Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2248/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 р.Справа № 480/2248/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 15.04.21 року по справі № 480/2248/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Сумської області треті особи Липоводолинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальнх послуг) Липоводолинської селищної ради про визнання неправомірним та скасування пункту рішення,поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ: 19.03.2021 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Липоводолинської селищної ради Сумської області (далі відповідач), в якому просила визнати неправомірним та скасувати п. 4 рішення третього пленарного засідання першої сесії Липоводолинської селищної ради Сумської області восьмого скликання від 23.12.2020 в частині призначення ОСОБА_1 виконуючою обов`язки директора Липоводолинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Липоводолинської селищної ради; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Липоводолинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Липоводолинської селищної ради з 23.12.2020; постанову в частині поновлення позивачки на посаді директора Липоводолинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Липоводолинської селищної ради допустити до негайного виконання. Разом з позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що причинами пропущеного строку ОСОБА_1 є тяжка хвороба сина, який проживає в м. Полтава, у зв`язку із чим позивачка їздила до нього кожні вихідні, а тому не мала часу і можливості звернутись до адвоката за наданням правової допомоги. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 в задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причини пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 подати заяву про поновлення строку, вказавши інші причини поважності пропуску строку. На виконання вимог ухвали позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду у якій зазначено, що строк нею пропущено у зв`язку із введенням карантину у зв`язку з пандемією коронавірусної хвороби COVID-19. В заяві позивачка зазначає, що в місячний строк з 23.12.2020 по 23.01.2021, встановлений законодавством для звернення до суду випадав саме на період карантинних обмежень, заборон та встановленого режиму дистанційної (надомної) роботи. У вказаний період часу, у зв`язку з карантинними обмеженнями адвокати, адвокатські бюро та об`єднання, до яких вона зверталась за наданням правової допомоги, не здійснювали прийом нових клієнтів, а працювали лише над справами, які вже перебували у їхньому провадженні. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 відмовлено в задоволенні заяви позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Сумської області про визнання неправомірним та скасування пункту рішення, поновлення на посаді і додані до неї документи повернуто позивачу. На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є протиправною, та просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №480/2248/21, задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення з позовом до суду; визнати поважним причини пропуску строку, встановленого для звернення до адміністративного суду з позовом про поновлення на посаді публічної служби; поновити пропущений місячний строк встановлений законом для звернення до адміністративного суду з позовом про поновлення на посаді публічної служби; направити справу на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач мала поважні причини пропуску строку: хронічні, тяжкі неврологічні хвороби сина, його захворювання у вказаний період на коронавірусну хворобу, необхідність стороннього догляду за сином, а також карантині обмеження та заборони, внаслідок чого позивач не змогла вчасно звернутися за наданням професійної правничої допомоги. Зазначає, що на підтвердження вказаних обставин, разом із заявою про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, позивачем надано належним чином завірені копії відповідних документів. Крім того, позивач зазначає, що місячний строк з 23.12.2020 року по 23.01.2021 року, встановлений законодавством для звернення до суду щодо оскаржуваного рішення, випадав на період карантинних обмежень, заборон та встановленого режиму дистанційної (надомної) роботи. У вказаний період часу, у зв`язку з карантинними обмеженнями, адвокати, адвокатські бюро та об`єднання, до яких позивач зверталась за наданням правової допомоги, не здійснювали прийом нових клієнтів, а працювали дистанційно (надомно). Крім того, позивач посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої карантин в Україні було продовжено до 28.02.2021 року. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, після залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Колегія суддів зазначає, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Частинами 1-3 ст. 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Так, колегія суддів зазначає, що підставами для повернення судом першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 стало визнання неповажними причин пропуску звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі. Отже, спірним питанням в межах даної справи є дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та/або наявність причин для визнання поважними причин його пропуску та наявність підстав для поновлення останнього. Матеріалами справи встановлено, що до суду першої інстанції з позовом про визнання неправомірним та скасування пункту рішення, а також про поновлення на посаді, ОСОБА_1 звернулась 19 березня 2021 року. Враховуючи, що позивачем оскаржується рішення відповідача від 23.12.2020 щодо призначення ОСОБА_1 виконуючою обов`язки директора Липоводолинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Липоводолинської селищної ради та ОСОБА_1 просить поновити на посаді директора Липоводолинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Липоводолинської селищної ради з 23.12.2020, то днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, було саме 23.12.2020 року. В своєму клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданому до суду першої інстанції, а також апеляційній скарзі, позивач вважає, що в місячний строк з 23.12.2020 по 23.01.2021, встановлений законодавством для звернення до суду випадав саме на період карантинних обмежень, заборон та встановленого режиму дистанційної (надомної) роботи. Так, Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначеністаттями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Тобто, що вказаним положенням визначено, що, зокрема, строки звернення до адміністративного суду саме продовжуються на строк дії такого карантину, а не починаються після закінчення дії карантину, як помилково вважає позивач. В подальшому, Законом України № 731-ІХ від 18.06.2020 згаданий пункт викладено в наступній редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Також, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 731-ІХ від 18.06.2020 процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон № 731-ІХ від 18.06.2020 набрав чинності 17 липня 2020 року, отже, зважаючи на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX, продовжений на час дії карантину строк сплинув 06 серпня 2020 року. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 31 серпня 2020 року у справі № 480/852/19. Отже, п. 3 Прикінцевих положень КАС України в редакції Закону № 540-ІХ та подальші положення Закону № 731-ІХ встановлено правило, за яким процесуальні строки, сплив яких припадав на період дії з початку карантинних обмежень та до 17 липня 2020 року, закінчились 06 серпня 2020 року. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що 06 серпня 2020 року є днем закінчення строків, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, а не днем початку перебігу процесуального строку звернення до суду. Крім того, колегія суддів вважає помилковими посилання апеляційної скарги на постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, якою було продовжено карантин в Україні до 28 лютого 2021 року, з огляду на те, що зміни у відповідний період до адміністративного процесуального законодавства не вносились, а Кодекс адміністративного судочинства України не містить поняття «переривання процесуального строку». Крім того, вказаним актом Кабінету Міністрів України не зупинено (призупинено) функціонування органів державної влади, в тому числі судів, які наразі працюють в звичайному режимі з дотриманням норм, попереджуючих розповсюдження інфекції. Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі позивач не мотивує причини зволікання із зверненням до суду з адміністративним позовом під час дії на території України карантину, та не зазначає про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання такого позову, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, заявник не обґрунтував які саме обмеження, запроваджені у зв`язку з карантином, та яким чином такі завадили позивачу вчасно звернутися до суду із позовною заявою. Окрім того, доводи апеляційної скарги щодо хронічної, тяжкої неврологічної хвороби сина та його захворювання у вказаний період на коронавірусну хворобу, не може бути беззаперечним підставою для звільнення особи від обов`язку додержання процесуальних строків. Сторона, яка зацікавлена в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»). Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного позивачем строку суд не вбачає. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі № 480/2248/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 12.07.2021 року