Ухвала КАС ВС № 826/17616/14

УХВАЛА 12 липня 2021 року м. Київ справа № 826/17616/14 адміністративне провадження № К/9901/23076/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №826/17616/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив: - скасувати наказ Генерального прокурора України № 2511-ц від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організаційного та правового забезпечення Генеральної прокуратури України; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організаційного та правового забезпечення Генеральної прокуратури України; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі; - зобов`язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2511-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організаційного та правового забезпечення Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організаційного та правового забезпечення Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 04 лютого 2021 року у розмірі 2 150 004, 28 грн (два мільйони сто п`ятдесят тисяч чотири гривні двадцять вісім копійок). Зобов`язано Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організаційного та правового забезпечення Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 16 267, 02 грн (шістнадцять тисяч двісті шістдесят сім гривень дві копійки). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 04 лютого 2021 року у розмірі 2566151,14 грн. (два мільйони п`ятсот шістдесят шість тисяч сто п`ятдесят одна гривня чотирнадцять копійок).» В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року залишено без змін. Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В обгрунтування вказаного пункту, скаржник зазначає, що суди при винесенні оскаржуваних рішень не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.08.2020 року у справі №809/3968/14, де суд вказав про передчасність відкликання відомостей про застосування до особи заборони, передбачених частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади». При цьому, скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах. Отже, відповідачем у тексті касаційної скарги зазначені як підстави касаційного оскарження підпункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Однак, скаржник в першому випадку зазначає, що існує висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», однак в іншому випадку посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, який визначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - відсутній. Але такі підстави є взаємовиключними, та не можуть вважатись судом належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження. Також скаржник зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме абзацу 3 пункту 3, пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ, однак зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами вищезазначені положення не застосовувались. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з тим, зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №826/17616/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська