Постанова 4855 № 640/13071/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13071/21 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову до Заступника Голови Конституційного Суду України Головатого Сергія Петровича, Конституційного суду України, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позову, у якій просив: - заборонити заступнику Голови Конституційного Суду України Головатому Сергію Петровичу та будь-яким іншим службовим й посадовим особам Конституційного Суду України вчиняти дії направлені на припинення повноважень та/або звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України та Голови Конституційного Суду України в зв`язку з прийняттям та набранням чинності Указу Президента України №124/2021 від 27.03.2021 року "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" до набрання законної сили рішення суду в цій справі; - зупинити дію розпорядження Конституційного Суду України від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД до набрання законної сили рішення суду в цій справі; - зупинити дію розпорядження Конституційного Суду України від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД до набрання законної сили рішення суду в цій справі. В якості підстав для задоволення заяви про забезпечення позову заявник послався на очевидну протиправність рішень та дій відповідачів, а також на обставини, які свідчать, що у випадку невжиття цих заходів у подальшому це істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист й поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказував, що ним оскаржено Указ Президента України від 27.03.2021 №124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалою від 05.04.2021 якого відкрито провадження у справі №9901/96/21. Водночас, заступником Голови Конституційного Суду України Головатим Сергієм Петровичем , який за твердженням заявника незаконно присвоїв повноваження виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України, видано розпорядження від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД (зі змінами згідно з розпорядженням від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД), яким заявника позбавлено права на нарахування та отримання винагороди судді Конституційного Суду України, заборонено використання державного майна. Крім того, Головатим Сергієм Петровичем , як заступником Голови Конституційного Суду України, направлено першому заступнику керівника Секретаріату Конституційного Суду України / керівнику Департаменту організаційної роботи Конституційного Суду України листи від 28.04.2021 №21/1026 та від 28.04.2021, у яких висловлено прохання дослідити та внести пропозиції щодо можливості видання розпорядчого акта на виконання Указу Президента України від 27.03.2021 №124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" в аспекті подальшого перебування судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 в штаті (особовому складі) Конституційного Суду України, а також висловлено прохання про розгляд питання щодо можливості використання ОСОБА_1 державного майна та службових автотранспортних засобів. Заявником наголошено про систематичний недопуск його до робочого місця співробітниками Управління державної охорони. За твердженням заявника, наведені рішення та дії Конституційного Суду України та Голови Конституційного Суду України є очевидно протиправними, такими що не узгоджуються з чинним законодавством. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що судом першої інстанції не спростовано жодного аргументу щодо вказаних у заяві про забезпечення позову доводів заявника, натомість зосереджені висновки виключно на очевидно незаконному припущенні про «законність» Указу Президента України. На переконання заявника, не вдаючись до вирішення ініційованого спору по суті, є всі підстави для вжиття заходів забезпечення спору у цій справі як тимчасовий захід, що гарантуватиме ненастання невідворотних та негативних наслідків для позивача. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником визначено неспівмірні заходи забезпечення позову, оскільки внаслідок застосування таких заходів буде зупинена дія Указу Президента України від 27.03.2021 №124/2021, що також суперечитиме вимогам пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України, за якою не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Президента України. Крім того, вказав про те, що в разі скасування Указу Президента України від 27.03.2021 №124/2021 та відновлення трудових відносин з Конституційним Судом України заявник матиме змогу відновити своє порушене право щодо отримання винагороди судді Конституційного Суду України шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України. Дослідивши матеріали заяви, висновки суду першої інстанції, доводи скаржника та мотиви відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС). Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт вказує на протиправність дій заступника Голови Конституційного Суду України Головатого Сергія Петровича , розпоряджень від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД, якими заявника позбавлено права на нарахування та отримання винагороди судді Конституційного Суду України, заборонено використання державного майна. Колегія суддів дослідивши зазначені доводи апеляційної скарги дійшла висновку про їх передчасність. Зокрема, зазначені заявником у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності дій заступника Голови Конституційного Суду України Головатого С.П. щодо ініціювання питання можливості видання розпорядчого акту про подальше перебування судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 в штаті Конституційного Суду України та щодо можливості використання ОСОБА_1 державного майна та службових автотранспортних засобів у зв`язку із набранням чинності Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» від 27.03.2021 року №124/2021, розпорядження Конституційного Суду України від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД, оскільки єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є незгода позивача з оскаржуваними розпорядженнями та діями заступника Голови Конституційного Суду України Головатого С.П . У той же час, колегія суддів звертає увагу, що перевірка протиправності розпоряджень Конституційного Суду України від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД та їх скасування, так само як і перевірка протиправності дій заступника Голови Конституційного Суду України Головатого С.П. , на які вказує позивач можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач. У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом заборони вчиняти певні дії та зупинення дії оскаржуваних рішень, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. У постановах від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 року у справі №640/13245/19 Верховний Суд підкреслив, що твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд касаційної інстанції зауважив, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегією суддів враховується, що у постанові від 06.02.2019 року у справі №826/13306/18 Верховний Суд підкреслив, що рішення суду за позовами про визнання протиправним та скасування рішення не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують. Крім того, судом першої інстанції вірно зауважено, що у разі скасування Указу Президента України від 27.03.2021 №124/2021 та відновлення трудових відносин з Конституційним Судом України заявник матиме змогу відновити своє порушене право щодо отримання винагороди судді Конституційного Суду України шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України. Так, положеннями п. 1 ч. 3 ст. 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення актів Президента України. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Указу Президента України від 27.03.2021 №124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" скасовано Указ Президента України від 14.05.2013 №256 "Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України" (абзац другий пункту 1). Як стверджує заявник, вказаний Указ Президента України від 27.03.2021 №124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" було оскаржено ним до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалою від 05.04.2021 якого відкрито провадження у справі №9901/96/21. Водночас, діям заступника Голови Конституційного Суду України Головатого Сергія Петровича , як виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України, (зокрема, видано розпорядження від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД (зі змінами згідно з розпорядженням від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД), передувало саме прийняття Президентом України вказаного Указу Президента України від 27.03.2021 №124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України". Відтак, спосіб забезпечення позову шляхом, про який просить позивач призведе до фактичного зупинення акту Президента України, що прямо суперечить положенням п.1 ч.3 ст.151 КАС України. Колегія суддів звертає увагу, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Наведене у сукупності свідчить, що зупинення дії розпоряджень Конституційного Суду України від 30.04.2021 №34/01/2021-ОД та від 06.05.2021 №37/01/2021-ОД та заборона заступнику Голови Конституційного Суду України Головатому Сергію Петровичу та будь-яким іншим службовим й посадовим особам Конституційного Суду України вчиняти певні дії, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що спірні розпорядження мають ознаки очевидної протиправності та їх реалізація може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єктів владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову. Як вбачається з матеріалів справи, зазначені заявником у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що ним не доведено наявності будь-яких фактів, які б могли слугувати правовими підставами для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення. Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: