Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/4460/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року справа №360/4460/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В.., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Шевченка Д.В., представника відповідача Арнаутової А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. у справі № 360/4460/20 (головуючий І інстанції суддя Є.О. Кисельова) за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" до Головного управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі позивач) у листопаді 2020 звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми «Ш» № 0015725204 від 28.07.2020 та вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 1-7). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Головного управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено (т. 2 а.с. 68-70). Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підприємством було своєчасно сплачено поточні податкові зобов`язання з плати за землю, визначені у податковій декларації у відповідності до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, однак податковий орган у відповідності до п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України зарахував вказані платежі в погашення податкового боргу за попередні періоди. Позивач зазначає, що у рішенні Державної податкової служби від 02.11.2020, яким було відмовлено у задоволенні скарги, наведено вступну, описову та резолютивну частину, а

мотивувальна частина відсутня. Тобто, податковим органом порушено процедуру адміністративного оскарження податкового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, наданий відзив, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Головним управлінням ДПС у Донецькій області було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про заміну відповідача у справі у зв`язку з тим, що на виконання Указу Президента України від 8 листопада 2019 № 837 Кабінетом Міністрів України 30 вересня 2020 року було прийнято постанову № 893, відповідно до якої було прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів ДПС та надано завдання ДПС щодо створення її територіальних органів як відокремлених підрозділів. На виконання Постанови № 893 та наказу ДПС України від 08.10.2020 № 556 20.10.2020 до ЄДР внесено запис про припинення юридичної особи Головного управління ДПС у Донецькій області в результаті її ліквідації. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2020 зареєстровано філію (інший відокремлений підрозділ) ДПС України Головне управління ДПС у Донецькій області ЄДРПОУ ВП 44070187. За таких обставин суд вважає необхідним замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу ДПС. Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот (код ЄДРПОУ 33270581) є юридичною особою та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу. ГУ ДПС у Луганській області на підставі підпунктів 191-1.1.1,19-1.2 пункту 19-1 статті 19, підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових (податкових) зобов`язань зі сплати за землю за березень-грудень 2018 року, січень-квітень 2019 року в частині земельного податку та по податкових повідомленнях - рішеннях № 0043161206 від 14.08.2018, № 0006795205 від 25.03.2019 ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот», за результатами якої складено акт від 08.07.2020 № 1319/12-32-52-04/33270581 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати грошових (податкових) зобов`язань сплати за землю за березень-грудень 2018 року, січень-квітень 2019 року та по податкових повідомленнях-рішеннях № 0043161206 від 14.08.2018, № 0006795205 від 25.03.2019 в частині земельного податку ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот». Цією перевіркою вказано на порушення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» терміну сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з плати за землю (земельний податок) протягом строків, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та по податкових повідомленнях-рішеннях № 0043161206 від 14.08.2018, № 000679520 від 25.03.2019, визначених пунктами 57.3 статті 37 Податкового кодексу України, зокрема: - податкова декларація від 19.02.2018 № 9024879764: березень 2018 року - граничний термін сплати 30.04.2018, дата фактичної сплати 29.03.2019; квітень 2018 року - граничний термін сплати 30.05.2018, дата фактичної сплати 25.04.2019; травень 2018 року - граничний термін сплати 30.06.2018, дата фактичної сплати 30.05.2019; червень 2018 року - граничний термін сплати 30.07.2018, дата фактичної сплати 30.05.2019; липень 2018 року - граничний термін сплати 30.08.2018, дата фактичної сплати 27.06.2019, 30.07.2019; серпень 2018 року - граничний термін сплати 30.09.2018, дата фактичної сплати 30.07.2019, 30.08.2019; вересень 2018 року - граничний термін сплати 30.10.2018, дата фактичної сплати 30.08.2019; листопад 2018 року - граничний термін сплати 30.12.2018, дата фактичної сплати 30.09.2019; грудень 2018 року - граничний термін сплати 30.01.20199, дата фактичної сплати 30.09.2019, 30.10.2019; - податкова декларація від 19.02.2019 № 9025441521: січень 2019 року - граничний термін сплати 03.03.2019, дата фактичної сплати 30.10.2019; лютий 2019 року - граничний термін сплати 30.03.2019, дата фактичної сплати 29.11.2019; березень 2019 року - граничний термін сплати 30.04.2019, дата фактичної сплати 30.01.2020; квітень 2019 року - граничний термін сплати 30.05.2019, дата фактичної сплати 27.02.2020, 29.04.2020; - податкове повідомлення-рішення від 14.08.2018 № 0043161206 - граничний термін сплати 30.08.2019, дата фактичної сплати 30.07.2020; - податкове повідомлення-рішення від 25.03.2019 № 0006795205 - граничний термін сплати 06.04.2019, дата фактичної сплати 27.12.2019, 30.01.2020 (т. 1 а.с. 64-67). На підставі акту перевірки 08.07.2020 № 1319/12-32-52-04/33270581 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2020 № 0015725204, яким позивачу згідно вимог статей 122, 126 Податкового кодексу України нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 7 117 921,76 грн. (т. 1 а.с. 8-11). Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, яке рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 02.11.2020 № 31544/6/99-00-06-02-06-06 залишено без змін (т. 1 а.с. 34-40). Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 28.07.2020 № 0015725204. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статті 67 Конституції України занотовано: кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України податкове зобов`язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає. За унормуванням підпунктів 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. За змістом пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України окреслено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України). За приписами статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені (пункт 131.2 статті 131 Податкового кодексу України). Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, слід зробити висновок, що законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу. З наведених норм вбачається, що контролюючий орган зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. За змістом статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Унормуванням пункту 110.1 статті 110 Податкового кодексу України закріплено: платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За правилами пункту 111.1 статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, за приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, податкове законодавство пов`язує право податкового органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання лише із фактом такого порушення, і не залежить від способу, в який здійснювалось погашення податкового боргу. Судом встановлено, що наявність податкового боргу у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» по податкових деклараціях з плати за землю № 9024879764 від 13.02.2018 за періоди березень - грудень 2018 року та № 9025441521 від 19.02.2019 за періоди січень - квітень 2019 року, грошових зобов`язань, визначених платнику податків податковими повідомленнями рішеннями № 0043161206 від 14.08.2018 та № 0006795205 від 25.03.2019, на час сплати позивачем коштів протягом періоду з 29.03.2019 по 30.01.2020 року підтверджується інтегрованою карткою платника податків і додатковими документами, наданими при апеляційному розгляді справи (т. 1 а.с. 78-196, а.с. 134-145). Таким чином, матеріалами справи підтверджений факт наявності боргу у зв`язку з чим відповідачем усі платежі, які надходили від позивача з зазначенням платежу «податок на землю за зем. ділянки на тер. м. Сєвєродонецьк» зараховані в погашення податкового боргу з того виду платежу, які зазначені у відповідних платіжних дорученнях за призначенням, але з дотриманням норм чинного законодавства відповідно до черговості погашення податкового боргу. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно дійшов висновку, що позивачем допущено несвоєчасне погашення узгоджених сум грошових зобов`язань, тобто вчинено правопорушення у розумінні статті 109 Податкового кодексу України, а тому контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штраф у розмірах, встановлених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Аналогічну позицію щодо застосування положень статей 87 та 126 Податкового Кодексу України викладено в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 808/2290/17, від 26.03.2019 у справі № 810/315/17, від 05.03.2021 у справі № 804/2073/17. За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що є безпідставними доводи позивача стосовно відсутності у податкового органу права здійснювати нарахування штрафних санкцій за умов зарахування коштів в рахунок сплати податкового боргу на підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, оскільки пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від того, як платник податків її сплатив - добровільно чи в порядку пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Посилання позивача на те, що податковим органом порушено процедуру адміністративного оскарження податкового рішення є неприйнятним, оскільки зазначене не було предметом спору у справі. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись ст.ст. 195, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. у справі № 360/4460/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 12 липня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв