судовому порядку відповідачем не оскаржувалося, а тому вказане рішення є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання. У рішенні №113-р АМКУ зазначає, що з метою запобігання порушенню законодавства про захист економічної конкуренції, 24.06.2014 надав відповідачу обов`язкові для розгляду рекомендації № 14-рк, відповідно до яких останньому було рекомендовано вжити заходів щодо розроблення порядку (методики) формування ставок портових зборів у морських портах. На виконання зазначених рекомендацій відповідач листом від 30.07.2014 № 8355/27/10-14 повідомив АМКУ, що підтримує рекомендації АМКУ, однак, станом на 10.11.2017 не розробив та не затвердив порядок (методику) формування ставок портових зборів у морських портах, з огляду на що розпорядженням державного уповноваженого АМКУ від 10.11.2017 №07/229-р було розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Міністерством інфраструктури України порушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При цьому, як зазначає позивач, незважаючи на рекомендації АМКУ від 26.06.2014, проведену органами державної влади, суб`єктами господарювання, Асоціаціями тощо протягом 2014-2019 років роботу щодо узгодження редакції проекту Методики, відповідач листом №10280/46/10-19 від 18.09.2019 повідомив АМКУ про те, що він дійшов висновку щодо недоцільності введення в дію розрахункових ставок та передчасності проведення роботи щодо розроблення проекту Методики, у зв`язку з чим, у спірному рішенні АМКУ було встановлено строк його виконання. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач звертався до АМКУ щодо перенесення терміну розроблення та затвердження Методики, який був визначений п. 2 резолютивної частини Рішення №113-р (листи від 27.04.2020 № 5545/46/10-20, від 17.06.2020 № 8214/46/10-20). Однак, як зазначає АМКУ, доводи Міністерства інфраструктури України зазначені у листі, не передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, як підстава для перегляду рішення АМКУ оскільки АМКУ не має повноважень змінювати своє рішення, кім випадків передбачених ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Ураховуючи, що станом на дату звернення з позовом до суду, Рішення АМКУ №113-р не виконане, позивач звернувся з даним позовом до суду для зобов`язання відповідача виконати Рішення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Пунктом 5 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, надавати обов`язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб`єктів господарювання, об`єднань пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо. Згідно із ч.2, 3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» одним із основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Згідно із п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Як вірно встановлено судом першої інстанції, Рішення №113-р разом з листом Антимонопольного комітету України від 14.02.2020 № 130-26/02-2430 було надіслано відповідачеві 17.02.2020 (поштове відправлення №0303509053599), та було отримано відповідачем 18.02.2020. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Вирішуючи спори, пов`язані із зобов`язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт не оскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акту державного органу. Тобто, для того, щоб дійти висновку про обов`язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак, господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акту державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. Як вже було зазначено, Рішення №113-р Міністерством інфраструктури України не оскаржувалося, тобто відповідач не скористався своїм правом на оскарження зазначеного акту державного органу, відповідно до ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». З огляду на викладене правомірним є висновок суду першої інстанції, що рішення №113-р є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання. Як зазначено у рішенні №113-р, Міністерство інфраструктури України зобов`язано протягом 4 місяців розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах. Враховуючи дату отримання відповідачем рішення №113-р (18.02.2020), строк виконання зобов`язання - закінчився 18.06.2020. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем рішення №113-р, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача виконати рішення №113-р. Щодо доводів апелянта про наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання Міністерства інфраструктури України розробити Методику, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що листом від 26.01.2021 №189/46/14-21 Міністерство інфраструктури України надіслало до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Антимонопольного комітету України, Міністерства фінансів України та Міністерства цифрової трансформації України доопрацьований з урахуванням зауважень, наданих Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (лист від 09.10.2020 № 3822-06/61708-03), Антимонопольним комітетом України (лист від 09.10.2020 № 130-29/01-13777), представниками бізнесової спільноти, проект наказу Міністерства інфраструктури України «Про деякі питання портових зборів», який підтверджує обставини розроблення відповідачем Методики та надсилання її до компетентних органів для погодження в установленому законодавством порядку. Разом з тим, Антимонопольний комітет України листом від 05.02.2021 № 130-29/01-1867 «Щодо розгляду проекту наказу» у відповідь на лист від 26.01.2021 № 189/46/14-21 надав Міністерству інфраструктури України основні зауваження і пропозиції до Методики та Порядку, а також зазначив, що вони потребують суттєвого доопрацювання. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не виконано рішення №113-р в частині розробки та затвердження прозорої і недискримінаційної методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах, оскільки Міністерством інфраструктури України не надано суду доопрацьований проект наказу Міністерства інфраструктури України «Про деякі питання портових зборів» з урахуванням зауважень Антимонопольного комітету України зазначених у листі від 05.02.2021 № 130-29/01-1867. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для часткового закриття провадження у справі №910/13817/20. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні, рішення суду першої інстанції ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/13817/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/13817/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Міністерство інфраструктури України.

4. Матеріали справи №910/13817/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 09.07.2021. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Я. Дикунська С.Р. Станік