Постанова 4855 № 640/11995/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11995/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, особи, яка не брала участі у розгляді справи - Асоціації українських автовиробників «Укравтопром» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна»» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна»» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення. Крім того, 05 травня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна»» було подано до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна»» задоволено. Зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються Товариством з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна»», що має наступний опис: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД; окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД; моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 30, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00 згідно з УКТЗЕД. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та особа, яка не брала участі у розгляді справи - Асоціація українських автовиробників «Укравтопром» звернулись з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18. В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 року (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Колегія суддів апеляційної інстанції акцентує, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи положення статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов вірного висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються Товариством з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна»», що має наступний опис: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД; окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД; моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 30, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00 згідно з УКТЗЕД. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та особи, яка не брала участі у розгляді справи - Асоціації українських автовиробників «Укравтопром» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 06 липня 2021 року.