Постанова 4855 № 620/4188/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4188/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області від 27.02.2020 №25-3013/14-20-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки», яким відмовлено у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7422086500:33:140:0016, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та передачі цієї земельної ділянки у власність; - зобов`язати повторно розглянути клопотання про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер 7422086500:33:140:0016, площею 2,0 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та передачі цієї земельної ділянки у власність, яка розташована на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та видати новий наказ яким затвердити документацію із землеустрою та передати безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7422086500:33:140:0016, площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.02.2020 №25-3020/14-20-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки», яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7422086500:33:140:0016, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та передачі цієї земельної ділянки у власність. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2020 про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7422086500:33:140:0016 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, та надано невірну правову оцінку обставинам справи. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника на отримання дозволу письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте на стадії затвердження проекту землеустрою бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами 08.10.2019 представником позивача за довіреністю - ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області подано заву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Разом із вказаною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та завірена нотаріально копія листа Орендаря земельної ділянки про не заперечення виділення з земельної ділянки, кадастровий номер 7422086500:33:140:0016 землі у власність, в тому числі, ОСОБА_1 згідно поданої заяви. Згідно тексту нотаріальної завіреної заяви ОСОБА_2 , начальнику Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області Чіпак Н.М. повідомлялось, що останній як Орендар земельної ділянки розміром 25,8382 га, за кадастровим номером 7422086500:33:140:0001, яка розташована на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, що надана йому в строкове платне користування для ведення фермерського господарства, не заперечує проти відведення земельних ділянок з цієї земельної ділянки в межах безоплатної приватизації, в тому числі ОСОБА_1 . Наказом Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 07.11.2019 №25-8720/14-19-сг позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Пунктами 2, 3 вказаного наказу передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства. Керівнику Відділу у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області при надходженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Відповідно до наказу від 07.11.2019 №25-8720/14-19-сг, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, позивачкою зібрана відповідна документація. З метою виготовлення зазначеного проекту землеустрою, позивачка згідно довіреності звернулась до ФОП ОСОБА_4 як уповноваженого на виконання даного виду робіт. У встановленому законом порядку, ФОП ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. В подальшому, 13.02.2020 до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області представником позивача за довіреністю подано клопотання з проханням затвердити документацію із землеустрою та передати йому безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7422086500:33:140:0016, площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. До клопотання додано оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на 35 аркушах, витяг з Державного земельного кадастру на 3 арк. та копію довіреності. Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки» від 27.02.2020 №25-3013/14-20-сг позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Одинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7422086500:33:140:0016, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) та передачі цієї земельної ділянки у власність з такої підстави: не припинено користувачем право користування земельною ділянкою. Вважаючи таку відмову ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначенні законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст.186-1 ЗК України, норми ст.118 ЗК України не містять. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. У відповідності до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. У ст. 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га. Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно ч.ч. 6-8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. В ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України). Частиною 13 ст. 123 та ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом) та письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду. Рішення про затвердження проекту, як один з етапів процедури відведення земельної ділянки, є одночасно рішенням про передачу зазначеної земельної ділянку у власність чи у користування. Водночас, згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Аналіз ст. 186-1 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у взаємозв`язку з ст. 116 ЗК України, свідчить, що письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально є лише необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою. Проте передачі у власність чи користування підлягають земельні ділянки, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними. Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 7422086500:33:140:0001, площею 25,8382 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства. Договір укладено на 7 (сім) років. З матеріалів справи вбачається, що Проектом землеустрою передбачено відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7422086500:33:140:0016 в розмірі 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 7422086500:33:140:0001, яка, в свою чергу, перебуває в оренді ОСОБА_2 на підставі Договору оренди землі від 30.08.2018. Згідно копії нотаріально завіреної заяви від 07.10.2019, ОСОБА_2 , як орендар земельної ділянки розміром 25,8382 га з кадастровим номером 7422086500:33:140:0001, яка надана йому у строкове платне користування для ведення фермерського господарства, не заперечує проти відведення з цієї земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, зокрема, земельної ділянки на користь ОСОБА_1 . Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які відомості стосовно розірвання орендодавцем договору оренди чи припинення права користування земельною ділянкою користувачем. Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою за правилами п. "а" ст. 141 Земельного кодексу України є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Колегія суддів звертає увагу на те, що припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування земельною ділянкою. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою. Відтак, нотаріально засвідчена заява орендаря про надання згоди на відведення земельних ділянок з орендованої ним земельної ділянки у межах безоплатної приватизації іншим громадянам, не є відмовою від права користування земельною ділянкою та/або її частиною в розумінні положень ст. 141 Земельного кодексу України. Таким чином враховуючи, що станом на момент прийняття оскаржуваного наказу - 27 лютого 2020 року, яким було відмовлено позивачу у затвердженні Проекту землеустрою, право користування земельною ділянкою в порядку, визначеному законом третьою особою припинено не було, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач прийняв правомірне рішення про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки існували перешкоди, передбачені ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України. Подібна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі №817/72/18 та від 04 травня 2020 року у справі №816/1331/17. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: Судді: