Постанова 4852 № 160/17183/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/17183/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., за участю представника відповідача: Романової І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року, (суддя суду першої інстанції Горбалінський В.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/17183/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 23.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови прийняти заяву-розрахунок №001826 від 17.06.2020 року та здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 відповідно листка непрацездатності серії АДЮ №661694 та листка непрацездатності серії АДЧ №583729; - визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 відповідно до листка непрацездатності серії АДЮ №661694 та листка непрацездатності серії АДЧ №583729; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області прийняти листок непрацездатності серії АДЮ №661694 та листок непрацездатності серії АДЧ №583729 та здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 (допомога по тимчасовій непрацездатності) за період з 04.05.2020 року по 18.05.2020 року в сумі 15244,05 грн. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він працював на посаді помічника начальника дільниці з повним робочим днем у Виробничому структурному підрозділі Шахтоуправління ім. Героїв Космосу ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля з 27.03.2000 року по 06.08.2020 року. З 20.04.2020 року по 15.05.2020 року оголошено простій підприємства з оплатою праці працівників, що знаходяться в простої, в розмірі не нижче тарифної ставки (окладу). В період часу з 29.04.2020 року 18.05.2020 року позивач перебував на лікарняному у зв`язку з загальним захворюванням. Відповідачем заява-розрахунок щодо виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листів непрацездатності серії АДЮ №661694 та АДЧ №583729 за період з 29.04.2020 року по 18.05.2020 року, прийнята не була, кошти роботодавцю не перераховані, оскільки, на думку відповідача, допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, так як це буде суперечити нормам ч.1 ст.22 Закону України 1105. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки період простою підприємства не належить до переліку підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, встановлених статтею 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах, про що також зазначено у роз`ясненнях Міністерства соціальної політики України, викладених у листі від 23.06.2020 року №6387/0/290-20/45. Отже, відповідач, як страховик безпідставно відмовив третій особі, як страхувальнику у фінансуванні для надання позивачу матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 20 календарних днів в розмірі 15 244,05 грн. за період з 29.04.2020 року 18.05.2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 15 244,05 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за листами непрацездатності серії АДЮ №661694 та АДЧ №583729 за період з 04.05.2020 року по 18.05.2020 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 15 244,05 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за листами непрацездатності серії АДЮ №661694 та АДЧ №583729 за період з 04.05.2020 року по 18.05.2020 року. В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови прийняти заяву-розрахунок №001826 від 17.06.2020 року та здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 відповідно листка непрацездатності серії АДЮ №661694 та листка непрацездатності серії АДЧ №583729 відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області (49020, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 93, код ЄДРПОУ 41323962) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у період простою підприємства не відбувається факт втрати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності (у даному випадку з 29.04.2020 року 18.05.2020), які збігаються з календарними днями перебування підприємства в простої (при цьому не передбачений вихід на роботу працівника), за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам частини першої статті 22 Закону № 1105. Порушення вимог абзацу першого статті 113 КЗпП щодо оплати часу простою не з вини працівника несе за собою порушення трудових прав працівників, їх соціального захисту в разі тимчасової непрацездатності та унеможливлює здійснення розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, передбаченої Законом № 1105 та Порядком № 1266, оскільки відсутній заробіток, а допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до ст. 22 Закону № 1105 надається застрахованій особі, як компенсація втраченого заробітку. Таким чином, Павлоградським відділенням відхилено заяву-розрахунок ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля, яка надійшла 24.06.2020 у зв`язку з відсутністю правових підстав для її фінансування. Відповідач зауважив, що правомірність дій відповідача підтверджено Актом перевірки додержання законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування Павлоградським відділенням управління №45/4.5-2 від 23.10.2020 року, яким порушень з боку Павлоградського відділення при відмові в фінансуванні страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів Фонду не встановлено. Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач посилаючись на доводи адміністративного позову, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Також, позивач подав заяву про розгляд справи в його відсутність. Від третьої особи на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, також надано пояснення щодо апеляційної скарги, в яких третя особа просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працював на посаді помічника начальника дільниці з повним робочим днем у Виробничому структурному підрозділі Шахтоуправління імені Героїв Космосу ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля з 23.02.2015 року по 06.08.2020 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка наявна в матеріалах справи. Наказом ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу від 15.04.2020 року №1089: оголошено простій з 20.04.2020 року до 15.05.2020 року для працівників департаментів, відділів, дільниць, цехів ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу; працівникам, які перебувають у простої, дозволено не знаходитись в період простою за місцем роботи протягом всього робочого дня (зміни); встановлено, що оплату працівникам, які перебувають у простої, нараховувати у відповідності з положенням Колективного договору та Галузевої угоди, у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу). В період часу з 29.04.2020 року до 18.05.2020 року (включно) ОСОБА_1 перебував на лікарняному у зв`язку з загальним захворюванням, що підтверджується копією листків непрацездатності серії АДЮ №661694 та АДЧ №583729. Наведені листки непрацездатності були надані в комісію із соціального страхування ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу 27.05.2020 року комісією було прийняте рішення призначити позивачу матеріальне забезпечення по вказаним листкам непрацездатності, яке оформлене протоколом засідання комісії. Згідно наведеного протоколу кількість днів, що підлягає оплаті складає 20 днів, в тому числі за рахунок коштів Фонду - 15 днів. Як вбачається з заяви-розрахунку ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу від 17.06.2020 року сума нарахованої позивачу допомоги на підставі листків непрацездатності серії АДЮ №661694 та АДЧ №583729 склала всього 19 309,13 грн., за рахунок фонду 15 244,05 грн. Як вбачається з квитанції №3 від 24.06.2020 року, наданої ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на заяву-розрахунок 001826 від 17.06.2020 року, відповідач не прийняв заяву- розрахунку з позначкою: Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам ч.1 ст.22 Закону України 1105. 11.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою з приводу невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України по листку непрацездатності серія АДЧ №716992. 26.08.2020 року Павлоградське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області розглянуло заяву позивача від 11.08.2020 року та повідомило позивачу, що від роботодавця позивача не надходила заява-розрахунок стосовно листка непрацездатності серії АДЧ №716992. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 15 244,05 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 15 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серії АДЮ №661694 та АДЧ №583729 за період з 04.05.2020 року до 18.05.2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам у випадах, інших, ніж передбачені ст. 23 Закону №1105, зокрема, з посиланням на обставини простою підприємства на якому працює така особа. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 1105. Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Згідно із ч.3 статті 30 Закону №1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб). Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Судом першої інстанції вірно було зазначено, що для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий та оформлений листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом. Порядок оформлення і видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, регламентується Наказом Міністерства охорони здоров`я від 09 квітня 2008 року №189 Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності. Згідно з пунктом 3.2 Порядку № 189 організація експертизи тимчасової непрацездатності здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2011 року №455 та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406. Судом першої інстанції було встановлено, що листки непрацездатності, долучені позивачем до матеріалів справи видані на підставі та у відповідності до приписів законодавства. Будь-яких помилок, виправлень, відсутності реквізитів, визначених вищенаведеними інструкціями, такий листок не містить. Фактично підставою для відмови у проведенні виплати допомоги позивачу є період перебування позивача на лікарняному у період простою Виробничому структурному підрозділі Шахтоуправління Дніпровське ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. Статтею 23 Закону №1105-XIV встановлені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Так, за частиною першої статті 23 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням. Згідно з частиною другою статті 23 Закону №1105-XIV застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з`являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності. Стаття 23 Закону №1105-XIV містить вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається. Цей перелік не містить такої підстави як настання тимчасової працездатності у період простою роботодавця. Наведений у статті 23 Закону №1105-XIV перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Доводи апелянта стосовно того, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання відповідного страхового випадку (частина перша статті 22 Закону №1105-XIV), а через доведеність факту простою роботодавця та не підтвердження факту виходу позивача на роботу в період простою відсутні підстави вважати, що позивачем втрачено заробітну плату у період тимчасової непрацездатності, суд визнає необґрунтованими. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач як суб`єкт владних повноважень має діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, відповідно не може на власний розсуд, за відсутності підстав, передбачених статтею 23 Закону №1105-XIV, відмовляти у наданні допомоги по тимчасовій працездатності, в тому числі у разі відсутності факту втрати заробітної плати позивачем. Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за своєю правовою природою допомога по тимчасовій непрацездатності є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. Під заробітною платою законодавець розуміє винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 1 Закону України Про оплату праці). Стаття 94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. За змістом частини першої статті 34 КЗпП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Статтею 113 КЗпП врегульовано, зокрема, порядок оплати часу простою, за частиною першою якої час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Таким чином, законодавцем передбачено оплату працівнику часу простою, який відбувся не з вини працівника. Судом було витребувано у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» копії довідки та табелів робочого часу, на підставі яких встановлено, що за період з 04.05.2020 року по 18.05.2020 року середній заробіток ОСОБА_1 не нараховувався та не виплачувався, а табелі обліку робочого часу в зазначений період проставлено літеру «Б», що означає перебування позивача на лікарняному. Отже, оскільки позивачу не оплачено період простою, тобто позивач втратив гарантований законодавством дохід, а допомога по тимчасовій непрацездатності є матеріальним забезпеченням саме задля компенсації втрати заробітної плати (доходу) працівника, суд доходить висновку, що під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися на загальних підставах. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року в адміністративній справі №160/17183/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай