Постанова 4852 № 280/6512/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6512/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Офісу Генеральної прокуратури та Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 21.01.2021 року) у адміністративній справі №280/6512/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення комісії, наказу про звільнення та зобов`язання поновити на роботі, суд, - в с т а н о в и в: У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі по тексту відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі по тексту відповідач 2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення п`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 22.07.2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області Лєскіним М.С. атестації; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №1570к від 18.08.2020 року про звільнення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області Лєскіна М.С. з посади та з органів прокуратури Запорізької області; поновити ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з прокуратури Запорізькій області; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення №8н п`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 22.07.2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області Лєскіним М.С. атестації; визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області №1570к від 18.08.2020 року про звільнення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області Лєскіна М.С. з посади та з органів прокуратури Запорізької області; поновлено ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з прокуратури Запорізької області; стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.08.2020 року по 13.012021 року у сумі 156144,61 грн.; допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 22086,09 грн. та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з прокуратури Запорізької області. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року виправлено допущену описку в мотивувальній частині рішення, зазначено: «…Так, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2020 року по 10.09.2020 року (16 робочих днів) складає 16436,16 грн. (1027,26 грн. х 16 =16436,16 грн.), а за період з 11.09.2020 року по 13.01.2021 року (85 робочих дні) 139706,85 грн.(1643 грн. х 85 = 139706.85 грн., а усього у сумі 156143,01 грн…»; виправлено описку у п`ятому абзаці резолютивної частини рішення, зазначено: в наступній редакції: «стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.08.2020 року по 13.01.2021 року у сумі 156143,01 грн.». З рішенням суду першої інстанції не погодився Офіс Генерального прокурора та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема через неправильне застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019 року та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, Закону України «Про прокуратуру» та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 (зі змінами та доповненнями); судом не прийнято до уваги, що кадрова комісія наділена дискреційними повноваженнями, суд зазначив, що рішення кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності. Апелянт зазначав, що суд неправильно дійшов висновку про безпідставність звільнення позивача на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 під час співбесіди підтвердив, що опублікована в мережі інтернет переписка з народним депутатом ОСОБА_2 дійсно мала місце, а значить був факт використання ненормативної лексики, обговорення питання підключення газопостачання у квартирі народного депутата, отже висновки суду про те, що кадрова комісія висловила припущення щодо використання ОСОБА_1 свого службового становища під час вирішення питання про підключення газопостачання у квартирі народного депутата ОСОБА_2 , брата дружини позивача не ґрунтуються на обставинах справи. Апелянт зазначав, що не ґрунтуються на нормах закону висновки суду щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції, оскільки НАЗК не проводить перевірку декларацій, які подавалися прокурорами до запровадження електронних декларацій, окрім того предмет перевірки при атестації є значно ширшим, ніж при повній декларацій НАЗК. Апелянт вважав, що рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 прийнято на підставі з`ясування обставин, які свідчать про невідповідність вимогам професійної етики та доброчесності, оскільки кадрова комісія наділена повноваженнями надавати оцінку дотримання прокурорами вимог професійної етики та доброчесності на власний розсуд. Апелянт вважав, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства висновки суду про незаконність наказу про звільнення ОСОБА_1 . Апелянт зазначав, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закон України «Про прокуратуру» та Порядок проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами; висновки суду щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізації прокуратури області під час звільнення позивача та відсутність підстав для звільнення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури. Апелянт зазначав, що при поновленні на рівнозначній посаді, судом неправильно застосовано норми трудового законодавства та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». З рішенням суду першої інстанції не погодилась Запорізька обласна прокуратура та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема через неправильне застосування положень пунктів 7, 18 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019 року та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, суд дійшов неправильного висновку про можливість поновлення позивача на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення в прокуратурі Запорізької області. Апелянт зазначав, що відповідно Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 позивачем 15.10.2019 року було подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, отже надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Апелянт зазначав, що зазначені норми є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягали безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами, отже, отримавши рішення кадрової комісії від 22.07.2020 року №8н про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 прокуратурою області видано наказ від 18.08.2020 року №1570к. Апелянт вважав необґрунтованими висновки суду про те, що за відсутності фактичної ліквідації чи реорганізації прокуратури Запорізької області, скорочення чисельності штатів відсутні підстави для звільнення позивача, оскільки для звільнення важливим є не юридичний факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів, а один з юридичних фактів, передбачених у п.19 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». На думку апелянта, не відбулося порушення юридичної визначеності; не ґрунтуються на вимогах закону рішення суду про поновлення позивача на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав на день звільнення з прокуратури Запорізької області. Апелянт вважав, що поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, на посаді в органах прокуратури, надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію, та не є належним способом захисту його прав. Апелянт зазначав, що іншої процедури переведення прокурорів чи призначення обласну прокуратуру, окрім проходження прокурорами атестації або ж добору особами, які не займають посаду прокурора на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», не передбачено. Апелянт зазначав, що з 11.09.2020 року, з початку роботи обласних прокуратур відповідно до наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414, нарахування заробітної плати працівникам, призначеним на посади Запорізької обласної прокуратури, здійснюється відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру», оплата праці прокурорських працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року; нарахування заробітної плати працівникам Запорізької обласної прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати прокурорів» №1155 від 11.12.2019 року не проводиться. Апелянт вказував, що ОСОБА_1 був звільнений з посади прокурора 20.08.2020 року та протягом розрахункового періоду, який враховується для обчислення його середньої заробітної плати, а саме червень-липень 2020 року, підвищення посадового окладу на вказаній посаді не відбувалося, тому коефіцієнт підвищення не застосовується, а тому суд неправильно визначив суму, яка підлягає стягненню на користь позивача. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. За результатом проведення співбесіди п`ятнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення №8н від 22.07.2020 року про неуспішне проходження атестації, за результатами якого прокурором Запорізької області видано наказ №1570к від 18.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області з 20.08.2020 року на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким запроваджено реформування системи органів прокуратури та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12. 2019 року №336, від 04.02.2020 року №65, від 19.02.2020 року №102), суд зазначив, що ОСОБА_1 успішно пройшов перші два етапи атестації - іспити у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Суд посилаючись на Порядок №223 рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Суд зазначав, що, оскільки рішення кадрової комісії є згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень та має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України. Суд зазначив, що кадровою комісією під час співбесіди були досліджені факти, опубліковані в мережі Інтернет, зокрема на сайті https//pravdajf.ua/zyat_prokuror_i_seksyzm_z_drugom_yak_proczvitaye_kumivstvo_vsluzi_narodu_foto/ переписка з народним депутатом України ОСОБА_2 , який згідно пояснень ОСОБА_1 є рідним братом його дружини та з яким він підтримує родинні стосунки. Кадрова комісія прийшла до висновку про те, що ОСОБА_1 , використовуючи статус прокурора, намагався вирішити побутові питання третьої особи; таким чином прокурором ОСОБА_1 не дотримано вищенаведених вимог професійної етики та поведінки. Такі висновки суд вважав припущеннями, оскільки з даних доказів неможливо встановити, що ОСОБА_1 використовував своє службове становище, а перевірка дійсності визначених у мережі інтернет обставин переписки комісією не проводилась. Щодо посилань кваліфікаційної комісії на те, що нею встановлено: явну невідповідність набуття у власність прокурором ОСОБА_1 автомобілів Хюндай, 2011 року випуску, Тойота Венза, 2010 року випуску, набуття яких зазначено у декларації за 2012 рік, тоді як його сукупний дохід за 2012 рік склав 37 тис. грн.; явну невідповідність між ціною придбання 10.05.2019 року катеру ОСОБА_3 , 2001 року випуску, за кошти у розмірі 20 тис. грн., тоді як середня ринкова вартість подібних плавзасобів складає орієнтовно 10-15 тис. дол. США, що у сукупності викликає обґрунтовані сумніви у доброчесності прокурора, суд зазначив, що відповідно до п.9 розділу IV Порядку від 03.10.2019 року №221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, однак відсутні докази того, що кадровою комісією були зроблені запити на підставі яких прийнято оскаржуване рішення; представник Офісу Генерального прокурора до суду таких доказів не надав. Суд посилаючись на Закон України «Про запобігання корупції» зазначав, що цим Законом встановлено порядок контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, віднесено до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції; Національне агентство здійснює перевірку декларацій, здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону. Суд зазначав, що виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, само по собі не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами. Суд зазначав, що оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у рішенні. Такі документи не долучено відповідачем до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості співставити зазначене кадровою комісією джерелам походження цих відомостей. Суд зазначив, що набуття у власність прокурором ОСОБА_1 автомобілів Хюндай, 2011 року випуску, Тойота Венза, 2010 року випуску, зазначено у декларації за 2012 рік та які були ним придбані до вступу на службу до органів прокуратури. Суд також зазначив, що ним було досліджено довідки про проходження таємної перевірки доброчесності №25/2-2783/ра-17 від 22.02.2017 року, №25/2-9808/ра-17 від 07.08.2017 року, №25/2-2286/ра-18 від 07.08.2018 року, відповідно до яких ОСОБА_1 , пройшов таємну перевірку доброчесності. Суд зазначив, що ОСОБА_1 до кадрової комісії і до суду надано копію договору купівлі продажу судна катеру Silver Hawk 2001 року випуску №2611/18 від 26.11.2018 року та свідоцтва про право власності для прогулянкових суден НОМЕР_1 від 10.05.2019 року, згідно п.2.1 договору якого визначено договірну ціну плавзасобу у розмірі 20000 грн.; позивачем надано пояснення, що ціна визначалась з урахуванням технічного стану плавзасобу, який не був врахований кадровою комісією та не перевірені нею; взято середню ринкову вартість подібних плавзасобів. Суд вважав рішення кадрової комісії невмотивованим. Надаючи оцінку законності оскаржуваного наказу від 18.08.2020 року №1570, суд зазначав, що згідно з п.10, пп.1 п.19 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», прокурори, зокрема регіональних прокуратур, мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора, зокрема обласних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади, зокрема у регіональних прокуратурах, звільняються, зокрема керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» за умови неподання прокурором, зокрема регіональної прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення, зокрема, до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. Суд зазначав, що згідно з п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Суд зазначив, що аналіз змісту наведеної правової норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а тому наявність у п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Суд зазначив. що наказом Офісу Генерального Прокурора «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» від 03.09.2020 року №410 перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу «Прокуратура Запорізької області» у «Запорізька обласна прокуратура» та наказом Офісу Генерального Прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08.09.2020 року №414 визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11.09.2020 року, а тому станом на час звільнення позивача з роботи ані реорганізація, ані ліквідація прокуратури Запорізької області, не відбувалася, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів. При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Суд не застосував довідку від 21.08.2020 року №18-433вих-20 (а.с.211 т. 1), відповідно до якої розмір середньоденної заробітної плати позивача склав 1027,26 грн., середньомісячна заробітна плата 22086,09 грн., обрахованої за червень, липень 2020 року, перед його звільненням, а застосував постанову Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», що набрала чинності 16.11.2020 року, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, згідно з якою посадовий оклад прокурора обласної прокуратури становить 23052 грн. та у подальшому з 11.09.2020 року підвищився до 37836 грн. (довідка Запорізької обласної прокуратури № 21-624вих-20 від 17.11.2020 року). Суд зазначив, що оскільки під час розгляду адміністративної справи з 11.09.2020 року відбулось підвищення посадового окладу за аналогічною посадою, яку обіймав позивач на дату звільнення, у зв`язку з чим з 11.09.2020 року розмір середньоденної заробітної плати становить 1643,61 грн.; сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2020 року по 10.09.2020 року (16 робочих днів) складає 16437,76 грн. (1027,36 грн. х 16 = 16437,76 грн.), а за період з 11.09.2020 року по 13.01.2021 року (85 робочих дні) 139706,85 грн. (1643,00 грн. х 85 = 139 706,85 грн.), а усього 156144,61 грн. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.2013 року працював в органах прокуратури. Наказом №185к прокурора прокуратури Запорізької області від 04.02.20 року ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області. Встановлено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 24.09.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Розділом ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. На виконання вимог вище вказаного Закону наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 було затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до п.10 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації було подано заяву про переведення на посаду прокурора обласної прокуратури та зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (набрав 84 бали із 100 балів при прохідному балі 70) та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (набрав 105 балів із 140 балів при прохідному балі 93). У зв`язку із цим його допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Встановлено, що 09.07.2020 року та 22.07. 2020 року ОСОБА_1 проходив третій етап атестації - співбесіду з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора, який проводився п`ятнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, створеною наказом Генерального прокурора №257 від 02.06.2020 року, за результатами якої 22.07.2020 року було прийнято рішення №8н про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Як вбачається з тексту рішення кадрової комісії (розділ «професійна етика»), комісія прийшла до висновку про те, що ОСОБА_1 , використовуючи статус прокурора, намагався вирішити побутові питання третьої особи, у зв`язку з чим ним не дотримано вимог професійної етики. Під час співбесіди кадровою комісією було досліджена публікація в мережі Інтернет, зокрема на сайті https//pravdajf.ua/zyat_рrokuror_i_seksyzm_z_drugom_yak_proczvitaye_kumivstvo_vsluzi_narodu_foto/ переписка з народним депутатом України ОСОБА_2 . У своєму рішенні кадрова комісія вказала, що з опублікованих фото-повідомлень чоловіки обговорювали питання про підключення газопостачання у квартирі народного депутата України. Прокурор написав, що вже намагався вирішити це питання з відповідними органами, однак безуспішно. При цьому із застосуванням ненормативної лексики зазначив, що «они там просто… Даже меня как прокурора не… к начальнику пускать на пр.». Дійсно в матеріалах справи є публікація в мережі Інтернет, де вибірково опубліковані фото спілкування осіб, серед яких « ОСОБА_4 ». Як пояснив ОСОБА_1 з цього питання, народний депутат України ОСОБА_2 є рідним братом його дружини та є його родичем, з яким він підтримує родинні зв`язки, не заперечував такої переписки, однак вважав, що факти не відповідають дійсності і є наклепом; джерела походження розміщеної інформації невідомі та не перевірені. Як вбачається з матеріалів справи, кадрова комісія дійсно не перевірила факти, які викладені у даній публікації, не дослідила їх походження; прийшла до висновку на підставі вибіркового тексту переписки про намагання вирішення побутових питань третьої особи з використання статусу прокурором ОСОБА_1 . Крім того, кадрова комісія (в розділі доброчесність) прийшла до висновку про невідповідність набуття у власність прокурором ОСОБА_1 автомобілів Хюндай, 2011 року випуску, ОСОБА_5 , 2010 року випуску, набуття яких зазначено у декларації за 2012 рік, тоді як його сукупний дохід за 2012 рік склав 37 тис.грн. Як вбачається з матеріалів справи, кадровою комісією не було проведено перевірку невідповідності набуття у власність вищевказаних автомобілей, у тому числі обставин при яких автомобілі були придбані у власність. У матеріалах справи є довідка про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_1 , який претендував на посаду прокурора прокуратури району органів прокуратури Запорізької області згідно якої інформації, що перешкоджає заняттю ОСОБА_1 посади, пов`язаної з виконанням функцій держави не виявлено; висновок ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.07.2015 року №12/37/9/04-65-1702, згідно якого за результатами проведеної перевірки ОСОБА_1 з урахуванням пояснень та підтвердних документів, встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, набутих ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади» відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 з законних джерел. Крім того, в матеріалах справ є довідки про проходження ОСОБА_1 таємної перевірки доброчесності у 2016 2018 роках. Крім того, кадрова комісія прийшла до висновку про явну невідповідність між ціною придбання 10.05.2019 року катеру ОСОБА_3 2001 року випуску, за кошти у розмірі 20 тис. грн., тоді як середня ринкова вартість подібних плавзасобів складає орієнтовно 10-15 тис. доларів США, що викликає обґрунтовані сумніви у доброчесності прокурора. Як пояснював ОСОБА_1 під час проведення співбесіди, даний катер ним був придбаний у його батька ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2018 року, який є в матеріалах справи, вартість визначена ними з урахуванням його технічного стану. Як вбачається з матеріалів справи, кадровою комісією не надано доказів визначення ціни вищевказаного катеру за ціною 10-15 тис. доларів США. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 року було зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати пояснення щодо обґрунтування позиції кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора в частині підтвердження використання ОСОБА_1 службового становища для вирішення інтересів третьої особи та обґрунтування визначення кадровою комісією середньої ринкової вартості катеру Silver Hawk 2001 року випуску, орієнтовно 10-15 тис. доларів США. Однак пояснення не були надані. На підставі вказаного рішення кадрової комісії, прокурором Запорізької області 18.08.2020 року видано наказ №1570к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області з 20.08.2020 року на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Встановлено, що 25.09.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» , яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, згідно пунктів 6, 7, 10-14, 16 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень вищевказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Відповідно до п.9 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Встановлено, що наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 року №336, від 04.02.2020 року №65, від 19.02.2020 року №102), затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, згідно кого атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур. Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку. Комісії забезпечують: - проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; - здійснення добору на посади прокурорів; - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів. Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Аналізуючи докази у справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що кадрова комісія не мотивувала неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації на посаді прокурора, зокрема не перевірила достовірність використання ОСОБА_1 статусу прокурора у намаганні вирішення побутових питань третьої особи, а саме ОСОБА_2 , який є народним депутатом України; не перевірила вказані в мережі Інтернет факти, в той час як фото переписки в телефоні свідчить про її вибірковість. На думку суду апеляційної інстанції, кадрова комісія без відповідної перевірки та без оцінки наявних попередніх документів про перевірку декларування майна ОСОБА_1 , не мотивувала свій висновок про явну невідповідність набуття у власність ОСОБА_1 автомобілів Хюндай, 2011 року випуску та Тойоти Венза, 2010 року випуску. На думку суду апеляційної інстанції, кадрова комісія не обґрунтувала визначення середньої ринкової вартості катера Silver Hawk 2001 року випуску, не перевірила пояснення ОСОБА_1 про те, що катер був придбаний з урахуванням його технічного стану. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що кадрова комісія згідно вищевказаного законодавства наділена відповідними повноваженнями, за результатами якого приймається наказ про переведення особи, яка проходить успішно атестацію, або наказ про звільнення особи, яка неуспішно пройшла атестацію, тобто настають певні негативні наслідки для цієї особи. Суд апеляційної інстанції погоджується про наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку професійній етиці та доброчесності прокурорам під час проходження ними атестації. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення кадрової комісії щодо ОСОБА_1 про неуспішне проходження ним атестації має негативні наслідки для нього у вигляді звільнення з посади, тому висновки кадрової комісії мають бути мотивованими та обґрунтованими, не викликати будь-яких сумнівів, мають бути ґрунтуватися на приписах закону і не бути свавільними. Щодо правомірності наказу прокурора Запорізької області № 1570к від 18.08.2020 року про звільнення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області Лєскіна М.С. з посади та з органів прокуратури Запорізької області, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до ч.3 ст.16 Закону «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Відповідно до п.6 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 (зі змінами та доповненнями) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. З аналізу п.9 ч.1 ст.51 Закону «Про прокуратуру» вбачається що підставою для звільнення є або ліквідація, або реорганізація, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, атестація не є нічим, перерахованим. Встановлено, що наказом Офісу Генерального Прокурора «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» від 03.09.2020 року №410 перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу «Прокуратура Запорізької області» у «Запорізька обласна прокуратура». Наказом Офісу Генерального Прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08.09.2020 року №414 визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11.09.2020 року, отже на час звільнення ОСОБА_1 з посади прокуратура Запорізької області не була ні реорганізована, ні ліквідована, відсутні докази скорочення кількості прокурорів прокуратури Запорізької області. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування принципу правової визначеності, зокрема на стадії безпосереднього застосування норми права, що є гарантією захищеності особи від свавілля державного органу. Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком суду першої інстанції про поновлення на роботі ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, оскільки фактично не відбулося ліквідації, реорганізації органу прокуратури; аналізуючи докази у справі суд правильно прийшов до висновку про те, що фактично відбулося перейменування прокуратури Запорізької області в Запорізьку обласну прокуратуру зі збереженням повноважень. З-за таких обставин, підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правильно керувався постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, однак припустився помилки в обрахунку середньої заробітної плати за вимушений прогул. Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема вимушеного прогулу. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Враховуючи те, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на рівнозначній посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок середнього заробітку за вимушений прогул має обраховуватися без підвищення відповідно довідки прокуратури Запорізької області від 21.08.2020 року №18-433вих-20, згідно якої середньомісячна заробітна плата складає 22086,09 грн. та одноденна 1027,26 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 звільнений відповідно з наказом від 18.08.2020 року №1570 20.08.2020 року, тобто 19.08.2020 року вважається останнім робочим днем, а тому не підлягає включенню в розрахунок середньої заробітної плат за вимушений прогул. Отже, підлягає відшкодуванню заробітна плата за вимушений прогул з 20.08.2020 року по 13.01.2021 року (включно) 100 робочих днів х 1027,26 грн. = 102726 грн. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, рішення суду зміні в частині суми стягнення заробітної плати за вимушений прогул, з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 21.01.2021 року про виправлення описки. Керуючись ст.315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року у адміністративній справі №280/6512/20 змінити, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції (з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного суду від 21.01.2021 року у справі №160/6512/20 про виправлення описки): «Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.08.2020 року по 13.01.2021 року (включно) у сумі 102726 (сто дві тисячі сімсот двадцять шість) грн., з вирахуванням всіх передбачених законодавством обов`язкових платежів до бюджету». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова