Постанова 4876 № 904/160/19 (904/1374/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.07.2021 м. Дніпро Справа № 904/160/19 (904/1374/20) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А., секретар судового засідання Саланжій Т.Ю., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Укренерговугілля" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 (повний текст складено 26.04.2021, суддя Суховаров А.В.) за заявою Комунального виробничого підприємства Кам`янської міської ради "Міськводоканал" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі №904/160/19 (904/1374/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Укренерговугілля", м. Мирноград Донецька область до Комунального підприємства "Кам`янський водоканал" Дніпропетровської обласної ради, м. Кам`янське Дніпропетровська область про стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних на загальну суму 1 770 161, 98 грн., ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 стягнуто з Комунального підприємства "Кам`янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Укренерговугілля": - 1 694 410, 17 грн. основного боргу; - 3 509, 46 грн. інфляційних; - 10 068, 10 грн. 3% річних; - 25 619, 82 грн. витрат зі сплати судового збору. На виконання рішення господарського суду від 17.11.2020 у даній справі видано наказ. У квітні 2021 боржник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою №15-06/595 від 12.04.2021 про відстрочення виконання судового рішення у справі №904/160/19 (904/1374/20) від 17.11.2020 на один рік. Ухвалою місцевого господарського суду від 21.04.2021 заяву КП «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради задоволено частково, відстрочено рішення до 15.11.2021. В решті вимог відмовлено. Наведеного висновку суд дійшов, встановивши, що своєчасне виконання судового рішення призведе до зупинення функціонування підприємства та невиплату заробітної плати працівникам відповідача. Суд також враховував, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство комунального закладу, що перебуває на стадії розпорядження майном. Надання відстрочки виконання рішення у справі сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов`язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, виконати рішення суду у справі, що, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін. Під час постановлення ухвали від 21.04.2021 місцевим господарським судом враховано практику Європейського суду з прав людини та правові позиції Верховного Суду.

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «Енергетична компанія «Укренерговугілля» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення від 21.04.2021 про відстрочення виконання рішення від 17.11.2020 до 15.11.2021. В обґрунтування наведених вимог скаржник зазначає таке: - боржником не надано доказів неможливості виконання судового рішення від 17.11.2020 або доказів відсутності грошових коштів на рахунках підприємства; - збиткова діяльність підприємства боржника, наявна кредиторська заборгованість в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідача, як самостійним суб`єктом господарювання, комерційний ризик та наслідки від якої не є належною підставою для відстрочення виконання судового рішення; - зі змісту ухвали вбачається, що суд надав оцінку стану господарської діяльності відповідача, складність якого не віднесена до безумовних підстав відстрочення виконання судового рішення; - надана боржнику відстрочка не відповідає принципу правової визначеності та остаточності судового рішення; - не враховано інтересів стягувача та не надано оцінки наслідкам при затримці виконання рішення (надходженні платежу).

3. Узагальнені доводи інших учасників справи. Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін з підстав, викладених у відзиві.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Укренерговугілля" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 за заявою Комунального виробничого підприємства Кам`янської міської ради "Міськводоканал" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі №904/160/19 (904/1374/20); розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 07.07.2021. 07.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. У судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з огляду на таке.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. ТОВ "Енергетична компанія "Укренерговугілля" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з КП "Кам`янський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 754 727, 44 грн., інфляційні у розмірі 3 509, 46 грн. та 3% річних у розмірі 11 925, 08 грн., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 26 552, 44 грн. Разом з тим, за змістом позовних вимог, позивачем визначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу, що становить суму 90 000, 00грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленої відповідачу електричної енергії за договором №474/19 від 22.11.2019. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: - 1 694 410, 17 грн. основного боргу; - 3 509, 46 грн. інфляційних; - 10 068, 10 грн. 3% річних; - 25 619, 82 грн. витрат зі сплати судового збору. Надалі, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2021 апеляційну скаргу КП "Кам`янський міськводоканал" Дніпровської обласної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у даній справі залишено без задоволення, рішення - без змін. 13.04.2021 на виконання рішення господарського суду від 17.11.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2021 місцевим господарським судом видано наказ про виконання судового рішення, що набрало законної сили. 13.04.2021 боржник звернувся до господарського суду першої інстанції із завою про відстрочення виконання судового рішення у даній справі, прийнятого 17.11.2020. В обґрунтування підстав звернення із зазначеною заявою посилався на те, що підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, що спричинено систематичною несплатою споживачами (населенням) послуг з водопостачання та водовідведення. Заявник є єдиним постачальником послуг централізованого водопостачання та водовідведення у м. Кам`янське. Функціонування підприємства залежить від належного утримання обладнання та комунікацій, що здійснюється за рахунок коштів, отриманих від реалізації послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Підприємством боржника здійснюються заходи щодо примусового стягнення зі споживачів (населення) заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за результатом вчинення яких отримані кошти будуть спрямовані на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у даній справі. Місцевий господарський суд визнав надані боржником докази достатніми, вбачив підстави для часткового задоволення заяви відповідача, з підстав, викладених у п. 1 цієї постанови.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Стаття 73 наведеного Кодексу визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій бо відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України). Стаття 76 ГПК України передбачає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Частина 5 статті 331 ГПК України передбачає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам сторін, апеляційний господарський суд виходить з такого. Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для встановлення зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим. Таким чином, підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду від 17.11.2020, боржник, зокрема, посилається на те, що несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталось не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом оплати спожитих послуг водопостачання та водовідведення є кошти, отримані від населення в якості оплати за спожиті ними послуги, а також від бюджетних установ і госпрозрахункових підприємств. На підтвердження існування скрутного фінансового стану боржником надано довідку, з якої вбачається, що станом на 01.04.2021 за підприємством обліковується дебіторська заборгованість з послуг водопостачання та водовідведення в сумі 176308,3 тис. грн. Також, є беззаперечним стан, в якому наразі перебуває боржник, згідно ухвали місцевого господарського суду від 24.01.2020 у справі №904/160/19, за якою відповідача визнано неспроможнім відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному КУзПБ, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Наразі провадження у справі про банкрутство комунального закладу триває на стадії розпорядження майном. Вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все такі ж наслідки і для стягувача у даній справі при затримці виконання рішення від 17.11.2020. За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватись на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Колегія суддів звертає увагу на те, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, пункт 74). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядались як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 17.09.2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що встановлені обставини щодо неплатоспроможності боржника, надані достатні докази, які свідчать, що його фінансовий стан і обставини, зазначені в заяві, роблять неможливим своєчасне виконання рішення у даній справі. Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та погашення заборгованості перед стягувачем, тобто ТОВ "Енергетична компанія "Укренерговугілля". Відстрочка виконання рішення суду має здійснюватись з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, постановляючи ухвалу від 21.04.2021 у даній справі, місцевим господарським судом не порушено балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі № 917/747/16 та від 16.11.2016 у справі № 921/830/15-г/16. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижів проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції"). У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатись на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини". Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора. При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Оцінивши доводи боржника і стягувача, враховуючи фінансовий стан обох сторін, колегія суддів дійшла висновку, що надання відстрочки виконання рішення до 15.11.2021 не порушить принцип збалансованості інтересів сторін. При цьому, апеляційний господарський суд враховує особливий статус відповідача, який є комунальним підприємством, що здійснює водопостачання та водовідведення споживачам м. Кам`янське. Примусове стягнення боргу може призвести не тільки до зупинення водопостачання населенню, а й унеможливить повний та своєчасний розрахунок підприємства з його працівниками. Наведене свідчить про наявність обставини, якими обумовлено винятковість випадку та ускладнення виконання рішення від 17.11.2020 у даній справі, які також покладені відповідачем у підстави заяви у цій справі, зокрема: збитковість підприємства та відсутність прибутку при виконанні укладеного з позивачем договору; наявність конкретних та об`єктивних обставин, що унеможливлюють сплату одночасно всієї суми заборгованості; несвоєчасна сплата за послуги водопостачання та водовідведення зумовлена виключно надходженнями сум компенсацій від споживачів; перебування боржника в процедурі банкрутства. Таким чином, відстрочення виконання рішення суду до 15.11.2021 у повній мірі відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Відповідачем доведено, що надання відстрочки у даному випадку зі сплати заборгованості перед позивачем дозволить в повній мірі виконати грошове зобов`язання та уникнути в подальшому порушення платіжної дисципліни.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, отже, колегія суддів відхиляє міркування позивача стосовно того, які на його думку дії мав вчинити або які докази надати відповідач, як підставу для скасування оскаржуваної ухвали. Господарський суд, задовольняючи заяву відповідача про надання відстрочення для виконання судового рішення від 17.11.2020 у даній справі до 15.11.2021, ураховував аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, зважав на соціально значимий статус відповідача, особливість здійснення безперервної діяльності та порядку утримання підприємства відповідача з метою безперебійного забезпечення населення водопостачанням. У ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 1 і 5 статті 331 цього Кодексу). Оскільки питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, задовольняючи відповідну заяву КП «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради, допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень. Правовий механізм дотримання балансу інтересів сторін передбачає дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора. Заперечуючи проти мотивів оскаржуваної ухвали, позивач не наводить обґрунтувань, які саме негативні наслідки матимуть місце для позивача у разі відстрочення виконання судового рішення до листопада 2021, яким чином ці наслідки впливають на реалізацію господарської діяльності скаржника, його фінансовий стан, виконання ним зобов`язань перед контрагентами тощо. Позивачем не надано належних доказів спростування встановлених господарським судом обставин, з огляду на що колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Перевіривши обґрунтованість вимог апеляційної скарги, колегією суддів встановлено їх неспроможність. Відтак, права особи, що звернулась за їх захистом у даній справі, визнані непорушеними.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З наведених у постанові мотивів, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати допущення неправильного застосування Господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального та процесуального права у даній справі. Судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в ухвалі, відповідають обставинам справи, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.

10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Укренерговугілля" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/160/19 (904/1374/20) залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/160/19 (904/1374/20) залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 12.07.2021 Головуючий суддя Л.М. Білецька Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Л.А. Коваль