Постанова 4855 № 580/1018/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1018/21 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок пенсії від 20.10.2020 № 971010114460 у частині неврахування при визначенні заробітку більш вигідного періоду роботи на території радіоактивного забруднення за червень-вересень 1986 року за наявною у пенсійній справі довідкою ВАТ «Меліоратор» від 01.06.2006 № 49 згідно з ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції на час призначення пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 19.06.2019 перерахунок пенсії позивача, обчисленої на умовах ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи із заробітку за роботу на території радіоактивного забруднення за червень-вересень 1986 року з додаванням до заробітку на основній роботі згідно з наявною у пенсійній справі довідкою ВАТ «Меліоратор» від 01.06.2006 № 49 та доплатити недоотриману пенсію з урахуванням проведених виплат. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідно посвідчення від 06.12.2019 серії НОМЕР_1 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. З листа від 03.01.2020 № 397/С-10 встановлено, що на звернення позивача від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії відповідач роз`яснив, що з 11.04.2001 йому призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказано, що при обчисленні пенсії із заробітної плати на забрудженій території відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням підвищення за понаднормовий стаж більше 20 років у розмірі 1 % заробітку відповідно до ч. 2 ст. 56 цього закону розмір пенсії, обчислений відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058, зменшиться. Тому перерахунок пенсії здійснювати недоцільно. Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду з позовом у справі № 580/424/20. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 580/424/20 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії та зобов`язано повторно розглянути зазначену заяву у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 580/424/20 змінено мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, виклавши її у редакції цієї постанови. У решті рішення суду залишено без змін. На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 19.12.2019 та прийняв рішення про перерахунок пенсії від 20.10.2020 № 971010114460, за яким повторно відмовив у підвищенні пенсії та залишив її у попередньому розмірі. Не погоджуючись із наведеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав і законних інтересів. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, в редакції чинній на дату звернення позивача 19.12.2019, обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: - менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; - не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; - менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який вступив у дію з 2004 року встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач не виявив бажання зробити розрахунок пенсії за раніше діючим законодавством, а звернувся з проханням провести перерахунок його пенсії виходячи з заробітку за час роботи на території радіоактивного забруднення, що передбачено ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 Закону України № 796-ХІІ, в редакції чинній на дату призначення пенсії позивачу (11.04.2001), обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. У випадках, коли особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців, а у випадках, коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Для осіб, які працювали у зоні відчуження менше місяця та захворіли на променеву хворобу, пенсія може обчислюватись із заробітку за фактично відпрацьований час. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач повинен був під час перерахунку пенсії з 01.08.2006 обрати період обрахунку для визначення розміру заробітку саме роботу в зоні відчуження ЧАЕС, згідно з оновленою довідкою ВАТ «Меліоратор» від 01.06.2006 № 49, але за нормами ч. 1, 2 ст. 57 Закону України №796-ХІІ, в редакції чинній на дату призначення пенсії позивачу (11.04.2001). Однак, колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки станом на дату видачі довідки від 01.06.2006 № 49 редакція ст. 57 Закону України №796-ХІІ зазнала змін. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 17 листопада 2005 року №3108-IV, у статті 57 Закону України №796-ХІІ: - у частині першій слова «Закону України «Про пенсійне забезпечення» замінено словами «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - у першому реченні частини другої слова «При цьому» замінено словами і цифрами «У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Закон від 17.11.2005 №3108-IV набрав чинності 13.12.2005, а тому саме з цієї дати підлягає застосуванню нова редакція ст. 57 Закону України № 796-ХІІ чинна на дату звернення позивача 19.12.2019 за проведенням перерахунку. Чинна редакція ст. 57 Закону України №796-ХІІ передбачала визначення розміру заробітку для обчислення пенсії на підставі норм ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058. З аналізу вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення від 20.10.2020 № 971010114460 відповідач діяв правомірно, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 569/4150/16-а, від 29.04.2020 у справі № 490/5366/16-а, від 03.04.2018 у справі № 345/943/17 колегія суддів вважає помилковими та не беруться колегією суддів до уваги, оскільки ці справи не є релевантними та спірні відносини склалися щодо інших обставин. При цьому, інші аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.