Постанова 4854 № 420/14361/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14361/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 16 березня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. секретар судового засідання Недашковська Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2020р. № 0108635104,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2020року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» (надалі ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ», позивач) звернулось до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі ГУ ДПС в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2020р. №0108635104. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2021р. Товариством було подано засобами електронного зв`язку звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2020 року, у колонці А якої Обсяги постачання (без податку на додану вартість рядка 1.1 Операції, що оподатковуються за основною ставкою розділу І Податкові зобов`язання було зазначено 23 418 125 грн., а в колонці Б того ж рядку (сума податку на додану вартість) було зазначено 4 683 625 грн. Позивач вказав, що відповідачем було проведено камеральну перевірку, за результатами якої 12.06.2020р. складено акт перевірки, згідно якого було встановлено порушення позивачем норм п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.п. 201.14, 201.15 ст. 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ від 28.01.2016 №21, що виразилось у заниженні податкових зобов`язань (р.9 ) по декларації з ПДВ за квітень 2020 на суму ПДВ 20 967 590, 06 грн., і призвело до заниження значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р18) у розмірі 20 963 741, 06 грн. Позивач вказав, що зазначені обставини виникли внаслідок того, що не всі відомості про вартість (у т.ч. ПДВ) наданих товарів (робіт, послуг) за складеними та зареєстрованими позивачем в ЄРПН податковими накладними були включені позивачем до колонок А та Б рядка 1.1 звітної податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року. Поряд з цим, як зазначив позивач, станом до грудня 2020 року він не знав та не міг знати про проведення вказаної вище перевірки відповідачем, так само як і про її результати. Позивач зазначив, що у червні 2020 року під час складення податкової декларації з ПДВ за травень 2020 позивач виявив вказану вище помилку, а також виявив допущену ним помилку в розділі II Податковий кредит в декларації з ПДВ за квітень 2020, та подав засобами електронного зв`язку уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з ПДВ за квітень 2020 року. Однак, як зазначив позивач, не зважаючи на подання та прийняття відповідачем вказаного уточнюючого розрахунку, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020р. №0108635104. За таких обставин, а також зазначивши, що відповідач під час прийняття оскарженого повідомлення-рішення за наслідками вказаної вище камеральної перевірки, повинен був встановити дійсний обов`язок платника зі сплати ПДВ за квітень 2020 з урахуванням даних уточнюючого розрахунку, який повністю відповідав відомостям такого розрахунку, а отже у відповідача були відсутні передбачені Законом підстави як для донарахування податкового зобов`язання в сумі 20 963 741, 06 грн., так і для донарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 5 240 935, 26 грн., просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, адміністративний позов ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.07.2020р. №0108635104. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, вул. Семінарська, 5 м.Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ (код ЄДРПОУ 40067799, м.Одеса, вул.Картамишевська, 9Д) сплачений судовий збір у сумі 21 102,00 грн. (двадцять одна тисяча сто дві гривні). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти постанову, якою відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції задовольнив позовну заяву Товариства всупереч фактичним обставинам, викладеним у позовній заві. У відповідності до ст. 9 КАС України, суд зв`язаний як предметом позову так і розміром заявлених вимог. Враховуючи, що позивач ставить під сумнів правомірність податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що товариством 18.06.2020р. було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період квітень 2020 року та виправлено допущені помилки в частині зазначення вірних показників податкової звітності. Але, позивачу достеменно було відомо про факт неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань. В свою чергу оскарження дій контролюючого органу в частині неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за №914321844 від 23.06.2020р. не були предметом розгляду даної справи. Також, позивачем не було надано будь-якого рішення повноважного органу державної влади або суду, яким було визнано дії Головного управління ДПС в Одеській області протиправними та зобов`язано врахувати та/або прийняти уточнюючий розрахунок даю його фактичного подання. Також, на думку апелянта, твердження суду першої інстанції про протиправність проведеної перевірки внаслідок неповідомлення платника про факт її проведення та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є хибними, оскільки як наполягає податковий орган перевірку було проведено з дотриманням вимого податкового законодавства, акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення було надіслано за податковою адресою позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. До того ж, з приводу суті порушення, апелянт зауважив, що здійснивши аналіз податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року перевіряючими було встановлено не відображення Товариством податкових зобов`язань у повному обсязі, а уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9143421844 від 23.06.2020 р. було складено з порушенням п. 48. ст. 43 Податкового кодексу України та не прийнято до уваги. 27.05.2021р. (вхід.№11373/21) від позивача у справі до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство вказує на хибність доводів податкового органу мотивуючи тим, що судом першої інстанції справу було розглянуто на підставі позовної заяви та у межах її доводів і вимог та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з підстав необґрунтованості його прийняття. На думку позивача у справі, відповідач безпідставно під час проведення перевірки за результатами якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення не врахував наданий Товариством уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з ПДВ за квітень 2020р., що було вірно встановлено судом першої інстанції. Відтак, позивач вважає відсутніми підстави для скасування судового рішення. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.06.2020р. головним державним ревізором інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Північного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» за звітний (податковий) період-квітень 2020 року, за результати якої складено акт №3680/15-32-51-04/40067799 від 12.06.2020р. т.1 (а.с.52-62). У ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення ТОВ ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ: -п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.10, п.п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України; -Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ від 28.01.2016 №21, що виразилось в заниженні податкових зобов`язань (р.9 ) по декларації з ПДВ за квітень 2020 на суму ПДВ 20 967 590, 06 грн., і призвело до заниження значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р18) у розмірі 20 963 741, 06 грн. Так, перевіряючим встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру податкових накладних ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» було виписано податкові накладні за звітний (податковий) період квітень 2020 року, які згідно вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України повинні бути включенні до сум податкових зобов`язань за відповідний звітний період, однак товариством не відображено у повному обсязі вказані податкові зобов`язання, відхилення суми ПДВ за даними контролюючого органу склало - 20 963 741,06грн. 22.07.2020р. ГУ ДПС в Одеській області складено податкове повідомлення рішення №0108635104, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 20 963 741,06грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 240 935,26грн.(т. 1 а.с.64). Також, судом першої інстанції під час з`ясування офіційних обставин справи було також встановлено, що ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» після виявлення помилок заповнення раніше поданої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року (а.с.9-16), було направлено до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року (т. 1 а.с.18-21). Згідно квитанції №2 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року доставлено до ГУ ДПС в Одеській області (Малиновський р-н м.Одеси) та прийнято-23.06.2020р. (т.1 а.с.17). Згідно змісту уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок «за квітень 2020 року» ТОВ ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ в колонці 6 Різниця в колонці А рядка 1.1 зазначено показник -104 819 490 грн., а в колонці Б рядка того ж рядка зазначено 20 963 898 грн., що складає різницю між помилковими відомостям про обсяг постачання (без ПДВ) та суму ПДВ, відображеними у розділі І раніше поданої Позивачем податковій декларації в ПДВ за квітень 2020, та тими, що мали бути там відображені. Не погоджуючись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.07.2020р. №0108635104 Головне управління ДПС в Одеській області протиправно не врахувало отримані від ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» уточнюючі показники податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок «за квітень 2020 року» від 23.06.2020р. При цьому, вказаний уточнюючий розрахунок містив в собі всі обов`язкові реквізити передбачені п. 48.3. ст.48 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції також зауважив, що відповідачем як під час з`ясування офіційних обставин справи так і у відзиві на позовну заяву, не зазначено яким саме вимогам, що передбачені п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України не відповідає уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року від 23.06.2020р. Таким чином, оскільки відповідачем не встановлено дійсний обов`язок платника зі сплати податку на додану вартість за квітень 2020 року, з урахуванням даних уточнюючого розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020р. №0108635104 є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). У відповідності до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно з п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 ПК України, згідно з п. 76.1 якої - камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. При цьому, згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже, Податковим кодексом України, не передбачено обов`язку контролюючого органу повідомляти платника податків про проведення камеральної перевірки, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції. Відповідно до п.50.1 ст. 50 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період. Пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Отже, пунктом 50.2 статті 50 ПК України встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки. Тому, навіть у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації. За змістом п.п. 200.1, 200.2 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Так, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Як встановлено п. 201.14., 201.15 ст.201 ПК України, платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, платник податку на додану вартість подає податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289). Зокрема п.п. 1,2 розділу І Порядку №21 визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Як встановлено п.3 розділу V цього Порядку №21, у рядку 1.1 декларації вказуються дані операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України. До рядка 1.1 декларації включаються оподатковувані за основною ставкою обсяги постачання товарів/послуг, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» після виявлення помилок заповнення раніше поданої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року, було направлено до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року (т.1 а.с.9-16, 18-21). Згідно квитанції №2 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року доставлено до ГУ ДПС в Одеській області (Малиновський р-н м.Одеси) та прийнято-23.06.2020р. (т.1 а.с.17). Зі змісту уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок «за квітень 2020 року» ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» вбачається, що в колонці 6 Різниця в колонці А рядка 1.1 зазначено показник -104 819 490 грн., а в колонці Б рядка того ж рядка зазначено 20963 898 грн., що складає різницю між помилковими відомостям про обсяг постачання (без ПДВ) та суму ПДВ, відображеними у розділі І раніше поданої Позивачем податковій декларації в ПДВ за квітень 2020, та тими, що мали бути там відображені. Отже, є підтвердженим факт отримання податковим органом від позивача у даній справі уточнюючих показників податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок «за квітень 2020 року», станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, однак ГУ ДПС в Одеській області приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення не врахувало вказаних уточнень. Колегія суддів зазначає, що в силу положень п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. В розумінні пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податкове зобов`язання» - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Поряд з цим, нормами ст. 50 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до розд. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що згідно з п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Пунктами 48.2, 48.3 ст.48 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: -тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); -звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; -звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); -повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; -код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; -реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); -місцезнаходження (місце проживання) платника податків; -найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; -дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); -інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; -ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; -підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (п. 48.7 ст.48 ПК України). Враховуючи викладене, дослідивши наявний в матеріалах справи уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року від 23.06.2020р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок містить в собі обов`язкові реквізити, що передбачені п. 48.3 ст.48 ПК України. До того ж, за приписами п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. При цьому, у відповідності до п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: 49.9.2 - у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. Апеляційний суд враховує, що податковим органом жодним чином не зазначено та не доведено, яким саме вимогам, що передбачені п.48.3 ст.48 ПК України не відповідає уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року від 23.06.2020р. В свою чергу, вживання податковим органом загального посилання на невідповідність розрахунку без конкретизації, не може вважатись обґрунтованим. За вказаного, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив про невмотивованість листа Головного управління ДПС в Одеській області №12151/10/15-32-51-04-09 від 30.06.2020р., яким повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» про те, що податкову звітність з податку на додану вартість підприємства за квітень 2020 року від 23.06.2020р. надано з порушенням вимог п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України та про невизнання вищезазначеної звітності як податкової декларації (т.1 а.с.132). До того ж, колегія суддів звертає увагу й на те, що твердження апелянта щодо надсилання на адресу позивача ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» повідомлення про неприйняття уточнюючого розрахунку, наданого Товариством до податкового органу не знайшли свого підтвердження та оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на яке посилається ГУ ДПС в Одеській області воно не містить вкладення у поштове відправлення, що в свою чергу не підтверджує надсилання саме повідомлення про неприйняття уточнюючого розрахунку Товариства. Окрім того, адреса, вказана у цьому рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення є відмінною від адреси місцезнаходження ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ». Так, вказане поштове відправлення (том 1 а.с. 133) було направлено на адресу м. Одеса, Приморський бульвар, 14, в той час як юридичною адресою ТОВ «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» станом на час виникнення спірних правовідносин значиться адреса м. Одеса, вул.Картамишевська, 9Д. У зв`язку з викладеним, відповідно до приписів пп. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, враховуючи наявність в матеріалах справи квитанції №2 від 23.06.2020р. про прийняття ГУ ДПС в Одеській області наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ» уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020р. (т.1 а.с. 17), колегія суддів вважає, що такий розрахунок податковим органом було прийнято. Судова колегія відхиляє й посилання апелянта про обізнаність позивача у справі про проведення перевірки та її результатів, оскільки відповідачем була проведена камеральна перевірка, яка проводиться за відсутності і без попередження особи, щодо якої вона здійснюється. При цьому, відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення щодо направлення на адресу ТОВ ПРЕС-СЛУЖБА ОДЕСИ копії вищезазначеного акту перевірки, згідно якого 09.07.2020р. повернуто вказане відправлення без вручення (т.1 а.с.130). Копія вказаного акту була надано позивачу на його звернення згідно листа ГУ ДПС в Одеській області №22147/10/15-32-04-12-04 від 09.12.2000р. (т.1 а.с.49). Вказані обставини спростовують доводи відповідача про те, що саме відповідач самостійно виявив помилку в податковому обліку позивача, засвідчивши це в акті перевірки. Колегія суддів наголошує, що матеріалами справи підтверджується, що камеральна перевірка відповідачем проведена була 12.06.2020р. При цьому, уточнюючий розрахунок був направлений Товариством електронними засобами зв`язку та прийнятий згідно квитанції №2 - 23.06.2020р. В той час як спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом 22.07.2020р. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.06.2019р. у справі № 820/5299/17, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Отже, судова колегія вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції про те, що з огляду на встановлені спірні обставини даної справи, відповідачем не встановлено дійсний обов`язок платника зі сплати податку на додану вартість за квітень 2020 року. Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020р. №0108635104 є протиправним та підлягає скасуванню, про що вірного висновку дійшов суду першої інстанції у своєму рішенні. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За визначенням ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на наведені норми законодавства та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 420/14361/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 08 липня 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.