Постанова КЦС ВС № 206/6537/19

Постанова Іменем України 07 липня 2021 року м. Київ справа № 206/6537/19 провадження № 61-5486 св 21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс»; третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна, ОСОБА_2 ; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (далі - ТОВ «Схід Фінанс»), третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова О. О., ОСОБА_2 , про визнання противоправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказувала, що у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеним 24 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_2 , між нею та ВАТ «ВіЕйБі Банк» 24 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки № 40 про передачу в іпотеку вказаної квартири. 28 жовтня 2019 рокуїй стало відомо, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири, яка була предметом іпотеки, на даний час є ТОВ «Схід Фінанс» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28 жовтня 2019 року, індексний номер 49376401, прийняте державним реєстратором Колтуновою О. О. Також їй стало відомо, що 19 липня 2019 року між АТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Схід Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, зокрема, за іпотечним договором, укладеним між нею та банком 24 грудня 2007 року. Вважає рішення державного реєстратора від 28 жовтня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконним, оскільки їй не було повідомлено про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Схід Фінанс» на спірну квартиру прийнято під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та іпотекодержателем не було здійснено оцінку майна на момент перереєстрації квартири. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 49376401 від 28 жовтня 2019 року, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О. О. щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 за заявою ТОВ «Схід Фінанс»; визнати протиправним та скасувати запис про право власності № 33867460 від 23 жовтня 2019 року на вказану квартиру за ТОВ «Схід Фінанс». Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року у складі судді Румянцева О. П. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 жовтня 2019 року з індексним № 49376401, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О. О. щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 за заявою ТОВ «Схід Фінанс». Припинено право власності ТОВ «Схід Фінанс» на вказане нерухоме майно. Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстраційні дії для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки були здійснені державним реєстратором всупереч положенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), без підтвердження отримання позивачем вимоги іпотекодержателя. ТОВ «Схід Фінанс» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» письмової вимоги про усунення порушення, даний факт також не встановлено внаслідок перевірки за зверненням позивача до АТ «Укрпошта». Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Схід Фінанс» суперечить нормам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Схід Фінанс» задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року стягнуто з ТОВ «Схід Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в апеляційному порядку, в сумі 8 000 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки ОСОБА_1 надала згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. За змістом пункту 7.4.1. договору іпотеки рішення про прийняття у власність предмета іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки. Таким чином, реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Схід Фінанс» здійснена за згодою ОСОБА_1 , що висловлена нею у пункті 7.4.1. договору іпотеки, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Апеляційний суд визнав безпідставними посилання позивача на те, що вона не отримувала від відповідача повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки така вимога надіслана ОСОБА_1 29 липня 2019 року та отримана нею особисто 08 серпня 2019 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справах № 638/20000/16, № 521/18393/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 761/3328/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 686/20502/16, від 15 січня 2020 року у справах № 127/16726/17 та № 607/2754/16, від 17 квітня 2020 року у справі № 661/5615/16, від 01 лютого 2021 року у справі № 201/13421/18, від 04 лютого 2021 року у справі № 207/3897/18-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 754/716/19 тощо, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 206/6537/19 із Самарського районного суду м. Дніпропетровська. У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував той факт, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Схід Фінанс» на спірну квартиру прийнято під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не врахував, що реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Схід Фінанс» на спірну квартиру на підставі договору іпотеки були здійснені державним реєстратором всупереч вимогам статтей 35, 36, 37 «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, оскільки відповідачем не було надано державному реєстратору звіт експерта про оцінку майна; ОСОБА_1 не отримувала від відповідача письмової вимоги про усунення порушення, не підписувала рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання такої вимоги. Звертала увагу суду на те, що у матеріалах справи містяться дві різні копії одного й того самого документу - рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 01 серпня 2019 року, одна з яких надана ТОВ «Схід Фінанс» разом з відзивом на позов, інша знаходиться у матеріалах реєстраційної справи, копія якої наявна у цій справі. Вказані копії повідомлення про вручення поштового відправлення не є тотожними та відрізняються за номерами штрих коду (трек коду) у верхньому лівому куті; написанням та розміщенням дати отримання; формою та розміщенням підпису отримувача ОСОБА_1 ; формою та розміщенням підпису працівника поштового зв`язку; розміщенням печатки відділення поштового зв`язку, що свідчить про підроблення відповідачем вказаного документу. Судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Схід Фінанс», у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Драпатою О. М., ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 5, т. 1). 24 грудня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 40, відповідно до якого ОСОБА_1 (іпотекодавець) з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором від 24 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 , передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 59-63, т. 1). Згідно з пунктом 7.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, зокрема, у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов`язань вони не будуть виконані (виконані неналежним чином). Відповідно до пункту 7.3. іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.2. цього договору. Пунктом 7.2. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору. У пункті 7.4.1. договору іпотеки сторони погодили, що у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець підписанням цього іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору, кредитного договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. 19 липня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Схід Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, у тому числі, за договором від 24 грудня 2007 року № 40, укладеним між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 (а. с. 70-76, т. 1). У відзиві на позов ТОВ «Схід Фінанс» зазначало, що оскільки позичальник за кредитним договором від 24 грудня 2007 року зобов`язання не виконав, ТОВ «Схід Фінанс», як новий кредитор, направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання за кредитним договором. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4905210420719 від 01 серпня 2019 року, повідомлення вручено ОСОБА_1 08 серпня 2019 року (а. с. 89, т. 1). 23 жовтня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О. О. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Схід-Фінанс» (а. с. 10-13, т. 1). Судом першої інстанції встановлено, що згідно роздруківки з інформаційного інтернет-ресурсу АТ «Укрпошта» дані про відправлення за № 4905210420719 відсутні, тому що не зареєстровані в системі (а. с. 228, т. 1). Згідно відповіді АТ «Укрпошта» від 03 лютого 2020 року, наданої на звернення позивача, відповідно до інформації на сайті АТ «Укрпошта» відправлення № 0306211168570 значиться врученим 05 серпня 2019 року на відділенні поштового зв`язку № 13 у м. Рівне (індекс 33028). Копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 4905210420719 не може підтверджувати відправку та вручення рекомендованого листа № 0306211172217 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) (а. с. 237, т. 1). Судом першої інстанції встановлено, що номер штрих коду (трек коду), за яким відстежується інформація, вказує на те, що лист, в якому знаходилась вимога про усунення порушень основного зобов`язання за кредитним договором до ОСОБА_1 , замість її адреси реєстрації була направлена у м. Рівне. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2020 року представника відповідача було зобов`язано надати для огляду в судовому засіданні оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення щодо отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень (а. с. 245, т. 1). Вказані докази відповідачем суду не надано. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга представникаОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом частини першої, другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Підпунктом 1 пункту 1 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності) передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Законом України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на реалізацію права іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20). Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що на спірну квартиру АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово звернуто стягнення під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом визнання за ТОВ «Схід Фінанс» права власності на предмет іпотеки. Посилання відповідача на наявність у ОСОБА_1 нерухомості у Чернігівській області спростовується листом Північно-Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Суми) від 12 березня 2020 року (а. с. 32-33, т. 2), якому суд першої інстанції надав належну правову оцінку. Крім того, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про необхідність усунення порушення зобов`язань та про наслідки такого неусунення - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ «Схід Фінанс» права власності на предмет іпотеки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) дійшла висновку про те, що недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавців та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавці фактично отримали таку вимогу або мали її отримати, але не отримали внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В матеріалах справи містяться копії одного і того ж рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 01 серпня 2019 року про отримання ОСОБА_1 вимоги ТОВ «Схід Фінанс» про усунення порушень від 29 липня 2019 року та намір звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку (а. с. 89, 181, т. 1). Судом першої інстанції надана належна правова оцінка вказаним копіям повідомлення № 4905210420719, які не є тотожними, відрізняються, зокрема, за номерами штрих коду (трек коду) у верхньому лівому куті (№ 0306211172217, № 0306211168570), та встановлено, що згідно роздруківки з інформаційного інтернет-ресурсу АТ «Укрпошта» дані про відправлення за № 4905210420719 відсутні, тому що не зареєстровані в системі, а згідно відповіді АТ «Укрпошта» від 03 лютого 2020 року, наданої на звернення позивача, відправлення № 0306211168570 значиться врученим 05 серпня 2019 року на відділенні поштового зв`язку № 13 у м. Рівне (індекс 33028). Вказане свідчить про те, що лист, в якому знаходилась вимога про усунення порушень основного зобов`язання за кредитним договором до ОСОБА_1 , замість її адреси реєстрації була направлена до м. Рівне. У відповіді АТ «Укрпошта» також зазначено, що копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 4905210420719 не може підтверджувати відправку та вручення рекомендованого листа № 0306211172217 на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). До відома: адреса АДРЕСА_2 знаходиться на території обслуговування відділення поштового зв`язку № 124 м. Дніпро (індекс 49124). Згідно адреси обслуговування вищезазначене відправлення повинно було бути вручено у відділенні поштового зв`язку № 124 м. Дніпро (відмітка Дніпро-124), тоді як на наданій копії повідомлення зазначена відмітка Дніпро-52, що свідчить про те, що рекомендований лист № 0306211172217 не був вручений за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 . Оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання ОСОБА_1 вимоги ТОВ «Схід Фінанс» про усунення порушень основного зобов`язання та намір звернути стягнення на предмет іпотеки на вимогу суду відповідачем не надано. Урахувавши усі обставини справи, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідачем не надано належних да достовірних доказів виконання вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки), так як вимогами законодавства пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень. Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи. Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасувати, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович