Ухвала КГС ВС № 924/1358/20

УХВАЛА 13 липня 2021 року м. Київ Справа № 924/1358/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В.(головуючий), Бенедисюка І. М. та Селіваненка В. П., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" (далі - Товариство) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 за позовом фізичної особи-підприємця Колісника Ігора Олексійовича до Товариства про стягнення 149 853, 56 грн, ВСТАНОВИВ: 18.06.2021 (згідно з відміткою на конверті) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 зі справи № 924/1358/20. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, що набрав чинності з 08.02.2020; далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України. Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у даній справі є стягнення 149 853, 56 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором перевезення, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми. Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство посилається на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: в частині порядку обчислення (початку перебігу) позовної давності у випадках звернення перевізника з позовом до вантажовідправника/вантажоодержувача та в частині визначення строку складання первинного документа за наслідками здійснення господарської операції з визначенням того, хто має нести відповідальність за несвоєчасне складення первинного документа, оскільки суб`єкти господарювання (в даному випадку перевізник) вдаються до складання первинних документів за наслідками здійснення господарської операції не в тому місяці, в якому фактично здійснювалась господарська операція, а зі значним відхиленням у часі, що призводить до правової невизначеності. А також Товариство вказує про виняткове значення цієї справи для нього, оскільки одним із видів діяльності останнього є вирощування зернових культур, збір урожаю, який значно зменшився у зв`язку із несприятливими погодними умовами, що вплинуло на фінансове становище Товариства, яке, в свою чергу, змушене було залучати кредитні кошти, повернення яких (також стягнення коштів згідно з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції) може призвести до фінансової неспроможності забезпечити технологічні цикли на виробництві та до негативних наслідків для скаржника; наведене, на думку останнього, підпадає під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку. Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для скаржника, оскільки доводи останнього, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Також безпідставними є посилання скаржника на винятковість значення справи, з тих підстав, що розмір стягнутих коштів згідно з оскаржуваним судовим рішенням призведе до фінансової неспроможності забезпечити технологічні цикли вирощування урожаю Товариством, яке здійснює свою діяльність з метою досягнення економічних результатів та прибутку, оскільки останній самостійно несе ризики господарської діяльності, а отримання (або неотримання) доходу від такої діяльності не звільняє скаржника від обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань. Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом. Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Отже, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 зі справи № 924/1358/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя І. Бенедисюк Суддя В. Селіваненко