Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/856/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 р.Справа № 440/856/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача: Осадчого А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Костенко Г.В., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 13.04.21 по справі № 440/856/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 24.12.2020 №3ДФС-ФС. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови контролюючого органу, оскільки зафіксоване в акті перевірки Головного управління ДПС України в Полтавській області порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України позивачем не вчинялось. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав свою правову позицію по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність. Працівниками Головного управління ДПС у Полтавській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 25.11.2020 №0491/16/31/рро/ НОМЕР_1 у висновках якого зафіксовано порушення роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). На адресу Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Головного Управління ДПС у Полтавській області від 03.12.2020 № 44617/10/16-31-07-05-18, до якого долучені для відповідного реагування завірені копії матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , зокрема: копія акту (довідки) за результатами фактичної перевірки від 25.11.2020 № 0491/16/31/рро/ НОМЕР_1 , пояснення до акту, опис грошових коштів. Листом від 08.12.2020 Управління Держпраці у Полтавській області повідомило позивача про отримання від Головного управління ДПС у Полтавській області матеріалів оформлених за результатами проведення перевірки позивача, а також про наявність підстав для розгляду справи про накладення штрафу згідно з ст. 265 КЗпП України. 24.12.2020 начальником Управління Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 3ДФС-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50000,00 грн на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням керівника. Не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст. 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до п. 7 цього Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №823) Згідно з п. 2 Порядку №823, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту. Відповідно до п. 16 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Згідно з п. 17 Порядку № 823, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Відповідно до п. 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок № 509). Згідно з п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: - рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; - акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; - акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; - акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування; - акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідно до п. п. 3, 4 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку. Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи) в визначений проміжок часу протягом робочого дня; не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час (окрім строкового трудового договору); встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Відповідно до статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем, як фізичною особою-підприємцем, найманої праці гр. ОСОБА_2 та наявність ознак трудових правовідносин між ними. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що підставою її прийняття слугували висновки акту перевірки Головного управління ДПС у Полтавській області від 25.11.2020 №0491/16/31/рро/2572825797 про допуск позивачем до роботи продавця ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства, зокрема вказано, що виконання обов`язків продавця підтверджуються здійсненням ОСОБА_2 продажу алкогольних напоїв (50 грам коньяку "Шустов"). Тобто, вказаним актом перевірки зафіксовано факт одноразової реалізації ОСОБА_2 товару. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, докази, що підтверджують, що відповідачем по справі, як центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, безпосередньо вчинялись дії або вживались заходи з метою встановлення факту допуску позивачем до роботи продавця ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин. Крім того, матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження систематичного або повторного здійснення продажу ОСОБА_2 товарів, що в свою чергу підтверджували факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи продавця ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин, а також наявність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 . З огляду на встановлені по справі обставини, що підтверджуються належними в матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідачем документально не підтверджено та не доведено в ході розгляду справи дійсного допущення порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області №3ДФС-ФС від 24.12.2020 про накладення штрафу у розмірі 50000,00 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції під час ухвалення рішення по справі неправильно застосовано норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 АС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 по справі №440/856/21 скасувати. Прийняти постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області №3ДФС-ФС від 24.12.2020 про накладення штрафу у розмірі 50000,00 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 908 (девятсот вісім) грн. 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 09.07.2021 року