Постанова КЦС ВС № 484/37/20

Постанова Іменем України 08 липня 2021 року м. Київ справа № 484/37/20-ц провадження № 61-6616св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року у складі судді Мельничук О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкова О. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - ВК Первомайської міської ради), про визначення способів участі у вихованні дітей. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням ВК Первомайської міської ради 13 грудня 2019 року № 580 встановлено порядок побачень ОСОБА_2 із малолітніми синами: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоп`ятниці з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв та щосуботи з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем проживання батька на АДРЕСА_1 . Вказане рішення вона отримала 17 грудня 2019 року, проте з ним категорично не згодна, так як під час вирішення питання про встановлення порядку побачення батька з дітьми повинні бути належним чином враховані інтереси дітей та встановлені всі обставини справи, чого не було здійснено. Відповідно до абзацу другого пункту 73 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Проте жодного висновку Управлінням у справах дітей Первомайської міської ради зроблено не було. Не направлено відповідних запитів до правоохоронних органів щодо наявності чи відсутності факту насильства щодо неї, оскільки вона часто викликала поліцію у зв`язку з влаштуванням скандалів у її будинку ОСОБА_2 . Під час розгляду заяви ОСОБА_2 комісією з питань захисту прав дитини не звернено уваги на її зауваження щодо малолітнього віку дітей та їхнього стану здоров`я, необхідності спеціального харчування. 06 грудня 2019 року її представником подано заяву до служби у справах дітей щодо перегляду пропозиції порядку зустрічі ОСОБА_2 із дітьми у зв`язку з його аморальною поведінкою, проте вказана заява не була розглянута. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , із урахуванням уточнених вимог, просила визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша та третя п`ятниці місяця 10 год 00 хв до 18 год 00 хв; друга та четверта субота місяця з 11 год 00 хв до 19 год 00 хв на території м. Первомайська Миколаївської області, крім періоду оздоровлення. У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні дітей. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з листопада 2011 до 03 серпня 2019 року він та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народились сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які залишились проживати з матір`ю. З цього періоду він не має можливості бачитись з дітьми, приймати участь у їхньому вихованні, турбуватись про них. Рішенням ВК Первомайської міської ради від 13 грудня 2019 року № 580 визначено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні синів. Проте ОСОБА_1 усупереч цього рішення, чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, що підтверджено актами від 21, 28 грудня 2019 року, 03, 04, 11, 20 січня 2020 року. Згідно з психологічним висновком, за результатами консультацій та діагностики практичного психолога, ОСОБА_9 вбачається, що діти дуже прив`язані до батька. Останній забезпечений житлом, позитивно характеризується за місцем проживання, а так як між ним і матір`ю дітей склались неприязні стосунки, то щоб позбавити дітей травмуючих факторів, зустрічатись із ними батькові потрібно за відсутності матері. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди йому у спілкуванні з синами: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити спосіб його участі у спілкуванні з синами, надавши побачення: щоп`ятниці з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв із правом ночівлі та щосуботи з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем проживання ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 , без присутності матері та сторонніх осіб, а також надати можливість безперешкодно відвідувати дітей у день їхнього народження та святкові дні. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання систематичних побачень щоп`ятниці з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв та щосуботи з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем проживання батька на АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 ухилялась від виконання рішення ВК Первомайської міської ради від 13 грудня 2019 року № 580, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 у частині перешкоджання йому у спілкуванні з синами є доведеними, такими, що підлягають задоволенню. Вирішуючи питання щодо порядку та місця спілкування ОСОБА_2 із малолітніми синами, суд прийняв до уваги вік дітей, стосунки, які склалися між сторонами, які мають неприязний характер, оскільки сторони вчиняють сварки між собою в присутності дітей, що негативно впливає на останніх та порушує їх інтереси, не забезпечує їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, відсутність спільного бажання сторін вирішення ситуації, яка склалася, що підтверджено сторонами у судовому засіданні, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 може спілкуватись із синами особисто за місцем його проживання без присутності матері хоча б раз на тиждень, що буде відповідати і найкращим інтересам дітей та не спричинить шкоди їхньому здоров`ю та розвитку. При цьому, судом не встановлено обставин, які б могли бути підставою для визначення такого способу спілкування батька з малолітніми синами, який би обумовлював побачення з дітьми у присутності інших осіб, так як ОСОБА_1 не надала доказів, які підтверджують, що ОСОБА_2 вчиняє правопорушення, насильство в сім`ї та веде аморальний спосіб життя. Вирішуючи спір у частині зустрічі батька з синами, суд також врахував, що ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів того, що за станом здоров`я сини потребують додаткового догляду та спеціального харчування. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_2 про визначення способів участі у вихованні дітейзмінено, доповнено правом останнього на побачення з дітьми у день їхнього народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також у святкові дні: 01 січня, 01 травня, 28 червня, 14 жовтня з 10 до 14 години. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду необхідно доповнити висновком щодо права батька на побачення з дітьми у день їхнього народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також у святкові дні: 01 січня, 01 травня, 28 червня, 14 жовтня з 10 год 00 хв до 14 год 00 хв. Доводи в апеляційній скарзі щодо часу побачень в п`ятницю не можна визнати обґрунтованими, оскільки рішення суду в цій частині ґрунтується на рекомендаціях фахівців (висновки психологів та рішення органу опіки та піклування) щодо врахування часу побачень батька з дітьми з огляду на їхній малолітній вік, відвідування ними дошкільного закладу, а невдовзі й школи. Доводи апеляційної скарги щодо аморальної поведінки відповідача визнані судом безпідставними, з огляду на відсутність відповідних доказів. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 520/1890/16-ц. Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Заявниця вважає, що судами не розглянуто можливості забезпечення якнайкращих інтересів малолітніх дітей, а саме не розглянуто можливості проведення зустрічей батька з дітьми у присутності матері чи кваліфікованого психолога з метою не настання негативних наслідків та впливу на психоемоційний стан дітей, оскільки між батьком та синам відсутній сталий психологічний зв`язок та діти, враховуючи їх вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймають його. Суди попередніх інстанцій фактично прийняли за основу висновок органу опіки та піклування не врахувавши всіх фактичних обставин справи. У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 подала до суду відзив на касаційну скаргу, згідно з яким наявні у матеріалах справи висновки психологів, складені за результатами роботи з дітьми, не вcтaнoвлювaли та не констатували відсутність емоційних зв`язків батька з дітьми, або небажання дітей бачити, спілкуватись з батьком. Також, психологами не зазначалось про те, що спілкування дітей з батьком завдають їм травм або є небажаними. Отже, твердження заявника у касаційній скарзі на те, що судами при прийняття рішень не враховано рекомендації психологів та необхідність для налагодження довірливих відносин між батьком і дітьми необхідний час, період адаптації, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дітей до батька, є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Всі доводи касаційної скарги зводяться до цитування загальних норм як українського законодавства, так і норм міжнародного права, як то «інтереси дітей», «рівність прав та обов`язків батьків у виховані дітей» та «забезпечення сталого розвитку дітей», при цьому, не наведено жодної фактичної обставини про те, що встановлений судами попередніх інстанції графік будь-яким чином порушує інтереси дітей, або призводить до дисбалансу інтересів сторін. На відміну від батька, який може зустрічатись з дітьми два дні на тиждень, мати проводить з дітьми весь інший час, а на свята, батько може спілкуватись з дітьми лише 4 години. У червні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про зупинення виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 касаційного провадження. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 02 липня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. Обставини встановлені судами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення у серпні 2019 року сімейних відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які у зареєстрованому шлюбі не перебували, місце проживання їхніх спільних дітей визначено з матір`ю. Рішенням ВК Первомайської міської ради Миколаївської області від 13 грудня 2019 року № 580 встановлено порядок побачень ОСОБА_2 із дітьми щоп`ятниці з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв та щосуботи з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем проживання батька на АДРЕСА_1 . Із 30 січня 2020 року ОСОБА_3 . ОСОБА_4 є вихованцями дошкільного навчального закладу ясел - садка № 34 «Зірочка». Згідно з психологічними висновками, проведеними 20 січня 2020 року ОСОБА_9 (практикуючий психолог, голова громадської організації «Життя є»), 25 листопада 2020 року ОСОБА_14 (кандидат психологічних наук, практикуючий психолог, АРТ - терапевт) визнано, що, незважаючи на більш емоційний зв`язок дітей з матір`ю, є недоцільним скорочувати спілкування дітей з батьком з урахуванням їхніх вікових особливостей щодо часу зустрічей, які повинні носити регулярний характер (не менше одного разу на тиждень). Орган опіки та піклування у своєму висновку від 28 травня 2020 року вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітніх дітей, визначити порядок побачень батька з малолітніми синами щоп`ятниці з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв, щосуботи з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем проживання батька на АДРЕСА_1 . Нормативно-правове обґрунтування Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі статтею 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства). Відповідно до частини другої статті 155 СК Українибатьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дітей, а також інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дітей та їх розпорядок дня, суди дійшли правильних висновків про встановлення саме такого способу та порядку участі ОСОБА_2 у вихованні синів, входячи передусім із якнайкращих інтересів дітей та врахувавши запропонований органом опіки і піклування графік спілкування батька із синами. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів, адже такий спосіб участі батька у вихованні синів та спілкуванні з ними у повній мірі відповідатиме інтересам як дітей, так і батьків, забезпечує участь батька у процесі виховання дітей. Встановлюючи порядок побачень батька із синами, врахувавши інтереси малолітніх дітей, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їхньому вихованні, активне та стабільне бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїми малолітніми синами, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, необхідність їхнього спілкування як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, зміст заявлених позовних вимог, відвідування дітьми садочку, суди дійшли обґрунтованих висновків про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дітьми за місцем його проживання без присутності матері. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи. У цій справі Верховний Суд вважає правильним висновки судів про визначення спілкування батька ОСОБА_2 із малолітніми синами за відсутності матері, оскільки як встановили суди, сторони між собою мають вкрай конфліктні стосунки. Суд вважає, що найкращим інтересам дітей відповідає убезпечення їх від спостереження за конфліктами між батьками. Крім того, з урахуванням вікових змін дітей, їхнього розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дітей, що буде відповідати інтересам дітей. У своїй касаційній скарзі заявниця стверджує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 520/1890/16-ц. Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проте зазначена підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження, під час перегляду справи у межах доводів касаційної скарги ОСОБА_1 . У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц сформульовано висновок про те, що встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, а також висновок психологічного обстеження дитини, проведений психологом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку (запропонованого органом опіки та піклування) періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам. Суди попередніх інстанцій правильно вважали, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька. Отже, у справі № 754/9026/16-ц, яка наведена як приклад, встановлено інші фактичні обставини, а саме, що між донькою та батьком відсутній психологічний зв`язок, тому зустрічі батька з донькою повинні відбувати у присутності матері. З урахуванням наведеного, відсутні підстави вважати, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові. Під час розгляду цієї справи (№ 484/37/20-ц) суди не встановили жодних обставин, які б свідчили про необхідність забезпечити зустрічі батька з дітьми у присутності матері, як то: діти не мають психологічного контакту з батьком, чи діти не сприймають батька, чи не бажають з ним спілкуватись, навпаки, за свідченнями психологів, допитаних судом як свідків, діти мають бажання спілкуватись з батьком. Доводи ОСОБА_1 про необхідність проведення зустрічей дітей з батьком виключно у її присутності, є необґрунтованими, оскільки суди правильно виходили з того, що наявні між сторонами неприязні відносини та конфлікти, негативно впливають на ставлення дітей до батька, а тому проведення зустрічей батька з дітьми у присутності матері не сприятиме налагодженню відносин між ними. З урахуванням наведеного, за відсутності встановлених обставин, які унеможливлюють самостійне спілкування батька з синами, а також вкрай конфліктні стосунки між сторонами спору, суди дійшли обґрунтованого висновку у цій справі про встановлення часу зустрічей батька з дітьми без присутності матері, оскільки це відповідає найкращим інтересам дітей. У цьому аспекті, не заслуговують на увагу посилання заявниці на не урахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16 (провадження № 61-5215св19), оскільки у цій справі Верховний Суд, погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність визначення батькові способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою шляхом періодичних зустрічей з дитиною у присутності матері, виходив із конкретних обставин справи, які є відмінними від обставин, встановлених судами у справі, що переглядається. Верховний Суд наголошує, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам кожної конкретно взятої справи, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану дитини. У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 520/1890/16-ц, наведеній у касаційній скарзі як приклад застосування норми матеріального права, сформульовано висновок про те, що суди попередніх інстанцій, встановлюючи порядок участі батька у вихованні малолітньої доньки, як то: з 10 год 00 хв ранку кожної неділі по 09 год 00 хв ранку вівторка (щорічно) шляхом перебування дитини за місцем проживання батька (без присутності матері) з правом відвідування в зазначені часи культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів із обов`язком відвести дитину у вівторок, в разі, якщо це робочий день до дошкільного (шкільного) закладу, взяли за основу свого рішення висновок Органу опіки та піклування. Однак при цьому поза увагою суду залишилися інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.Беручи до уваги висновок Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 вересня 2015 року № 1666/01-11, суди не звернули уваги на те, що встановлення саме такого порядку участі батька у вихованні доньки, не враховує принципи, закріплені Конвенцією, які регламентують врахування найкращих інтересів дитини, зокрема спокій, стабільність та стійке середовище. Розглядаючи справу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що обраний позивачем порядок участі батька у вихованні доньки звільняє батька від обов`язку участі у вихованні дитини у будні дні, участі у сприянні належного навчання доньки, порушує нормальний розпорядок життя дитини. Суд не з`ясовував режим роботи батька, можливість забезпечення перебування дитини протягом тривалого часу за місцем його проживання та своєчасне відвідування дитиною школи у такому випадку. Зміст рішення Верховного Суду у справі № 520/1890/16-ц підтверджує, що судом у наведеній справі встановлено обставини, відмінні, від тих, які встановлено в оскаржуваних судових рішеннях у розглядуваній справі. Тому відсутні підстави для висновку, що у цій справі № 484/37/20-ц судами постановлено рішення без врахування висновків Верховного Суду, сформульованих у справах № 754/9026/16-ц, № 520/1890/16-ц. Доводи заявника про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), також не знайшли свого підтвердження. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не вказала, які саме докази не досліджено судом, або які досліджено з порушенням процесуального порядку. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості. Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України. Враховуючи викладене, відсутні підстави для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про зупинення виконання судових рішень. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик