Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2488/21

Номер провадження: 33/813/861/21 Номер справи місцевого суду: 522/2488/21 Головуючий у першій інстанції Павлик І.А. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Хухрова С.В., розглянувши у відсутність учасників матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Казарян Ірини Сергіївни на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в сумі 454 грн. Відповідно до постанови суду, 29.01.2021 року, приблизно о 04 год. 40 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ E200, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: вул. Катериненська, біля буд. 15 у м. Одесі, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6810», результат 1,76% проміле. Від проходження на стан сп`яніння ОСОБА_1 у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що передбачена відповідальність, встановлена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, 07.06.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Казарян І.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року, провадження по справі закрити або направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Казарян І.С. просить поновити строк на оскарження вищевказаної постанови. До суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (а.с.61-64). Разом з тим, 05.07.2021 року від адвоката Казарян І.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи через хворобу правопорушника ОСОБА_1 та через її відрядження до м. Київ (а.с.65-66). Однак, враховуючи, що заявник ОСОБА_4 не надала суду жодних доказів неможливості явки до суду її та правопорушника ОСОБА_1 , апеляційний суд вирішив слухати справи у їх відсутність, на підставі наявних у справі доказів, вважаючи причину їх неявки до суду неповажною. Вивчивши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Казарян І.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, правопорушник ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 23.04.2021 року, однак докази отримання ним копії постанови в суді відсутні, як і докази направлення йому копії вищевказаної постанови. Крім того, представник ОСОБА_1 адвокат Казарян І.С. вже зверталась 01.05.2021 року з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, однак вона була повернута заявнику через те, що була подана с пропуском строку, а заяву про поновлення строку до суду апеляційної інстанції не було надано. Так, наразі представник ОСОБА_1 адвокат Казарян І.С. разом із апеляційною скаргою надала клопотання про поновлення строку на оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2021 року, обґрунтовуючи його тим, що у судовому засіданні вона не була присутньою, а копію вищевказаної постанови отримала лише 01.05.2021 року, а тому вважає, що строк постанови пропущено через незалежні від неї причини і вона не могла в установлений законом строк захистити законні права правопорушника, у зв`язку з чим просить поновити строк на оскарження вищевказаної постанови (а.с.57-58). З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, тому підлягає поновленню. При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Що стосується суті апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. 2.9.а ПДР встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАПкерування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік. За змістом п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. При цьому суд виходив із того, що із відеозаписів, які маються в матеріалах справи (а.с.60), вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків та йому були роз`яснені його права та обов`язки. Так, із чеку приладу «Drager Alcotest 6810» вбачається, що результат тесту 1,76 проміле. Таким чином, відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат позитивний - 1,76 проміле, що зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 065121, в якому наявний підпис ОСОБА_1 . Зазначені обставини свідчать про його згоду з результатом тесту. Огляд проводився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснення яких наявні в матеріалах справи, зазначене також підтверджується відеозаписами з бодікамери. В матеріалах справи відсутні жодні відомості про те, що ОСОБА_1 заперечував щодо огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, в роздруківці із приладу «Drager Alcotest 6810», жодної незгоди з результатом не зазначив. Більше того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 визнав, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Доводи захисника ОСОБА_1 Казарян І.С. про те, що у неї виникли сумніви щодо відповідності нормам приладу «Drager Alcotest 6810», за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, є не більше чим її домисли, які не мають жодного доказу, який мається в матеріалах справи, а навпаки спростовується ними, про що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Так, суд обгрунтовано послався на наступні докази, які підтверджують винність дій ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 29.01.2021 серії ДПР № 065121, чек приладу «Drager Alcotest 6810», пояснення вищевказаних свідків та відеозаписи диску. Крім того, суд першої інстанції правильного вказав, що ОСОБА_1 не був позбавлений права самостійно звернутися до медичного закладу з метою проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та надати відповідні докази до суду, однак цього не здійснив. Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 254, 268, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Казарян Ірини Сергіївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 адвокату Казарян Ірині Сергіївні строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Казарян Ірини Сергіївни залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду (підпис) С.М. Сегеда