Постанова 4812 № 482/1856/20

14.07.21 22-ц/812/1088/21 Провадження №22-ц/812/1088/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 14 липня 2021 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Колосовою О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №482/1856/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Новоодеський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Сергієнка Сергія Анатолійовича у приміщенні цього суду 16 березня 2021 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, в с т а н о в и л а : У жовтні 2020 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Позов мотивований тим, що вона перебуває з відповідачем по справі у шлюбі, від якого вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини із відповідачем фактично припинені з червня 2020 р. Відповідач перестав проживати з позивачкою, припинив надавати їй та дитині матеріальну допомогу. Дитина проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні. У зв`язку з чим позивачка звернулася з заявою до Новоодеського районного суду Миколаївської області про видачу судового наказу про стягнення аліментів. На даний час позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не працює, а відповідач працевлаштований та має змогу надавати матеріальну допомогу на її утримання, але у добровільному порядку відмовляється це робити. Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з подачі позову і до досягнення дитиною трирічного віку. Представник відповідача надіслав до суду заперечення на позов, в якому, посилаючись на положення статті 83 Сімейного кодексу України, вказав, що відповідач позов не визнає і просить у ньому відмовити з огляду на те, що сторони перебували у шлюбних відносинах не тривалий час, а крім того наполягав на тому, що обов`язок доказування підстав позову покладається на позивачку, яка з огляду на характер спірних правовідносин має довести, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на користь позивачки. Посилаючись на викладене та сумлінне ставлення відповідача до обов`язку з утримання малолітньої дочки, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2021 р. позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 26 жовтня 2020 р. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. Допущено негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць. Рішення суду мотивовано тим, що сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка ОСОБА_4 . Малолітня ОСОБА_5 проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідками Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. Відповідачем не надано заперечень щодо доводів позивачки про те, що він працює і має змогу надавати матеріальну допомогу. Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги статей 75, 84 СК України, суд вважав позовні вимоги доведеними. Також суд відхилив заперечення представника відповідача щодо позбавлення позивачки права на утримання відповідно до статті 83 СК України, посилаючись на те, що положення вказаної норми закону стосуються прав на утримання, що регулюються статтями 75-82 СК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що на підставі положень статті 84 СК України у позивачки виникає право на утримання за наявності двох умов: проживання дитини разом з нею та якщо батько дитини може надавати допомогу, а тому позивачка виходячи з принципу диспозитивності зобов`язана довести наявність таких умов. На думку відповідача, надані позивачкою довідки Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області щодо місця реєстрації та проживання позивачки та дитини сторін є неналежними доказами проживання дитини разом з нею та перебування на її утриманні. Крім того, відповідач вважає, що позивачка не довела його можливість надавати утримання колишній дружині, тоді як він такої можливості не має, оскільки на його утримання перебувають непрацездатні батьки, він винаймає житло, вартість якого становить 6500 грн., а з часу введення на території країни карантину у нього відсутній постійний заробіток та він, на відміну від позивачки не має нерухомого та рухомого майна. Також суд порушив норми матеріального права, не врахувавши нетривалість перебування сторін у шлюбі. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановили суди першої та апеляційної інстанцій, сторони з 07 квітня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка ОСОБА_5 (а.с. 3, 4). Малолітня ОСОБА_5 проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідками Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (а.с. 5-7). Батько дитини відповідач по справі з сім`єю не проживає, утримання позивачці не надає. Дитина сторін проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Позивачка не працює, доглядає дитину. Відповідач є особою працездатного віку. Ним не надано заперечень щодо доводів позивачки про те, що він працює. Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_2 вказувала, що її чоловік та батько дитини ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги на її утримання, через що позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання до досягнення дитиною трьох років. Таким чином, між сторонами виник спір стосовно надання відповідачем утримання позивачці як дружині, яка доглядає дитину до трьох років. Згідно з частиною 1 статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Частиною 2 статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Відповідно до частини 4 статті 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Підстави для припинення такого права передбачені статтею 85 СК України: право дружини на утримання, передбачене статтею 84цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини, а також право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини. Таким чином, підставами для виникнення права у дружини на утримання за даною нормою є проживання з нею дитини віком до трьох років та наявність у відповідача можливості надавати дружині матеріальну допомогу, через що вимоги позивачки, з якою проживає їх з відповідачем донька, який не досягла трьох років, є обґрунтованими з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 є працездатною особою, не спростовував в суді першої інстанції твердження позивачки щодо свого працевлаштування, тобто має можливість надавати дружині матеріальну допомогу. Порядок та способи сплати аліментів подружжю визначені законодавством наступним чином. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед (частини 1-3 статті 77 СК України). За рішенням суду розмір аліментів присуджується одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (частини 1-3 статті 80 СК України). За такого суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини, яка в силу статті 84 СК України має право на таке утримання. Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дружини, суд першої інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2020 року до досягнення дитиною трирічного віку. Аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача із стягненням аліментів на утримання дружини через недоведеність факту проживання дитини сторін з позивачкою, можливості відповідача надавати таке утримання, зокрема через відсутність постійної роботи, наявності у відповідача обов`язку з утримання малолітньої доньки та непрацездатних батьків, а також нетривалість перебування сторін у шлюбі. Колегія суддів такі аргументи відхиляє як безпідставні. Так, відповідач є особою працездатного віку, переконливих доказів щодо неможливості надання матеріальної допомоги на утримання дружини у розмірі, який визначений судом, ним не надано. Зокрема відповідачем не надано доказів відсутності у нього заробітку через наявність об`єктивних поважних причин як то стан здоров`я тощо. Також суд при визначенні розміру утримання дружині врахував доводи ОСОБА_1 про його обв`язок надавати утримання також малолітньої доньки. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача можливості надавати утримання позивачці через відсутність постійної роботи, необхідність винаймати житло та утримувати непрацездатних батьків, враховуючи наступне. Відповідно до положень статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Скориставшись своїм правом, відповідач подав до суду через свого представника заперечення проти позову. Між тим, ні у письмових запереченнях на позовну заяву, ні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції ОСОБА_1 не посилався на наявність у нього інших утриманців та необхідність винаймати житло, а тому при ухваленні рішення, яке переглядається, суд першої інстанції такі обставини не перевіряв і оцінку їм не надавав. За такого суд апеляційної інстанції вважає такі доводи в апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу. Також колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про недоведеність позивачкою факту проживання з нею спільної з відповідачем дитини, оскільки такі обставини підтверджуються змістом довідки № 1057 від 19 жовтня 2020 року, яка підписана Баловненським сільським головою, та такі обставини не заперечувалися та не спростовувалися відповідачем в суді першої інстанції, а доказів проживання ОСОБА_6 з іншою особою ОСОБА_1 суду не надавалось. Щодо посилань відповідача на нетривале перебування сторін у шлюбних відносинах, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відхилив такі доводи, оскільки аналіз положень Глави 9 СК України дає підстави для висновку, що передбачена пунктом 1 частини 1 статті 83 СК України підстава позбавлення права на утримання або обмеження його строком, стосується випадків вирішення наявності права на таке утримання у разі втрати одним з подружжя працездатності (статті 75 СК України), і не розповсюджується на випадки утримання дружини, з якою проживає дитина віком до трьох років (статті 84 СК України). Колегія суддів не прийняла та не розглядала нові докази, які долучені відповідачем до апеляційної скарги (договір оренди житла від 24 березня 2020 року, витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно) з огляду на таке. Частинами 1-3 статті 267 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Статтею 81 ЦПК України (1, 2, 4, частини ) визначений наступний порядок подання доказів. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції щодо прийняття нових доказів обмежені. Подавши разом з апеляційною скаргою нові докази, ОСОБА_1 відповідного клопотання про їх долучення на заявив, не обґрунтував, чому ці докази не були подані до суду першої інстанції, а також не навів будь-яких поважних причин, чому нові докази подані з порушенням визначеного законом порядку, які можна було б віднести до виняткових випадків. Оскільки відповідач порушив визначений статтею 81 ЦПК України порядок подання доказів, що позбавило суд першої інстанції надати їм оцінку, і не надав апеляційному суду доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів не прийняла вказані докази до розгляду. За такого суд правильно вважав, що є підстави для стягнення на користь позивачки аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини заробітку відповідача, оскільки саме такий розмір відповідає інтересам дружини, обов`язку відповідача з її утримання та не призведе до порушення прав ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 1, 13 статті 141 ЦПК України). Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, судові витрати покладаються на відповідача, а тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат апеляційним судом. Керуючись статтями 367-369, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ____________________________________ Повний текст постанови складений 14 липня 2021 року