Постанова 4851 № 520/210/21

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 р. Справа № 520/210/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/210/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брент+" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.09.2020 №2050-п "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Брент+"; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0000443203 від 02.10.2020 в частині стягнення суми 40000,00 грн; - стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" суму судового збору у розмірі 2270,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті фактичної перевірки №48725/04-36-09-03/41423131 від 11.09.2020, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству. Вказує, що при проведенні фактичної перевірки ТОВ "Брент+" працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області були порушені п.80.2. ст.80, п.82.3. ст.82, п.86.5. ст.86, п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Також зазначає, що на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 . від посту ДАІ встановлені резервуари для зберігання пального, які обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, що зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, відтак застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.10.2020 №0000443203 є безпідставним. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на проведення перевірки контролюючим органом з порушеннями п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, оскільки оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки не містить посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення та проведення перевірки, а містить лише посилання на п.п. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки неможливо зрозуміти, яка податкова інформація стала причиною для проведення перевірки, якого вона змісту і про що свідчить, коли і яким чином вона була отримана. Ця обставина, на думку апелянта, підтверджує той факт, що жодної податкової інформації у контролюючого органу не було, а відтак і підстави для виходу на перевірку не було також. Позивач зазначає, що наказ про проведення перевірки не відповідає вимогам законодавства, а сама перевірка проведена з істотними процедурними порушеннями, що нівелює її наслідки у вигляді податкових повідомлень-рішень. Вказує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Вказує, що позивачем було вжито усі необхідні заходи для забезпечення (обладнання) акцизного складу вітратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі. Також підприємство своєчасно подає до ДПС України електронні документи, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про проведення фактичної перевірки від 02.09.2020 №2050 та направлень на перевірку від 02.09.2020 №2756 та №2757, 11.09.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку автозаправочної станції (АЗС), що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Преображенка, автошлях Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Миколаїв, 10 км. від посту ДАІ, суб`єкта господарювання ТОВ "Брент+". За результатами перевірки складено акт від 11.09.2020 №48725/04-36-09-03/41423131, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та пп. 230.1.3., пп.230.1.2 ст. 230 ПК України. Спеціалістами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000443203, яким за порушення пп.230.1.3, 230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 51000,00 грн. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач подав скаргу від 16.10.2020 до Державної податкової служби України. Рішенням від 21.12.2020 №35867/6/99-00-06-02-06-06 Державна податкова служба України скасувала податкове повідомлення-рішення від 02.10.2020 №0000443203 в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 11000,00 грн, а скаргу ТОВ "Брент+" часково задовольнила. Вважаючи, що податковим органом було порушено процедуру проведення фактичної перевірки та, як наслідок, вищевказане податкове повідомлення-рішення №0000443203 від 02.10.2020 на суму 40000,00 грн є протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та дійшов висновку щодо правомірності прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення та відсутність в діях відповідача обґрунтованої протиправності та порушення прав позивача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Статтею 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки. Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Згідно п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Таким чином, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Як вбачається зі змісту наказу від 02.09.2020 № 2050-п фактична перевірка позивача була призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу. При цьому, норма пп. 80.2.5 дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. При цьому, зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18. Отже, прийнявши рішення у формі наказу №2050 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "БРЕНТ+", та зазначивши у ньому нормативні підстави, відповідач діяв у спосіб, що визначений нормами Податкового кодексу України. Також позивач посилається на те, що посадових осіб контролюючого органу не було допущено до перевірки. Складання акту від 11.09.2020 №48725/04-36-09-03/ НОМЕР_1 у присутності працівників ОСОБА_1 (оператор АЗС) та ОСОБА_2 (керуючий), позивач вважає неправомірним. Дослідивши акт від 11.09.2020 №48725/04-36-09-03/41423131, судом встановлено, що фактична перевірка позивача реально проведена та за її результатами складено акт, який складено у присутності працівників позивача: ОСОБА_1 - оператор АЗС та ОСОБА_2 (керуючий), які допустили працівників податкового органу до перевірки, жодних зауважень щодо можливості її проведення в акті не зазначено. У відповідності до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України уповноваженою особою платника податків під час фактичної перевірки є особи, які фактично проводять розрахункові операції. В спірних правовідносинах касири та оператори АЗС, як працівники позивача під час виконання своїх трудових обов`язків з продажу палива, виступають як представники позивача, і саме позивач несе відповідальність за дії своїх працівників, які вчиняються ними під час виконання таких трудових обов`язків. Позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 81 Податкового кодексу України, в частині не допуску представників відповідача до перевірки. Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, акт про недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, відповідачем не складався, водночас, позивачем допущено співробітників контролюючого органу до проведення перевірки, а спірний наказ №2050 від 02.09.2020 вже фактично було реалізовано контролюючим органом, шляхом проведення фактичної перевірки ТОВ "Брент+", за результатом чого сформовано акт від 11.09.2020 №48725/04-36-09-03/41423131. Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах єдиним актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки. Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 по справі № 820/5481/17. Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність проведення фактичної перевірки та наказу про проведення фактичної перевірки. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.09.2020 №2050-п "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Брент+". Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0000443203 від 02.10.2020 в частині стягнення суми 40000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено з матеріалів справи, за наслідками фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000443203, яким за порушення пп.230.1.3, 230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 51000,00 грн. Не погоджуючись з висновками, викладеними у вищезазначеному акті перевірки, позивач подав скаргу від 16.10.2020 до Державної податкової служби України. Рішенням від 21.12.2020 №35867/6/99-00-06-02-06-06 Державна податкова служба України скасувала податкове повідомлення-рішення від 02.10.2020 №0000443203 в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 11000,00 грн, а скаргу ТОВ "Брент+" частково задовольнила. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Таким чином, оскільки за результатами адміністративного оскарження ДПС України зменшило нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.10.2020 №0000443203 є відкликаним. На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ "Брент+" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0000443203 від 02.10.2020 в частині стягнення суми 40000,00 грн - є необґрунтованими. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0000443203 від 02.10.2020 в частині стягнення суми 40000,00 грн, однак, виходячи з інших підстав та мотивів. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0000443203 від 02.10.2020 в частині стягнення суми 40000,00 грн необхідно змінити з підстав та мотивів прийнятого рішення. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/210/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0000443203 від 02.10.2020 в частині стягнення суми 40000,00 грн змінити з підстав та мотивів прийнятого рішення. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі №520/210/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов