Постанова КЦС ВС № 738/1961/15-ц

Постанова Іменем України 30 червня 2021 року м. Київ справа № 738/1961/15-ц провадження № 61-12711св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «ТВІН», особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року у складі судді Сова Т. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі суддів Вінгаль В. М., Губар В. С., Кузюри Л. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» (далі - ПАТ Банк «Контракт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «ТВІН» (далі - ПП «ТВІН»), про застосування наслідків нікчемності правочину та витребування майна. Позов обґрунтований тим, що01 жовтня 2015 року ПАТ Банк «Контракт» здійснило відчуження прав грошової вимоги до Приватного підприємства «ТВІН» (далі - ПП «ТВІН») за договором № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, іпотечним договором від 29 березня 2013 року № 25/2013-01, договором поруки від 25 червня 2014 року № 25/2013-04, договором поруки від 25 червня 2014 року № 25/2013-05, договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 . З метою перевірки договору відступлення прав вимоги на предмет наявності підстав для нікчемності 09 листопада 2015 року операційнийдепартамент ПАТ Банк «Контракт» провіврозрахунок заборгованості позичальника станом на 01 жовтня 2015 року, який становив5 618 856,69 грн, а відчуження прав вимоги за кредитним договором відбулося за 4 313 215,02 грн, що на 23,3 % менше за вартість, розраховану станом на 01 жовтня 2015 року. З урахуванням вказаних порушень уповноваженаособа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурко В. М. видав наказ від 11 листопада 2015 року № 86 про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за номером 812, нікчемним. Банк надіславна адресу відповідача повідомлення № 41/07-4808 про визнання договору відступлення прав вимоги нікчемним з вимогою проповернення отриманих майнових прав. Проте вказанувимогу відповідач не виконав, узв`язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх прав. Позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов`язати ОСОБА_1 повернути майнові права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги йзміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуДем`яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, на користь ПАТ «Банк «Контракт» шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують майнові права грошової вимоги;скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року№ 44944061, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.); скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року №44944026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М.). Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року,у позові відмовлено. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурко В. М. видав наказ від 11 листопада 2015 року № 86 про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року нікчемним на підставі пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), оскільки ПАТ Банк «Контракт» здійснив відчуження майнових прав грошової вимоги за ціною, нижчою від звичайної (тобто оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості майна банку). Повідомлення про нікчемність договору направлено відповідачу ОСОБА_1 . Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року наказ № 86 про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2015 року не відповідає вимогам пункту 3 частини третьої статті 38 Закону, є протиправний та скасований. Позивач не надавналежних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2018 року, у справі №802/351/16-а, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другоюстатті 38 Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача. Договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Контракт», є чинним, наказ від 10 листопада 2015 року № 86 про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жотвня 2015 року є внутрішнім документом банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. В іншій частині рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року не оскаржувалося, тому суд апеляційної інстанціїне переглядав. Короткий зміст вимог касаційної скарги У червні 2019 року «ЕйПіЕс Україна» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині позову про відмову в поновленні записів про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження об`єкта нерухомого майна із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; у разі встановлення порушення судами територіальної підсудності - передати справу до належного суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року, на яке суд першої інстанції посилається як на підставу для відмови у позові, не набрало законної сили та скасоване судом апеляційної інстанції із закриттям провадження у справі. Суди неправильно оцінили зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а, згідно з якою оскарження наказу про нікчемність правочину є неналежним способом захисту порушених прав, проте неможливість оскарження такого наказу не свідчить про дійсність правочину, який є нікчемним в силу закону. Крім того, спір виник щодо нерухомого майна, а тому мав розглядатися за місцем знаходження предмета іпотеки Дніпровським районним судом м. Києва, а не Менським районним судом Чернігівської області. Аргументи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права. При виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним в силу закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.У червні 2017 року ПП «ТВІН» повністю розрахувалося з нею за кредитом, а тому всі заборони знято. Ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження не оскаржувалася з підстав порушення правил територіальної підсудності, а тому в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні. Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, провадження № 11-104апп18, згідно з якою перелік підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону, за яких правочини, зокрема договори неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Відзив на касаційну скаргу ПП «ТВІН» мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оспорюваний правочин не є нікчемним, тому відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину. При виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним в силу закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другоюстатті 38 Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно дозакону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.У червні 2017 року ПП «ТВІН» повністю розрахувалося з ОСОБА_1 за кредитом, а тому всі забороні знято. Ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження не оскаржувалася з підстав порушення правил територіальної підсудності, а тому в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні. Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, провадження № 11-104апп18, згідно з якою перелік підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону, за яких правочини, зокрема договори неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що29 березня 2013 року між ПП «ТВІН» та ПАТ Банк «Контракт»укладено договір № 25/2013 про відкриття кредитної лінії. Відповідно до пункту 2.2 договору №25/2013 від 29березня 2013 року ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 3 000 000,00грн, а згідно з пунктом 2.3 вказаного договору процентна ставка становить 24% річних. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 додаткової угоди від 25 червня 2014 року № 1 до договору від 29 березня 2013 року № 25/2013 ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 4 000 000,00грн. Процентна ставка за кредитними коштами в розмірі 3 000 000,00грн встановлюється у розмірі 24% річних, а за кредитними коштами в розмірі 1 000 000,00 грн- у розмірі 27% річних. 29 березня 2013 року між ТОВ «ТД «ТВІН» та ПАТ Банк «Контракт» укладено іпотечний договір № 25/2013-01 з майновим поручителем, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого цей договір частково забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору № 25/2013 від 29 березня 2013 року. Предметом іпотеки за договором є нерухоме майно - нежитлові будівлі загальної площею 1311,30 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 25 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ Банк «Контракт» укладено договір поруки № 25/2013-04, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язується солідарно у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання ПП «ТВІН» своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій та комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором від 29 березня 2013 року № 25/2013. 25 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ Банк «Контракт» укладено договір поруки № 25/2013-05, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язується солідарно уповному обсязі відповідати перед кредитором за виконання ПП «ТВІН» своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій та комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором від 29 березня 2013 року № 25/2013. Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди від 25 червня 2014 року № 1 до договору від 29 березня 2013 року № 25/2013 ПП «ТВІН» зобов`язується повернути суму кредиту до 27 березня 2015 року. 01жовтня 2015 року між ОСОБА_1 (новий кредитор) та ПАТ Банк «Контракт»(первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні, за яким ПАТ Банк «Контракт»відступив ОСОБА_1 право вимоги, що випливають з договору № 25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, іпотечного договору № 25/2013-01 від 29 березня 2013 року, договору поруки № 25/2013-04 від 25 червня 2014 року та договору поруки № 25/2013-05 від 25 червня 2014 року. Згідно з пунктом1.3.1 договорупро відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні ОСОБА_1 отримала право вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 4 313 215,02 грн, а саме: 3 588 879,72 грн - заборгованість за кредитом; 240 332,79 грн - проценти; 484 002,51 грн - штрафні санкції. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договорупро відступлення права вимоги та зміни сторони ПАТ Банк «Контракт»та ОСОБА_1 домовилися, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором, іпотечним договором та договорами поруки становить4 313 215,02 грн. ОСОБА_1 повинна виконати своє зобов`язання щодо сплати вартості відступленого права з договору №25/2013 про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2013 року, шляхом перерахування суми, зазначеної в пункті 2.1 цього договору у гривні на рахунок банку. 01жовтня 2015 року ОСОБА_1 сплатила 4 313 215,02 грн. Відповідно до витягу № 44944061в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 від 01жовтня 2015 року. Відповідно до витягу № 44944026 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 від 01 жовтня 2015 року. 11 листопада 2015 року ПАТ Банк «Контракт» направив ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2015 року у зв`язку з тим, що наказом № 86 від 10 листопада 2015 року за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурка В. М. договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року визнано нікчемним на підставі підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (адміністративна справа № 826/26098/15) скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року, яким визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Банк «Контракт» Шкурка В. М. від 10 листопада 2015 року № 86 про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за номером 812, закрито провадження в адміністративній справі.

Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиви на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Предметом позову є застосування наслідків нікчемного правочину, виявленого уповноваженоюособою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» відповідно до підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону. На підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-асуди дійшли висновку про те, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Контракт», є чинним, а наказ від 10 листопада 2015 року № 86 про нікчемність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні від 01 жотвня 2015 року є внутрішнім документом банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. Верховний Суд не погоджується з висновками судів, з огляду на таке. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Відповідно до підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору. Договір про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2015 року наказом від 10 листопада 2015 року № 86 за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Банк «Контракт» Шкурка В. М. визнано нікчемним на підставі підпункту 3 частини третьої статті 38 Закону. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття такого рішення. Таким чином, права позивачів у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку (наказу, розпорядження, повідомлення тощо), сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи. Отже, встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимоги щодо його скасування, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними договорів неплатоспроможного банку не можуть бути розглянуті в судовому порядку. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/13371/18, провадження № 14-256цс19, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 813/1061/16, від 14 та 21 листопада 2018 року у справах №127/25132/17 та № 804/2111/16, від 06 лютого 2019 року, у справі № 804/1055/16, від 02 квітня 2019 року, у справі № 816/4666/15. Оскарження наказу про нікчемність правочину є неналежним способом захисту порушених прав, проте неможливість оскарження такого наказу в суді не підтверджує автоматично дійсність правочину. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати нікчемність цих правочинів. Наказ, виданий за результатами такої перевірки, не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку. Цей наказ спрямований на збереження активів і документації банку та діє у межах цієї юридичної особи. Сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активів, банк має право звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочинів. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/13371/18, провадження № 14-256цс19, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16. ПАТ Банк «Контракт» просилозастосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов`язати ОСОБА_1 повернути майнові права грошової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги й зміни сторони у зобов`язанні від 01 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 812, на користь ПАТ «Банк «Контракт» шляхом передання оригіналів документів, що підтверджують майнові права грошової вимоги; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг № 44944061 від 01 жовтня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.); скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_1 (витяг від 01 жовтня 2015 року№ 44944026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М.). Відповідно до статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Суди попередніх інстанцій, розглянувши питання обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав, не врахували того, що вимога неплатоспроможного банку про застосування наслідків нікчемності правочину, виявленого відповідно до статті 38 Закону, є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Разом з тим, суд першої інстанції не забезпечив позивачу доступ до суду, не звернув уваги на ефективність та законність обраного ним способу захисту порушенного права та дійшов передчасного висновку про відмову в позові. Суд апеляційної інстанції ці недоліки не усунув, неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору про застосування наслідків нікчемності правочину, що згідно зі статтею 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Щодо доводів касаційної скарги про порушення територіальної підсудності, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. ТОВ «ЕйПіЕс Україна» є правонаступником ПАТ Банк «Контракт», тобто виступає на стороні позивача, який не заявляв такого клопотання в суді першої інстанції, а тому ці доводи є безпідставними. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається в суді із грудня 2015 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судами (стаття 400 ЦПК України) та викладених мотивів вважає необхідним скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд надає перевагу праву позивача на доступ до суду у порівнянні з тривалістю розгляду справи (строками її розгляду). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у цій справі рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» задовольнити частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко