Ухвала КЦС ВС № 759/22611/19

Ухвала 13 липня 2021 року м. Київ справа №759/22611/19 провадження №61-4684ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління фіскальної служби у м. Києві, Прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 19 березня 2021 року Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулося із касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року. Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року поновлено ГУ ДПС у м. Києві строк на касаційне оскарження судових рішень. Касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме надання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням конкретної норми права, у якій відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та сплати судового збору, а також роз`яснено про наслідки її невиконання. У квітні 2021 року на адресу суду надійшло клопотання ГУ ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків, визначених ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року, у зв`язку з тим, що юридичним підрозділом заявника ініційовано сплату судового збору шляхом направлення листа до відповідного структурного підрозділу ГУ ДПС у м. Києві, проте платіжний документ не надійшов. Також, з аналізу уточненої редакції касаційної скарги, яка надійшла на виконання ухвали суду касаційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві, не убачалось належне виконання частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник не навів конкретної норми права, у якій відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року продовжено ГУ ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2021 року. На виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції заявником надано уточнену редакцію касаційної скарги, здійснено часткову оплату судового збору та заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Клопотання мотивовано тим, що наразі судовий збір сплачено частково, юридичним підрозділом заявника ініційовано сплату судового збору шляхом направлення листа до відповідного структурного підрозділу ГУ ДПС у м. Києві і для здійснення процедури доплати судового збору є потреба у додатковому часі. Надаючи оцінку доводам викладеним у клопотанні, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 127 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовження строку - надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Статтею 392 ЦПК України передбачено обов`язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Органи податкової служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснювати розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору. Крім того, контролюючим органом не надано суду жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатніх коштів для сплати судового збору. З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Верховний Суд також зазначає, що у заявника було достатньо часу для сплати судового збору та надання платіжного доручення, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається. Проблеми пов`язані з організацією розподілу бюджетною установою грошових коштів не можуть бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору встановленого законом, а тому клопотання ГУ ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає. Також слід зазначити, щоз аналізу уточненої редакції касаційної скарги, яка вдруге надійшла на виконання ухвали Верховного Суду від 31 березня 2021 року, не убачається належне виконання частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник не наводить конкретної норми права, у якій відсутній висновокщодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а лише зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 1167 ЦК України. Указуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник посилається на моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень на предмет пошуку судових справ з однорідним предметом спірних правовідносин. Проте таке обґрунтування підстав касаційного оскарження указує на недотримання вимог, визначених пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління фіскальної служби у м. Києві, Прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Висоцька