Постанова 4856 № 120/5822/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5822/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 06 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , за участю: секретаря судового засідання: Григорук В.С., представника позивача: Панчук А.В., представника відповідача: Пенської О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Мурафський кар`єр" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємство "Мурафський кар`єр" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року Державне підприємство "Мурафський кар`єр" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2018 року № 0081285205, від 29.11.2018 року № 0082915205, від 12.02.2019 року № 001145205, від 19.04.2019року № 0028415205, від 14.05.2019 року № 0033395205, від 26.06.2019 року №0043465205, від 01.07.2019 року №0044055205, від 10.07.2019 року № 0045635205, від 15.08.2019 року № 0052725205, від 29.10.2019 року № 0067815204 та від 04.06.2020 року №0025825204. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та за обставин, викладених в ній, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги та просила залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, 23.04.2019 ГУ ДФС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2019 рік, за результатом якої складено акт № 16833/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано факт несвоєчасного подання декларації (граничний термін надання 20.02.2019 р., дата отримання органом - 19.04.2019 р.) За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 14.05.2019 №0033395205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем земельний податок з юридичних осіб сумі 1020 грн. 26.03.2019 податковим органом проведено камеральну електронну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток за 2018 рік, за результатом якої складено акт № 11918/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано виявлене порушення, а саме, неподання податкової декларації по податку на прибуток (граничний термін подання 1.03.2019 р.). За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 19.04.2019 року № 0028415205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податку на прибуток у сумі 1020,00 грн. 07.11.2018 податковим органом проведено камеральну перевірку граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатом якої складено акт №№ 32268/02-32-52- 01/371943, в якому зафіксовано несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у період 2016-2017 роки. За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 29.11.2018 року № 0082915205 про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у загальній сумі 398 648,19 грн. 15.11.2018 податковим органом проведено камеральну електронну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2018 р., за результатом якої складено акт №33600/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано порушення термінів подання декларації (граничний термін -20.10.2018 р., отримання податковим органом 23.10.2018 р.) За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 27.11.2018 року № 0081285205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020 грн. 18.01.2019 податковим органом проведено камеральну електронну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2018 р., за результатом якої складено акт № 2091/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано порушення термінів подання декларації. За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 12.02.2019 року № 001145205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податку на додану вартість у сумі 1020 грн. 05.06.2019 податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності з ПДВ за січень 2019 р., лютий 2019 р. , березень 2019 р., за результатом якої складено акт № 21452/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано порушення термінів подання податкової звітності (січень 2019 р. граничний термін 20.02.2019 р., дата отримання - 30.05.2019 р., лютий 2019 р. граничний термін -20.03.2019 р., отримання -15.05.2019 р., березень 2019 р. - граничний термін -20.04.2019 р., отримання 15.05.2019 р.) За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 26.06.2019 року №0043465205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податку на додану вартість у сумі 3060 грн. 07.06.2019 податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності з ПДВ за квітень 2019 р., за результатом якої складено акт №21668/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано порушення термінів подання декларації (квітень 2019 р. граничний термін - 20.05.2019 р.) За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 01.07.2019 року № 0044055205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податку на додану вартість у сумі 1020,00 грн. 13.06.2019 податковим ораному проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатом якої складено акт №22231/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано виявлене перевіркою порушення строків реєстрації ПН за період 2018- 2019 роки. За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 10.07.2019 року № 0045635205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у сумі 81 665,40 грн. 23.07.2019 податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатом якої складено акт №25147/02-32-52- 05/00371943, в якому зафіксовано виявлене перевіркою порушення строків реєстрації ПН за 2019 рік. За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 15.08.2019 року № 0052725205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у сумі 17 821,10 грн. 07.10.2019 податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності з ПДВ за серпень 2019 р., за результатом якої складено акт № 33756/02-32-52- 04/00371943, в якому зафіксовано порушення термінів подання декларації (серпень 2019 р. граничний термін - 20.09.2019 р.). За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 29.10.2019 року № 0067815204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020 грн. 13.05.2019 податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності з ПДВ за лютий 2020 р. та березень 2020 р., за результатом якої складено акт № 9359/02-32-52- 04/00371943 , в якому зафіксовано порушення термінів подання декларації з ПДВ (лютий 2020 р. граничний термін - 20.03.2020 р., дата отримання органо 22.04.2020 р., березень 2020р. граничний термін 21.04.2020 р., отримання 22.04.2020 р.). За наслідком проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 04.06.2020 року №0025825204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податку на додану вартість у сумі 2040 грн. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, вважаючи їх протиправними, оскільки прийняті під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким є податковий орган,- позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв правомірно та у відповідності до чинних норм законодавства України, оскільки товариством дійсно порушено граничних термінів поданні звітності та реєстрації податкових накладних. При цьому, на думку суду першої інстанції, доводи позивача про те, що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким є податковий орган, не нараховуються та не застосовуються штрафні/фінансові санкції в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не знайшли свого підтвердження, оскільки боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. Однак, як видно із актів камеральних перевірок, порушення вчинені у 2018 - 2020 роках, тобто після введення в дію мораторію і відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та вважаються поточними зобов`язаннями. Також суд першої інстанції зазначив, що в редакції закону, який діяв на час проведення перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Щодо доводів позивача про порушення відповідачем 15 денного строку прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 №001145205, то суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем прострочено лише один день, проте такий недолік як прийняття рішення з прострочкою в один день не може бути самостійною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення - рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено строк проведення камеральної перевірки. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до статті 49.18 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п.201.1 ст. 201 ПК України). Стаття 120 ПК України визначає, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Також пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Що стосується посилань позивача на те, що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким є податковий орган, не нараховуються та не застосовуються штрафні/фінансові санкції в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то судова колегія зазначає наступне. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.10.2015 у справі №902/1177/15 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Мурафський кар`єр" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно визначення, наведеного у статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Зі змістом цієї ж норми, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. З наведеного слідує, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними ж зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2018р. по справі за №5023/10655/11 зазначила «... мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом....». Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №826/3106/18. Податковим кодексом України та Законом №2343 не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати податків підприємствами під час процедури банкрутства. Підставами для припинення податкового обов`язку є ліквідація юридичної особи (пп.37.3.1 п.37.1 ст.37 Кодексу). Судом першої інстанції правильно встановлено, що порушення вчинені у 2018 - 2020 роках, тобто після введення в дію мораторію і відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та вважаються поточними зобов`язаннями. Таким чином, незважаючи на дію мораторію позивач зобов`язаний виконувати свій податковий обов`язок щодо реєстрації податкових накладних та подання звітності, а також нести встановлену законом відповідальність у вигляді штрафу за порушення такого обов`язку. Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем порушено вимоги законодавства щодо граничних термінів подання звітності та реєстрації податкових накладних, а відтак відсутні підстави вважати, що оскаржувані рішення, з наведених позивачем доводів, прийняті незаконно. Також апелянт стверджує про протиправність податкового повідомлення-рішення від 29.11.2018 №0082915205 з підстав порушення предметності перевірки. Позивач зазначає, що термін реєстрації ПН не є об`єктом, який підлягає вивченню шляхом проведення камеральної перевірки. Зокрема, апелянт зазначає, що до 01.01.2017 до предмету камеральної перевірки не входило питання дотримання термінів реєстрації ПН або розрахунку коригування до ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних. Колегія суддів апеляційної інстанції із такими доводами апелянта не погоджується з таких підстав. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час реєстрації ПН) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України. На час виникнення у позивача відповідного обов`язку щодо реєстрації спірних податкових накладних, норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, якими встановлена відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, набрали чинності та були діючими, тому, враховуючи наявність факту порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки така відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій передбачена Податковим кодексом України. Водночас, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Системний аналіз наведених норм, в редакції закону, який діяв на час проведення перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, твердження скаржника про те, що до 01.01.2017 до предмету камеральної перевірки не входило питання дотримання реєстрації податкової накладної не ґрунтується на вимогах вище наведених норм Податкового кодексу України та є помилковим. Також у апеляційній скарзі апелянт стверджує про відсутність своєї вини з несвоєчасної реєстрації ПН, оскільки із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у контролюючого органу виник обов`язок із внесення змін в показники формули Системи електронного адміністрування ПДВ, проте такі дії вчинені не були. Неприйняття відповідачем податкових накладних відбулось через відсутність коштів на рахунку, що було пов`язане із безпідставним зменшенням ліміту реєстрації податкових накладних на певну суму. Протиправне невнесення контролюючим органом змін у показники формули у Систему електронного адміністрування у зв`язку із введенням мораторію призвело до зменшення суми ліміту реєстрації податкових накладних і такі обставини відбулись з незалежних від позивача причин. Однак, колегія суддів такі доводи апелянта відхилячє та погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні ДФС України/ДПС України, на цьому ж рівні відбуваються усі дії, пов`язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули. Вказане підтверджується змістом Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. за №

569. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дослідження питання щодо бездіяльності ДПС України можливе лише за умови оскарження відповідних дій/бездіяльності цього суб`єкта, тому в межах цієї справи суд не може надавати оцінку діям/бездіяльності особи, яка не є стороною у справі та дії/ бездіяльність якої не є предметом оскарження у даній справі. Отже, у зв`язку з відсутністю доказів про протиправність дій/бездіяльності ДПС України щодо зменшення ліміту реєстрації ПН та /або протиправне невнесення змін у показники формули СЕА, немає жодних підтав вважати, що під час несвоєчасної реєстрації апелянтом податкових накладних, вина його була відсутня. Окрім того, судова колегія зазначає, що відсутність коштів на рахунку, що було пов`язане із безпідставним, на думку позивача, зменшенням ліміту реєстрації ПН на певну суму, не звільняє платників податку на додану вартість від відповідальності за проведення несвоєчасної реєстрації податкових накладних. Також, в суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо порушення строків проведення камеральної перевірки. Слід зазначити, що згідно пункту 76.3 статті 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. За положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Враховуючи, наведені норми, а також те що перевірка граничних термінів реєстрації податкових накладних проводилась у листопаді 2018 р., а її об`єктом були податкові накладні за 2016- 2017 роки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави вважати, що податковим органом порушено 1095 днів, в межах яких має право перевірятись своєчасність реєстрації ПН. Отже, позиваче не доведено порушення строку та предметності камеральної перевірки при прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.11.2018 30082915205. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 №001145205, то апелянт посилається на те, що податковим органом порушено 15-денний строк прийняття вказаного рішення, що є окремою підставою для його скасування. Втім, судом першої інстанції встановлено, що акт камеральної перевірки № 2091/02-32-52-05/00371943 складено 18.01.2019 р., його примірник платник податків отримав 21.01.2019 р., а податкове повідомлення рішення №001145205 прийнято 12.02.2019 р. Проте, враховуючи положення статті 86 ПК України, 15 денний строк прийняття рішення слід обчислювати у робочих днях та з наступного дня після вручення акту перевірки, тобто з 22.01.2019 р. Останній день 15-денного строку збігає 11.02.2019 р., а оскаржуване рішення прийнято 12.02.2019 р. Отже прострочено лише один день. Слід погодитись із висновком суду першої інстанції, що такий недолік як прийняття рішення з прострочкою в один день не може бути самостійною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення - рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Наявність порушення, виявленого контролюючим органом, а саме несвоєчасність реєстрації податкових накладних/подання податкової звітності мало місце, а тому, як зазначалось вище, підстави вважати, що оскаржуване рішення є протиправними, - відсутні. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ДП «Мурафський кар`єр», оскільки підприємством дійсно порушено строки подачі звітності та реєстрації податкових накладних при наявній можливості здійснити такі дії у визначений законодавством строк. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державного підприємства "Мурафський кар`єр" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2021 року. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.