Постанова Полтавський апеляційний суд № 948/1059/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 948/1059/20 Номер провадження 22-ц/814/1507/21Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року (ухвалене суддею Косик С.М., повний текст рішення складено суддею 14 квітня 2021 року) у справі за позовною заявою акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 підписала заяву без номера від 31.01.2008, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому збільшився до 8330,00 грн, на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Оскільки відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує, а тому утворилася заборгованість. У зв`язку з викладеним, позивач прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31.01.2008 у розмірі 11 600,18 грн, яка виникла станом на 14.06.2020, та судовий збір в сумі 2102,00 грн. Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг без номера від 31.01.2008 у розмірі 11 600,18 грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2102,00 грн. З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що рішення суду першої є незаконним, необгрунтованим, та таким що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що суд першої інстанції при розгляді вказаної справи надав невірну оцінку доказам, що підтверджують укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору саме на тих умовах, на які вказує позивач. Посилається на те, що заява б/н від 31.01.2008 року не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку. Також, судом першої інстанції надано невірну оцінку законності дій позивача щодо одностороннього збільшення суми кредитного ліміту. Вказує, що останнє зняття готівки в банкоматі ТРЦ «Конкорд» відбулося 01.03.2017 року, та з вказаної дати вона кредитними коштами банку не користувалась. Однак, Банк починаючи з 19.03.2018 року і по 03.03.2020 року в односторонньому порядку без її згоди на її картковий рахунок встановлював кредитний ліміт, яким сам же і користувався, здійснюючи автоматичне списання заборгованості, в яку входили: донараховані ним же суми відсотків, пені та штрафів, щомісячних платежів за страховку «Захист на кожен день». Вказує, що з наданої позивачем виписки з її карткового рахунку вбачається, що починаючи з лютого 2013 року (дати встановлення кредитного ліміту 6100 грн) і до березня 2018 року (дати встановлення кредитного ліміту 8330 грн, про який вона не знала, та кредитними коштами не користувалася) нею було погашено заборгованості в сумі 7505,46 грн. Посилається на те, що на даний час вся отримана нею сума кредитного ліміту сплачена, а вимоги позивача про стягнення з неї кредитної заборгованості є необгрунтованими та незаконними. Ввважає, що тіло кредиту нею погашено давно, а банк безпідставно нараховував їй відсотки, пеню та штрафи за користування кредитом, та утримував їх з її карткового рахунку. Відзив на апеляційну скаргу від позивача суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписала заяву № б/н від 31.01.2008 року (а.с. 15). У заяві зазначено, що дана заява разом з Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. У заяві ОСОБА_1 висловила бажання оформити кредитку «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, з кредитним лімітом 600,00 грн та базовою процентною ставкою 3 % на місяць на залишок заборгованості, зі сплатою штрафу в разі звернення позивача до суду 250,00 грн + 5% від суми позову (а.с. 15,40,41). З наданого позивачем розрахунку та банківських виписок убачається, що станом на 14.06.2020 заборгованість відповідача за даним кредитним договором від 31.01.2008 року перед банком становить 11 600,00 грн, з яких: 8237,66 грн заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом); 3362,52 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5-12). Як убачається з наданої банком виписки по картковому рахунку відповідача, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами з дати видачі кредитної картки (а.с.35-43). Задовольняючи позовні вими Банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором без номера від 31.01.2008 в установлені договором строки, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки за користування кредитом, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь банку потрібно стягнути заборгованість станом на 14.06.2020 в загальному розмірі 11 600,18 грн. Проте, повністю з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, станом на 14.06.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за тілом кредиту становила 8237,66 грн, з огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог банку в цій частині. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнутих відсотків за користування кредиту, оскільки суд в цій частині не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладено шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої останній погодився, що вказана Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. В Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаній ОСОБА_1 зазначено кредитний ліміт в розмірі 600, 00 грн. та базову відсоткову ставку по кредиту 3% в місяць за порушення взятих на себе зобов`язань. Також, позичальником ОСОБА_1 30.01.2008 підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» згідно якої остання своїм підписом засвідчила ознайомлення та згоду з умовами використання даного типу кредитної картки, а саме про отримання кредиту з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 1,9% в місяць, та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним з визначенням їх розміру (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Згідно з ч.ч. 1,2 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та фінансові умови надання кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», якими погоджено тарифи банку, порядок та розмір нарахування процентів. Отже, банк має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами за порушення виконання зобов?язань за Договором б/н від 31.01.2008 року. Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язанняє його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст.1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/95/12 (провадження №14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. Проте, позивачем при зверненні до суду не надано суду доказів щодо строку виконання зобов`язання з повернення кредиту, який видавався відповідачу, що позбавило суд можливості здійснити перевірку правильності нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, тому при розгляді вказаної справи суд апеляційної інстанції виходе з наступного. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 31.01.2018 року вбачається, що починаючи з 31.01.2018 по 30.09.2009 відповідач повинен був повернути кредит та погасити відсотки за користування ним, тобто строк кредитування складає 25 місяців з моменту його укладення (щомісячний платіж 7%, який складається з 1,9% нарахування по процентах за користування кредитом та 5,1 % від взятого тіла кредиту, тобто для повного погашення тіла кредиту сторонами визначено 20 місяців). З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 30.09.2009 року, тобто на момент закінчення строку виконання зобов`язання, позивачем було нараховано проценти в сумі 238,77 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредиту у розмірі 238,77 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору укладеного між сторонами право позивача нараховувати проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, не передбачено, а інших доводів на обґрунтування даних вимог позивачем не наведено. Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Отже, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк». Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). Оскільки, ОСОБА_1 відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на вказане рішення суду, тому судові витрати пов?язані з розглядом даної справи слід віднести на рахунок держави. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року скасувати. Постановити нове рішення, яким позовну заяву акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 31.01.2008 у розмірі 8476,43 (вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 43 копійки) яка складається з: 8237,66 грн. заборгованість за тілом креду; 238,77 грн заборгованість по процентам за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити. Судові витрати пов?язані з розглядом даної справи слід компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2021 року. Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ С.А. Гальонкін ______________ Л.М. Хіль