Постанова Запорізький апеляційний суд № 320/2780/17

Дата документу 12.07.2021 Справа № 320/2780/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №320/2780/17 Головуючий у 1 інстанції Ковальова Ю.В. Провадження № 22-ц/807/2629/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розподіл майна, набутого у шлюбі та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя, - В С Т А Н О В И ЛА: У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розподіл майна, набутого у шлюбі. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя. У травні 2021 року представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Кальченко А.В. подав зустрічну заяву про збільшення розміру позовних вимог та заяву про поновлення пропущеного строку для звернення з зустрічною заявою про збільшення розміру позовних вимог. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку на подання заяви про збільшення позовних вимог, заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзив від учасників справи не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. В силу положень ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. При постановленні ухвали про залишення без розгляду заяви про збільшення зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону, на які посилався суд при постановленні ухвали. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. На підставі ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. За положеннями ч. ч. 2, 4, 7, 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання процесуального строку особа, яка має намір подати заяву, зокрема про уточнення позовних вимог, повинна, проявляючи розумну обачність щодо наслідків не вчинення цієї процесуальної дії протягом визначеного строку, вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього. Верховенство права є одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. На підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини, у тому числі у рішеннях проти України, неодноразово наголошував, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року). Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Основними засадами судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 1. ч. 1 ст. 129 Конституції України). Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (рішення у справі «Надточій проти України». Можливість поновлення пропущеного строку законодавець пов`язує з оцінкою судом поважності причин його пропуску у конкретних обставинах, які вона повинна довести. Такі обставини повинні бути істотними, об`єктивно непереборними чи незалежними від волевиявлення особи, внаслідок чого своєчасна реалізація процесуальних прав чи дотримання процесуальних обов`язків особи у визначений законом або судом строк стало істотно обтяжливим або неможливим. У зв`язку з наведеним, обмеження у здійсненні процесуальних дій після спливу визначених законом чи судом строків, за відсутності наведених обставин, не є порушенням права на справедливий суд, а є гарантією дотримання розумного балансу інтересів усіх сторін та визначеного процесуальним законом порядку здійснення судової процедури (провадження у справі), якої повинен додержуватися суд. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Дотримання критерію своєчасності судового розгляду з урахуванням стадійності судового процесу, має здійснюватися і під час підготовчого провадження. Необхідність неухильного дотримання норм процесуального права усіма учасниками судового процесу, а також судом задля забезпечення належного здійснення правосуддя, відповідає принципу юридичної визначеності і верховенству права. Згідно з ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 ст. 189 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 30.11.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації за Ѕ частку спільного сумісного майна подружжя, вирішено об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 , про розподіл майна набутого у шлюбі. Ухвалою суду від 22.03.2018 року відмовлено представнику ОСОБА_1 адвокату Кальченко А.В. у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі. Ухвалою суду від 18.05.2018 року зупинено провадження по справі. Ухвалою суду від 07.08.2020 року провадження у справі поновлено в загальному позовному провадження та призначено судове засідання. Ухвалою суду від 20.11.2020 року відмовлено представнику ОСОБА_2 адвокату Михайлову Д.О. у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі. Ухвалою суду від 14.12.2020 року залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 . Враховуючи те, що заява про збільшення зустрічних позовних вимог надійшла до суду 14.05.2021 року, а зустрічний позов 29.11.2017 року, в межах справи в порядку загального позовного провадження, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що строк для подачі такої заяви закінчився. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави, наведені представником ОСОБА_1 адвокатом Кальченко А.В. є неповажними, враховуючи великий термін, який пройшов з дня подання зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя, отже відсутні правові підстави для прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог та поновлення встановленого Законом строку. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, які унеможливили чи істотно ускладнили здатність сторони позивача за зустрічним позовом сформулювати наведені уточнення до зустрічної позовної заяви під час підготовчого провадження. Відсутнє посилання на такі докази і в апеляційній скарзі. Процесуальна бездіяльність за наведених обставин, подальша поведінка представника позивача за зустрічним позовом і спосіб реалізації прав як учасника процесу не свідчить про дотримання оптимального співвідношення активності сторін і активності суду для реалізації завдання цивільного судочинства, принципу змагальності, забезпечення справедливого провадження, на які представник, зокрема посилається в апеляційній скарзі. З огляду на наведену необхідність неухильного дотримання норм процесуального права усіма учасниками судового процесу і визначений у законі строк для вчинення процесуальної дії, що є предметом оскарження, підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про можливість формування судом критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи як підставу для скасування ухвали суду. Оскільки закон не передбачає обов`язку суду вважати доведеними та встановленими обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень при зверненні до суду з позовною заявою, а оскаржувана ухвала стосується реалізації процесуальних прав на стадії підготовчого провадження, підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про порушення судом завдання цивільного судочинства в контексті справедливого і неупередженого вирішення спору з метою ефективного захисту порушеного права позивачки. Реалізуючи завдання цивільного судочинства з дотриманням принципу верховенства права, суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки ухвала суду правильна, обґрунтована, відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12 липня 2021 року. Головуючий Судді: