Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8880/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/8880/20 Головуючий в І інстанції: Бжассо Н.В. Дата та місце ухвалення рішення: 11.03.2021 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. за участю секретаря Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати недійсними з моменту укладання податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 5855153-1315-1504 від 14.05.2018 року на суму 176,85 грн. (податкове зобов`язання), № 5855156-1315-1504 від 14.05.2018 року на суму 19545,38 грн. (податкове зобов`язання), № 5855158-1315-1504 від 14.05.2018 року на суму 55020 грн. (податкове зобов`язання), податкову вимогу № 1671-55 від 25.10.2018 року на загальну суму 73283,67 грн. (податкове зобов`язання) та скасувати їх в повному обсязі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 5855153-1315-1504, № 5855156-1315-1504, № 5855158-1315-1504 від 14 травня 2018 року Головного управління ДФС в Одеській області. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу № 1671-55 від 25 жовтня 2018 року Головного управління ДФС в Одеській області. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2018 року між «Землевласником», Куяльницькою сільською радою, та «Землекористувачем», ОСОБА_1 , укладено угоду № 49 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Згідно з п. 1 вказаної угоди, ОСОБА_1 зобов`язується сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 19545,38 грн. в рік, нарахована орендна плата згідно нормативної грошової оцінки у розмірі 5% с. Коси Подільського району Одеської області. Сплата відшкодування здійснюється за фактичне використання в період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. Періодичність внесення плати за фактичне землекористування 1 раз в рік до 29 серпня. 22.02.2018 року між «Землевласником», Куяльницькою сільською радою, та «Землекористувачем», ОСОБА_1 , укладено угоду № 210 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Згідно з п. 1 вказаної угоди, ОСОБА_1 зобов`язується сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 176,85 грн. в рік за фактичне використання в період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. Періодичність внесення плати за фактичне землекористування 1 раз в рік до 29 серпня (п. 4 угоди). 22.02.2018 року між «Землевласником», Куяльницькою сільською радою, та «Землекористувачем», ОСОБА_1 , укладено угоду № 209 про відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Згідно з п. 1 вказаної угоди, ОСОБА_1 зобов`язується сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 55020 грн. в рік за фактичне використання в період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. Періодичність внесення плати за фактичне землекористування 1 раз в рік до 29 серпня (п. 4 угоди). На підставі отриманих від Куяльницької сільської ради реєстрів угод про відшкодування коштів за фактичне користування земельними ділянками станом на 01.05.2018 року, ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 5855153-1315-1504 від 14.05.2018 року на суму 176,85 грн. - податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік; № 5855156-1315-1504 від 14.05.2018 року на суму 19545,38 грн. - податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік; № 5855158-1315-1504 від 14.05.2018 року на суму 55020 грн. - податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб. У зв`язку із несплатою податкових зобов`язань за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ГУДФС в Одеській області прийнято податкову вимогу № 1671-55 від 25.10.2018 року на загальну суму 73283,67 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на викладене. Згідно з ч. ч. 1, 2, 9 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Приписами ст.ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Типовий договір оренди землі та типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Приписами п. п.10.1, 10.2-1 ст. 10 Податкового кодексу України передбачено, що до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Згідно з п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Приписами п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено: 14.1.72. земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); 14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; 14.1.136. орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); 14.1.147. плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно з п. 287.1, 287.2 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. Відповідно до п. 288.1- 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №

220. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, за податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» № 5855153-1315-1504, № 5855156-1315-1504, № 5855158-1315-1504 від 14 травня 2018 року ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб, що передбачена приписами ст. 288 ПК України. Проте, наявні в матеріалах справи угоди № 49 від 12.02.2018 року та №№ 209, 210 від 22.02.2018 року не є договорами про оренду землі. За вказаними угодами, ОСОБА_1 не є орендарем земельних ділянок. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, за наведених вимог ст. 288 ПК України підставою для нарахування податкового зобов`язання, орендної плати за земельну ділянку, є договір оренди землі, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» № 5855153-1315-1504, № 5855156-1315-1504, № 5855158-1315-1504 від 14 травня 2018 року та прийнятої на їх підставі податкової вимоги № 1671-55 від 25 жовтня 2018 року. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 13.07.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька