Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/315/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2021 р. Справа № 909/315/20 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г., Суддів: Зварич О.В., Матущак О.І., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б., представники сторін в судове засідання не викликались розглянувши заяву Акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», вих.№501/06 від 07 червня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі №909/315/20 за первісним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область до відповідача Акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», м. Івано-Франківськ про стягнення штрафу в сумі 299 971,43 грн. та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», м. Івано-Франківськ до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область про стягнення 1 499 857,14 грн. заборгованості за порушення строків оплати по договору В С Т А Н О В И В : 15 квітня 2020 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця АТ Українська залізниця звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства Івано-Франківський локомотиворемонтний завод про стягнення 299 971,43 грн. штрафу за договором від 30 вересня 2019 року про надання послуг по капітальному ремонту вагонного уповільнювача. 24 червня 2020 року Акціонерне товариство Івано-Франківський локомотиворемонтний завод звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із зустрічним позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця АТ Українська залізниця про стягнення 1 499 857,14 грн. заборгованості за порушення строків оплати по договору. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2020 року у справі №909/315/20 в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця АТ Українська залізниця на користь Акціонерного товариства Івано-Франківський локомотиворемонтний завод 1 499 857,14 грн. заборгованості за порушення строків оплати по договору; 22 497,86 грн. судового збору та 13 500 грн. витрат на правову допомогу. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31 травня 2021 року у справі №909/315/20 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2020 року у справі №909/315/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» просило зокрема, вирішити питання про розподіл судових витрат. 18 березня 2021 року від АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» до суду надійшла заява, в якій останнє просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, після завершення апеляційного розгляду. Також заявник на виконання вимог ч.8 ст.129 ГПК України повідомив суд, що докази здійснення судових витрат будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення. 10 червня 2021 року від АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» до суду надійшла заява, до якої долучено докази понесення заявником судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на суму 6 200 грн. Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України). Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Ухвалою суду від 14 червня 2021 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки) розгляд заяви АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» призначено в судовому засіданні на 22 червня 2021 року, поряд з тим, суд не вбачав підстав для виклику сторін в судове засідання. Ухвалою суду від 22 червня 2021 року розгляд заяви відкладено на 05 липня 2021 року. Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», колегія суддів вирішила таку задоволити, з огляду на наступне: Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України). Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач за первісним позовом надав суду наступні докази: копію договору №11/05-2018 про надання правової допомоги від 29 травня 2018 року; копію додаткової угоди №6 від 28 травня 2019 року до договору №11/05-2018 про надання правової допомоги від 29 травня 2018 року; копію додаткової угоди №25 від 02 березня 2021 року до договору №11/05-2018 про надання правової допомоги від 29 травня 2018 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 01 червня 2021 року; копії платіжних доручень №213 від 03 березня 2021 року на суму 3 200 грн. та №14266 від 13 квітня 2021 року на суму 3 000 грн.; ордер на надання правової допомоги серія ІФ №099887 від 22 квітня 2021 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №955 від 11 вересня 2012 року. У акті приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 01 червня 2021 року передбачено, що Адвокатським бюро «Романа Волосянка» надано Акціонерному товариству «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» наступні послуги: - 02.03.2021 року консультація (500 грн.); вивчення проблеми, аналіз законодавства і судової практики (1 год. 700 грн.); складання відзиву на апеляційну скаргу (2 000 грн.); - 13.04.2021 року участь в судовому засіданні (1 500 грн. відповідно до умов договору 1 500 грн./од., незалежно від тривалості судового засідання); - 31.05.2021 року участь в судовому засіданні (1 500 грн. відповідно до умов договору 1 500 грн./од., незалежно від тривалості судового засідання). Загальна вартість наданих адвокатським бюро послуг становить 6 200 грн. Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Слід зазначити, що до суду не надходили будь-які клопотання від позивача за первісним позовом про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відмови відповідачу за первісним позовом у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 200 грн., оскільки такі витрати відповідають критеріям, передбаченим ст.ст.126 та 129 ГПК України. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Слід зазначити, що від учасника справи, який просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З огляду на все наведене вище, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів вважає, що заявлені відповідачем за первісним позовом витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 200 грн. відповідають встановленим критеріям. Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 31 травня 2021 року у справі №909/315/20 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2020 року у справі №909/315/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» без задоволення. Отже, враховуючи положення ст.129 ГПК України, відповідачу за первісним позовом підлягає відшкодуванню за рахунок позивача за первісним позовом 6 200 грн. витрат на послуги адвоката. Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Заяву Акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» про відшкодування судових витрат задоволити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; код ЄДРПОУ 40150216) на користь Акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 22; код ЄДРПОУ 13655435) 6 200 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. На виконання додаткової постанови місцевому господарському суду видати наказ. Матеріали справи №909/315/20 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Повну додаткову постанову складено 09 липня 2021 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Зварич О.В. Суддя Матущак О.І.