Постанова 4876 № 904/2604/14

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.07.2021 року м. Дніпро Справа № 904/2604/14 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф. при секретарі судового засідання: Мудрак О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14 за заявою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська головного управління міндоходів у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ до боржника Приватного підприємства "Тоджима", м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14, зокрема, продовжено термін ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Штельманчука М.С. до 15.04.2021; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" про визнання недійсним правочину щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання, як такого, що носить фіктивний характер. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" про визнання недійсним правочину щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання як такого, що носить фіктивний характер, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Форінт") про визнання недійсним правочину щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання, а саме визнати недійсним аваль, вчинений Приватним підприємством "Тоджима" в особі Генерального директора Тимошенка К.А. на простому векселі серії АА 1880247, виданого 23.09.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієра Дніпро" Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Мегатекс" на суму 400 000,00 грн, як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; визнати акт пред`явлення векселів до сплати від 17.03.2014, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Тоджима" таким, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне: - суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 75 ГПК України та правовим позиціям Верховного Суду не врахував обставини, встановлені у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2014р. у справі № 204/1577/14-ц, яким встановлено, що вчинений на спірному векселі напис, здійснений керівником боржника, не має сили авалю, що має преюдиціальне значення для розгляду справи; - суд першої інстанції безпідставно послався на ухвалу від 23.10.2014р. у даній справі, якою було затверджено реєстр вимог кредиторів, оскільки при постановленні вказаної ухвали не досліджувалися обставини недійсності авалю на спірному векселі; - судом першої інстанції при розгляді справи не було надано належної оцінки договору № 50БВ купівлі-продажу векселів від 03.03.2014р., укладеному між ТОВ «Торговий дім «Мегатекс» та ОСОБА_1 , як і не надано належної оцінки відповідності виданого векселю ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»; - спірний правочин щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання порушує права апелянта як кредитора банкрута, оскільки є підставою для визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 , тобто збільшує обсяг кредиторської заборгованості банкрута. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2021р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.05.2021р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2021р. У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити. Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на те, що спірний правочин щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання не суперечить чинному законодавству України та не порушує прав апелянта, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2014р. у справі № 204/1577/14-ц не має преюдиціального значення для розгляду даної справи. Кредитор банкрута - ОСОБА_1 подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким також заперечує проти апеляційної скарги та зазначає про відсутність будь-яких підстав для визнання недійсним спірного правочину щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання. Інші учасники справи наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта та ліквідатора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Тоджима" порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014р., якою також визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в загальній сумі 1 078 956,61 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 07.09.2014р., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014р. затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство Приватного підприємства «Тоджима», з вимогами наступних кредиторів:

1. Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради - 76 842,48 грн. - 4 черга задоволення; 5 878,65 грн. - 6 черга задоволення;

2. ОСОБА_2 - 3014550,36 грн. - 4 черга задоволення;

3. ОСОБА_1 - 400 000,00 грн. - 4 черга задоволення;

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростфудс" - 3 000 000,00 грн. - 4 черга задоволення;

5. Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - 1 305 965,39 грн. - 3 черга задоволення;

6. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" - 633 607,90 грн. - 6 черга задоволення. Окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечених заставою: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" - 9 476 328,61 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014р. припинено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Тоджима"; припинено повноваження розпорядника майна Штельманчука М.С.; введено процедуру санації Приватного підприємства "Тоджима"; керуючим санацією приватного підприємства "Тоджима" призначено Штельманчука М.С. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015р. відхилено план санації боржника в редакції від 24.07.2015р.; припинено процедуру санації Приватного підприємства "Тоджима", припинено повноваження керуючого санацією Приватного підприємства "Тоджима" Штельманчука М.С., Приватне підприємство "Тоджима" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 03.12.2016р., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича. В подальшому ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області строк ліквідаційної процедури у справі та повноваження ліквідатора банкрута неодноразово продовжувалися. 31.07.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним правочину щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання, як такого, що носить фіктивний характер, в якій кредитор просив суд: визнати недійсним аваль, вчинений ПП "Тоджима" в особі Генерального директора Тимошенка К.А. на простому векселі серії АА 1880247, виданому 23.09.2013 ТОВ "Сієра Дніпро" ТОВ "ТД "Мегатекс" на суму 400 000,00 грн, як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; визнати акт пред`явлення векселів до сплати від 17.03.2014, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Тоджима" таким, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 15.11.2018 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області задоволено заяву від 10.09.2018 про залучення до справи ТОВ "Фінансова компанія "Форінт", здійснення процесуального правонаступництва у справі № 904/2604/14. Здійснено процесуальне правонаступництво відносно кредитора Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у справі № 904/2604/14 про банкрутство Приватного підприємства "Тоджима" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Форінт" (код ЄДРПОУ 40658146, юридична адреса та адреса для листування: Україна, 01133, м.Київ, Печерський район, бул.Лесі Українки, буд. 34, офіс №212). Здійснено процесуальне правонаступництво відносно позивача (кредитора) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину щодо забезпечення авалем вексельного зобовязання як такого, що носить фіктивний характер у справі № 904/2604/14 про банкрутство Приватного підприємства "Тоджима" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт". Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14, зокрема, продовжено термін ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Штельманчука М.С. до 15.04.2021; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" про визнання недійсним правочину щодо забезпечення авалем вексельного зобов`язання, як такого, що носить фіктивний характер. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 у справі № 904/2604/14, в оскаржуваній частині, що і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На час постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами). Частиною 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014р. було затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство Приватного підприємства «Тоджима», в т.ч. з вимогами кредитора ОСОБА_1 у сумі 400 000,00 грн. - 4 черга задоволення. З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 400 000,00 грн., які увійшли до реєстру вимог кредиторів ПП "Тоджима", були обгрунтовані наявністю в боржника невиконаного грошового зобов`язання, що випливає з простого векселя серія АА № 1880247, виданого 23.09.2013р. ТОВ "Сієра Дніпро" на користь ТОВ "ТД "Мегатекс". Так, 03.03.2014 між ОСОБА_1 як покупцем та ТОВ "ТД "Мегатекс" як продавцем було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 50БВ, у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти цінні папери й сплатити їх вартість безпосередньо на розрахунковий рахунок покупця: простий вексель серія АА № 1880247, номінальною вартістю 400 000,00 грн., дата складання 23.09.2013, векселедавець - ТОВ "Сієра Дніпро" (код ЄДРПОУ 38113641), строк погашення - за пред`явленням. 03.03.2014р. між ОСОБА_1 та ТОВ "ТД "Мегатекс" підписано Акт прийому-передачі виконаних зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів № 50БВ, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв простий вексель серія АА № 1880247. 07.03.2014р. ОСОБА_1 пред`явила даний вексель до оплати ПП «Тоджима», яке виступає авалістом за векселем № 1880247, та яке визнало вимоги кредитора, втім не здійснило оплату за векселем. У липні 2017р. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним авалю, вчиненого ПП "Тоджима" в особі Генерального директора Тимошенка К.А. на простому векселі серії АА 1880247, виданому 23.09.2013 ТОВ "Сієра Дніпро" ТОВ "ТД "Мегатекс" на суму 400 000,00 грн, як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків. В обґрунтування позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилалося на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2014р. у справі № 204/1577/14-ц, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тоджима» про стягнення заборгованості по простому векселю серія АА № 1880247. Як вбачається з вищенаведеного рішення, яке залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанції, підставою для відмови у задоволенні позову було те, що напис від імені ПП «Тоджима», вчинений на векселі серія АА № 1880247 генеральним директором Тимошенко К.А. та посвідчений печаткою підприємства, не має сили авалю, оскільки всупереч ст. 31 Уніфікованого Закону аваліст не підтвердив вчинений напис про аваль підписом посадової особи, що на думку суду, виключає покладення зобов`язань за авалем саме на відповідача. Таким чином, у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2014р. у справі № 204/1577/14-ц не було встановлено, як такого, юридичного факту недійсності вчиненого ПП «Тоджима» авалю, а лише надано власну правову оцінку формі спірного векселя в межах спору про стягнення коштів за цим векселем. Відповідно ч.ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2014 по справі № 204/1577/14-ц не має преюдиціального значення для розгляду даної справи. Вірним є і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним авалю, вчиненого ПП "Тоджима" в особі Генерального директора Тимошенка К.А. на простому векселі серії АА 1880247, виданому 23.09.2013 ТОВ "Сієра Дніпро" ТОВ "ТД "Мегатекс" на суму 400 000,00 грн., як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та визнання акту пред`явлення векселів до сплати від 17.03.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Тоджима" таким, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Так, згідно з ст. 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні". За своєю правовою природою зобов`язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов`язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов`язання є безспірним і безумовним - сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом. За таких умов відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства. Вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон „Про переказні векселі та прості векселі" (далі - Уніфікований закон) та Закону України "Про обіг векселів в Україні". Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону, простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець). За ст. 76 Уніфікованого закону, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця. До простого векселя застосовуються, оскiльки вони не є несумiсними з природою цього документа, постанови, якi стосуються переказного векселя i якi стосуються індосаменту (статті 11-20), термiну платежу (статтi 33-37); платежу (статтi 38-42); позову у разi неакцепту або неплатежу (статтi 43-50, 52-54) відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону. До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10). До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя. Згідно зі ст. 11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель (як і простий) може бути переданий шляхом iндосаменту. За ст. 13 Уніфікованого закону, індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). В силу ст. 16 Уніфікованого закону, особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному рядi iндосаментiв, навiть якщо останнiй iндосамент є бланковим. Згідно з ст. 30 Уніфікованого закону, платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі. Відповідно до ст. 31 Уніфікованого закону, аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасантом. Статтею 32 Уніфікованого закону встановлено, що аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив. Його зобов`язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов`язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов`язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов`язані перед останньою за переказним Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Згідно з ст. 43 Уніфікованого закону, векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні терміну платежу, якщо платіж не був здійснений. За ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов`язаними перед держателем. Держатель має право пред`явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов`язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов`язалися. В силу ст. 48 Уніфікованого Закону, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов`язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов`язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою. Як вбачається з копії простого векселя серія АА № 1880247 на суму 400 000,00 грн., його емітовано 23.09.2013р. ТОВ "Сієра Дніпро" зі строком погашення - за пред`явленням, а авалістом за векселем є ПП "Тоджима", що посвідчується відповідним написом на векселі генерального директора ПП "Тоджима" Тимошенка К.А. , підпис якого на векселі засвідчено печаткою. Таким чином, простий вексель серія АА № 1880247 містить усі необхідні реквізити, встановлені Уніфікованим законом, в т.ч. підпис керівника аваліста, а доводи апелянта щодо наявності дефекту форми цього векселя є безпідставними. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності спірного авалю порядку видачі векселів, встановленому Законом України "Про обіг векселів в Україні", адже норми цього Закону, зокрема ст.ст. 4, 5, не встановлюють вимог до вчинення авалю на векселі. Не вбачається з обставин справи та не доведено апелянтом належними та допустимими доказами, що спірний аваль має фіктивний характер та спрямований на завдання шкоди інтересам інших кредиторів. Так, згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому, апеляційний суд враховує, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін, тобто ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Також, як слідує з правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду по справі № 910/4088/17 від 27.02.2018, основними ознаками фіктивного правочину є: 1) введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; 2) свідомий намір невиконання зобов`язань договору; 3) приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. Таким чином, Верховний Суд визначив три самостійних одна від одної обставини за наявності яких договір є фіктивним, а саме: введення в оману, свідомий намір не виконати зобов`язання та приховування справжніх намірів, чого апелянтом під час розгляду справи належним чином не доведено, як і відповідного умислу обох сторін спірного правочину. Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Тоджима» та ОСОБА_1 заперечують вчинення спірного правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися та наполягають на реальності своїх намірів, що також підтверджується обставинами справи, зокрема пред`явленням ОСОБА_1 спірного векселя до оплати ПП «Тоджима» та в подальшому зверненням до господарського суду з відповідними кредиторськими вимогами. Апеляційний суд також враховує, що внаслідок вчинення спірного авалю реальний майновий стан боржника не змінився, виконання вексельного зобов`язання зі сторони боржника, тобто витрачання його майна не відбулось, як і заподіяння реальних збитків боржнику або кредиторам. Правовим наслідком вчинення спірного авалю стало лише визнання грошових вимог ОСОБА_1 до ПП «Тоджима» у сумі 400 000,00грн. з віднесенням їх до 4 черги задоволення вимог кредиторів, втім враховуючи обставини справи та внесення до реєстру вимог кредиторів забезпечених заставою вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 9 476 328,61 грн., правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Форінт", визнання судом першої інстанції грошових вимог ОСОБА_1 у сумі 400 000,00грн., що до того-ж не оскаржувалося апелянтом, ніяким чином не може вплинути на обсяг задоволення вимог останнього та свідчить про відсутність будь-яких порушень прав та інтересів ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" внаслідок вчинення боржником спірного авалю. Отже, вчинення ПП "Тоджима" в особі Генерального директора Тимошенка К.А. на простому векселі серії АА 1880247, виданому 23.09.2013 ТОВ "Сієра Дніпро" ТОВ "ТД "Мегатекс" на суму 400 000,00 грн. авалю не можна розцінювати, як вчинення правочину спрямованого на завдання шкоди іншим кредиторам боржника, що виключає визнання його недійсним, як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та визнання акту пред`явлення векселів до сплати від 07.03.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Тоджима" таким, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що з огляду на визнання судом грошових вимог ОСОБА_1 ухвалою від 23.10.2014р., яка не оскаржувалася апелянтом, задоволення його вимог про визнання недійсним авалю, вчиненого ПП "Тоджима" в особі Генерального директора Тимошенка К.А. на простому векселі серії АА 1880247, виданому 23.09.2013 ТОВ "Сієра Дніпро" ТОВ "ТД "Мегатекс" на суму 400 000,00 грн. та про визнання акту пред`явлення векселів до сплати від 17.03.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Тоджима" таким, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не призведе до виключення цих вимог з реєстру вимог кредиторів та відповідно до відновлення, порушених за твердженням апелянта, його прав та інтересів. Безпідставними є і доводи апелянта щодо не надання судом першої інстанції при розгляді справи належної оцінки договору № 50БВ купівлі-продажу векселів від 03.03.2014р., укладеному між ТОВ «Торговий дім «Мегатекс» та ОСОБА_1 , та відповідності виданого векселю ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», адже виходячи з предмету позову, встановлення цих обставин не входить до предмету доказування у справі. Окрім цього, в силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З огляду на усе вищевикладене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає нормам матеріального та процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 24.01.2020р. про заміну кредитора правонаступником відсутні. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2102,00грн. слід покласти на останнього. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021р. у справі № 904/2604/14 - залишити без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена та підписана 12.07.2021 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль Суддя В.Ф. Мороз