Постанова 4857 № 460/828/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/828/19 пров. № А/857/4154/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (головуючий суддя: Дудар О.М., місце ухвалення - м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 12.10.2020) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень, встановив: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати протиправними та скасувати: - податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.03.2019 № 0003761304, від 20.03.2019 № 0003771304, від 20.03.2019 № 0003781304; - податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 20.03.2019 № 0003791304; - податкові повідомлення-рішення форми «Н» від 20.03.2019 № 0003801304; - податкові повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.03.2019 № 0003811304, від 20.03.2019 № 0003821304, від 20.03.2019 № 0003831304; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 № Ф-19; - рішення про застосування штрафних санкцій від 20.03.2019 № 0001021304, від 20.03.2019 № 0001031304, від 20.03.2019 № 0001041304. Обґрунтовує позов тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, оскільки наказ на підставі, якого проведено перевірку скасований в судому порядку, а тому винесені за її наслідками податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та надіслана позивачу вимога про сплату боргу не можуть вважатися правомірними. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 для проведення перевірки не було надано первинних документів, що підтверджують суми понесених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю підприємця за період з 01.01.2015 по 31.12.2027, зокрема: книг обліку доходів і витрат, даних про рух коштів на рахунках на розрахункових рахунках підприємця (банківських виписок), накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актів встановлення та списання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, рахунків, авансових звітів, документів про нарахування та виплату заробітної плати та інших первинних документів. Факт ненадання документів зафіксований у відповідному акті. Також, перевіркою було встановлено неведення позивачем обліку доходів і витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, включення в декларацію про майновий стан і доходи перекручених даних, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за перевірений період. Крім того, під час перевірки встановлено порушення позивачем порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, та порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також, ФОП ОСОБА_1 було несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено сплату сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не повідомлено контролюючий орган про наявність та використання в господарській діяльності об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП. Перевіркою встановлено відсутність права позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв`язку з неправомірним введенням в обіг товарно-матеріальних цінностей та відсутністю придбання товару при його реалізації, а також завищення податкового зобов`язання за операціями з постачання пільгового вугілля. Наслідком виявлення порушень стало донарахування податковим органом позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору, зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту та застосування штрафних санкцій. Представник відповідача ОСОБА_2 , у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати. Представник позивача Шевчук В.С., у судовому засіданні, апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.08.2008 (номер запису 26020000000010294), перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків 13.08.2008, як платник податку на додану вартість з 15.01.2013. Основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця за КВЕД є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. У період з 31.01.2019 по 13.02.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 18.01.2019 № 197 проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за наслідками якої складено акт від 20.02.2019 №370/17-00-13-04/ НОМЕР_1 (т.1 а.а.с.37-93). У вказаному акті зафіксовано наступні порушення: 1. п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: відображення перекручених даних в деклараціях привело до заниження оподатковуваного доходу за 2015р. на суму 19117707,00 грн, за 2016р. на суму 45194716,00 грн, за 2017 на сум 69622435,00 грн. Відповідно до п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 24484418,88грн, в тому числі: за 2015 3817331,70 грн, за 2016 8135048,88 грн, за 2017 12532038,30 грн. 2. п. 57.1 ст. 57, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: порушення термінів сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань в розмірі 954,13грн по терміну 19.02.2015 (сплачено 23.03.2015 в сумі 831,38 грн, 16.04.2015 в сумі 122,75 грн). 3. пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого у ФОП ОСОБА_1 відсутні об`єкти оподаткування з придбання та продажу товарів (послуг) між контрагентами постачальниками/покупцями, за операціями, які не здійснювалися (безтоварні операції), за період з 01.012015 по 31.12.2017. За результатами перевірки зменшено: податкові зобов`язання в сумі 12564961,00 грн, в т.ч. за січень 2015р. 46354,00 грн, за лютий 2015 75231,00 грн, за березень 2015 33879,00 грн, за квітень 2015 86467,00 грн, за травень 2015 113696,00 грн, за червень 2015 174899,00 грн, за липень 2015р 214231,00 грн, за серпень 2015 208137,00 грн, за вересень 2015 310227,00 грн, за жовтень 2015 267837,00 грн, за листопад 2015 226814,00 грн, за грудень 2015 403664,00 грн, за січень 2016 298265,00 грн, за лютий 2016 388206,00 грн, за березень 2016 407600,00 грн, за квітень 2016 351078,00 грн, за травень 2016 358646,00 грн, за червень 2016 288869,00 грн, за липень 2016 377335,00 грн, за серпень 2016 321312,00 грн, за вересень 2016 429724,00 грн, за жовтень 2016 377335,00 грн, за серпень 2016 321312,00 грн, за вересень 2016 429724,00 грн, за жовтень 2016 843837,00 грн, за листопад 2016 315462,00 грн, за грудень 2016 645412,00 грн, податковий кредит в сумі 12826927,00 грн (рядки 10-15 декларації з ПДВ), в т.ч. за січень 2015 45949,00 грн, за лютий 2015 74805,00 грн, за березень 2015 33452,00 грн, за квітень 2015 85933,00 грн, за травень 2015 113023,00 грн, за червень 2015 242802,00 грн, за липень 2015 145097,00 грн, за серпень 2015 206717,00 грн, за вересень 2015 307030,00 грн, за жовтень 2015 262475,00 грн, за листопад 2015 224673,00 грн, за грудень 2015 360457,00 грн, за січень 2016 297887,00 грн, за лютий 2016 - 376755,00 грн, за березень 2016 414489,00 грн, за квітень 2016 378438,00 грн, за травень 2016 349518,00 грн, за червень 2016 275342,00 грн, за липень 2016 375608,00 грн, за серпень 2016 337222,00 грн, за вересень 2016 408157,00 грн, за жовтень 2016 - 1037822,00 грн, за листопад 2016 - 365998,00 грн, за грудень 2016 633599,00 грн, за січень 2017 425339,00 грн, за лютий 2017 302673,00 грн, за березень 2017 317734,00 грн, за квітень 2017 433321,00 грн, за травень 2017 586390,00 грн, за червень 2017 1474915,00 грн, за липень 2017 92816,00 грн, за серпень 2017 174548,00 грн, за вересень 2017 231685,00 грн, за жовтень 2017 154169,00 грн, за листопад 2017 319603,00 грн, за грудень 2017 960486,00 грн. 4. п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, пп.б, пп.г п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 840497,00 грн, в т.ч. за квітень 2016 54664,00 грн, за жовтень 2016 182653,00 грн, за листопад 2016 46978,00 грн, за травень 2017 102180,00 грн, за червень 2017 18022,00 грн, за липень 2017 4280,00 грн, за вересень 2017 83667,00 грн, за жовтень 2017 - 52241,00 грн, за листопад 2017 105276,00 грн, за грудень 2017 190536,00 грн. В результаті встановлених порушень в ході перевірки зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21 Декларації) на суму 46028,00 грн за грудень 2017. 5. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за жовтень 2017, обсяг постачання 431761,79 грн (сума ПДВ 0грн), по операції з постачання послуг з харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, які згідно з пп. 197.1.7 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за товарами, які використані в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу, а саме: в квітні 2016 року обсяг постачання 273318,31 грн, на суму ПДВ 54663,66 грн. 6. п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.1.1, п.1.2 розд.І, розд.ІІ, розд.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, в редакції, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 № 111/26556, - встановлено неподання податкових розрахунків 1ДФ за І- ІV кв. 2017. не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками. 7. п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 із змінами та доповненнями, за результатами перевірки донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 82372,96 грн за 2015. п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 із змінами та доповненнями, за результатами перевірки донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 88768,68 грн за 2016, 101277,00 грн за 2017. 8. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 та п.3.2 розділу Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік по строку подання 09.02.2016, фактично подано 10.02.2016 № 1604976267. 9. ст. 9, п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6172,20 грн по терміну сплати 09.02.2017 фактично сплачено 17.02.2017. 10. підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), за результатами перевірки донараховано військовий збір в сумі 2009022,88 грн, в тому числі за 2015 286765,61 грн, за 2016 677920,74 грн, за 2017 1044336,53 грн. 11. п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: незабезпечення ФОП ОСОБА_1 зберігання первинних документів, пов`язаних з продажем (придбанням) товарів і послуг, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України. 12. абз.6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 із змінами і доповненнями, а саме: неведення обліку доходів і витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 13. п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), п.8.4 розд. VIІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, а саме: ФОП ОСОБА_1 не повідомлено податковий орган про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за формою 20-ОПП. На підставі акта перевірки від 20.02.2019 № 370/17-00-13-04/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято: - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.03.2019 № 0003761304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 25833858,98 грн (у т.ч.: 20667087,18грн за податковими зобов`язаннями, 5166771,80грн за штрафними (фінансовими) санкціями)) (т.1 а.с.13); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від від 20.03.2019 № 0003771304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 2152821,59 грн (у т.ч.: 1722257,27 грн за податковими зобов`язаннями, 430564,32грн за штрафними (фінансовими) санкціями)) (т.1 а.с.14); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.03.2019 № 0003781304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1050621,25 грн (у т.ч.: 840497,00 грн за податковими зобов`язаннями, 210124,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями)) (т.1 а.с.15); - податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 20.03.2019 № 0003791304 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду на суму 46028,00 грн (т.1 а.с.16); - податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 20.03.2019 № 0003801304 про застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в сумі 27331,83 грн (т.1 а.с.17); - податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.03.2019 № 0003811304 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510,00 грн (т.1 а.с.22); - податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.03.2019 № 0003821304 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510,00 грн (т.1 а.с.23); - податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.03.2019 № 0003831304 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510,00 грн (т.1 а.с.24); - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 № Ф-19 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 272418,64 грн (т.1 а.с.18); - рішення від 20.03.2019 № 0001021304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 79835,18 грн (т.1 а.с.19); - рішення від 20.03.2019 № 0001031304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 1283,82 грн (т.1 а.с.20); - рішення від 20.03.2019 № 0001041304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 грн (т. 1 а.с. 21). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі № 460/148/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено: скасовано наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 січня 2019 року № 197 та визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 18.01.2019 № 197 (т.1 - а.а.с.124-129, 213-216). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 № 0003761304, від 20.03.2019 № 0003771304, від 20.03.2019 № 0003781304, від 20.03.2019 № 0003791304, від 20.03.2019 № 0003801304, від 20.03.2019 № 0003811304, від 20.03.2019 № 0003821304, від 20.03.2019 № 0003831304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 № Ф-19, рішень про застосування штрафних санкцій від 20.03.2019 №0001021304, від 20.03.2019 №0001031304, від 20.03.2019 № 0001041304, був наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 січня 2019 року № 197 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 », який у судовому порядку визнаний протиправним та скасований, а дії відповідача щодо проведення планової перевірки позивача визнані протиправними. Отже, є безумовні підстави для визнання протиправними цих податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Згідно п 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту). Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення поточного ремонту; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі. Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії). Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Відповідно до п. 164.1 ст. 164, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України). Згідно п. 187. 1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку. Відповідно до п. 188. 1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. Відповідно до п. 198.1-198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Відповідно до п. 201.14-201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Згідно п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Згідно п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. Відповідно до п. 2 ч. ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Згідно ч. 11. ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Відповідно до п.п. 1.1-1.6 п. 161 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. 1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. 1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. 1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. 1.6. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті контролюючим органом, лише на підставі того, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують суми понесених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю приватного підприємця за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, а саме: книги обліку доходів і витрат, даних про рух коштів на розрахункових рахунках підприємця (банківські виписки), накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актів встановлення та списання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, рахунків, авансових звітів, документів про нарахування та виплату заробітної плати та інших первинних документів. Однак, як підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі № 460/148/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено: скасовано наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 січня 2019 року № 197 та визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 18.01.2019 № 197 (т.1 - а.с. 124-129, 213-216). Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. За приписами пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника. Положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. У разі визначення контролюючим органом платнику податків суми податкового зобов`язання, останній застосовує штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у порядку, визначеному ст.123 ПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Зі змісту наведених правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку. Таким чином, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, що викладені у постановах Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа № 1570/7146/12), від 24 жовтня 2018 року (справа № 808/1746/15) та від 20 вересня 2019 року (справа № 0340/1931/18). З огляду на викладене слід дійти висновку, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 № 0003761304, від 20.03.2019 № 0003771304, від 20.03.2019 № 0003781304, від 20.03.2019 № 0003791304, від 20.03.2019 № 0003801304, від 20.03.2019 № 0003811304, від 20.03.2019 № 0003821304, від 20.03.2019 № 0003831304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 № Ф-19, рішень про застосування штрафних санкцій від 20.03.2019 № 0001021304, від 20.03.2019 № 0001031304, від 20.03.2019 № 0001041304, був наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 січня 2019 року № 197 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 » (т. 1 а.с. 99). Оскільки цей наказ у судовому порядку визнаний протиправним та скасований, а дії відповідача щодо проведення планової перевірки позивача визнані протиправними, суд апеляційної інстанції вважає, що ця обставина є достатньою підставою для визнання протиправними оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій. Оскаржувані рішення та вимога прийняті на припущеннях контролюючого органу, на підставі аналізу ланцюгів постачання по придбанню та продажу (руху) товарів та послуг. Натомість, первинними документами, які містяться в матеріалах справи та сформовані в 9 томах, підтверджено суми понесених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, а саме: книги обліку доходів і витрат, даних про рух коштів на розрахункових рахунках підприємця (банківські виписки), накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актів встановлення та списання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, рахунків, авансових звітів, документів про нарахування та виплату заробітної плати та інших первинних документів. Отже, порушення прав позивача, про захист яких вона просила в судовому порядку, знайшло підтвердження в ході судового розгляду, як в суді першої та апеляційної інстанцій. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 460/828/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 09.07.2021.