Постанова 4851 № 440/2852/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 р.Справа № 440/2852/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Кукоба О.О., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.04.21 по справі № 440/2852/20 за позовом ОСОБА_1 до Київського районного відділу у м. Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Київського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області від 18.01.2020 про припинення провадження за заявою про прийняття до громадянства ОСОБА_1 ; - зобов`язати Київський РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України" з урахуванням висновків суду; - стягнути з УДМС України в Полтавській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без врахування всіх обставин, якими позивач обґрунтовував наявність підстав для прийняття його до громадянства України. Крім того зазначено, що позивачем надано вичерпний перелік документів для набуття громадянства, проте компетентний орган з 2011 року неодноразово відмовляв ОСОБА_3 у задоволенні його звернень. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київського районного відділу у м. Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 18.01.2020 про припинення провадження за заявою про прийняття до громадянства ОСОБА_1 . Зобов`язано Київський районний відділ у м. Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України" з урахуванням висновків суду. Стягнуто з управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу державної влади, у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень). В задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 1994 році разом з батьком прибув в Україну на постійне проживання з Азербайджанської республіки. З 08.06.1994 батьку позивача, ОСОБА_4 , громадянину Азербайджанської республіки, наданий дозвіл на постійне проживання в Україні разом з неповнолітніми дітьми, у т.ч. ОСОБА_5 . 21.09.2005 на підставі поданої ОСОБА_5 заяви про документування останнього посвідкою на постійне проживання в Україні та висновку інспектора ВГІРФО УМВС України в Полтавській області прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні. 20.12.2006 начальником Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області затверджено рішення №9 про визнання ОСОБА_1 незаконним мігрантом та видворення за межі України. Зазначене рішення визнано протиправним та скасовано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 у справі №2а-46557/09/1670 (т. 1, а.с. 138-142), що набрала законної сили 14.1.2009. Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 у справі №2а-5/09/1609 скасовано рішення інспектора ВПРО УМВС України в Полтавській області лейтенанта міліції Діденко О.В. від 22.05.2006 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3 та вилучення посвідки на постійне проживання в Україні (т. 1, а.с. 132-137). За вказаної вище обставини, 08.12.2009 позивачу видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 , що 11.11.2019 замінена на посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 12). З 2011 року позивач неодноразово звертався до компетентних органів з заявами про прийняття до громадянства України; провадження за заявами ОСОБА_1 припинялось у 2011, 2017 роках (т. 1, а.с. 61, 65-71). У 2019 році позивач втретє звернувся до Київського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області із заявою про прийняття до громадянства України (т. 1, а.с. 211-212). До заяви додав: декларацію про відсутність іноземного громадянства, копію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , довідку від 05.06.2019 вих.№01-09-01-21/2900, видану управлінням освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради, про вільне володіння державною мовою, платіжний документ, відомості про працевлаштування та отримання доходу за січень - червень 2019 року, довідки про відсутність судимості в Республіці Азербайджан та Україні (т. 1, а.с. 213-217). Листом УДМС України в Полтавській області від 22.10.2019 вих.№5310-6282/5310-19 повідомлено Київський РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області про необхідність доопрацювання документів, поданих ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 221-222). Зокрема, зазначено, що заява про прийняття до громадянства України містить невідповідності у зазначенні місця народження, терміну безперервного проживання на законній підставі в Україні, формулювання запису щодо рівня володіння державною мовою, визначення законного джерела існування; декларація про відсутність іноземного громадянства не містить відомостей про назву держави, з якої виїхав ОСОБА_2 ; довідка про володіння заявником державною мовою містить розбіжності у написанні повних персональних даних; у довідці про доходи не зазначено рік її видання, а також помилково визначено строк, за який надаються відомості про доходи (останні шість місяців до дати звернення із заявою); лист ГЦОСІ ДПС України та платіжний документ не мстять зазначення повного імені заявника у порівнянні з поданою заявою; не здійснено перевірку дійсності та підстав видачі дозволу на імміграцію. Про наявні недоліки позивача повідомлено листом Київського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області від 14.11.2019 вих. №10-7176/5310-19 (т. 1, а.с. 222 зворотній бік). 18.01.2020 з огляду на неусунення заявником недоліків Київським РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області прийнято рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 223), про що позивача повідомлено листом від 18.01.2020 вих.№3310-492/5310-20 (т. 2, а.с. 223 - зворотній бік). Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київського районного відділу у м. Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 18.01.2020 про припинення провадження за заявою про прийняття до громадянства ОСОБА_1 та зобов`язання Київського районного відділу у м. Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України" з урахуванням висновків суду та зазанчає наступне. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначений Законом України 18.01.2001 №2235-III "Про громадянство України" (надалі - Закон №2235-III). Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону №2235-III, громадянство України набувається внаслідок прийняття до громадянства. Згідно з ст. 9 Закону №2235-III, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців); 3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років; 4) отримання дозволу на імміграцію. Ця умова не поширюється на осіб, (...) які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні; 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі); 6) наявність законних джерел існування. До громадянства України не приймається особа, яка: 1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; 3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 №588/2006) (надалі - Порядок). Відповідно до п. 1 Порядку, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства. Згідно з абз. 2 п. 4 Порядку, заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні. Відповідно до п. 45 Порядку, для прийняття до громадянства України особа подає такі документи: а) заяву про прийняття до громадянства України (в двох примірниках); б) три фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; г) один із таких документів: - документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з моменту в`їзду в Україну, разом із документом, який підтверджує, що особа в`їхала в Україну особою без громадянства, - для особи, яка в`їхала в Україну особою без громадянства (копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, або копія проїзного документа особи без громадянства, або копія посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон); д) один із таких документів: - копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку на території України або для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію", - копію посвідки на постійне проживання; е) один із таких документів: - документ про володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування, який видається в Україні керівником навчального закладу, місцевим органом виконавчої влади України або виконавчим органом місцевого самоврядування; є) документ про наявність законних джерел існування протягом останніх шести місяців на момент подання заяви про прийняття до громадянства України. Згідно з п. 101 Порядку, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо прийняття особи до громадянства України або виходу неповнолітньої особи з громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України. Відповідно до п. 102 Порядку, територіальний орган Державної міграційної служби України, до якого подано документи, перевіряє: відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України; підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України; відсутність підстав, за наявності яких прийняття до громадянства України або вихід з громадянства України не допускається. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Предметом спору в даній справі є правомірність рішення міграційного органу про припинення провадження за заявою позивача про прийняття до громадянства України. З урахуванням положень ч. 2 ст. 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зі змісту рішення від 18.01.2020 про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 встановлено, що підставою для його прийняття слугував висновок міграційного органу про невідповідність поданих заявником документів вимогам чинного законодавства, а саме: розбіжності у довідці про володіння державною мовою в написанні персональних даних; у довідці про доходи не проставлено рік видання та містяться розбіжності у написанні персональних даних; не надано документ про наявність законних джерел існування протягом останніх шести місяців на момент подання заяви про прийняття до громадянства України; у платіжному документі про сплату державного мита за подання заяви не зазначено повне ім`я заявника. З урахуванням вказаних обставин, стверджуючи про те, що заявник упродовж двох місяців з дати надсилання йому повідомлення про наявні недоліки повторно не звернувся із заявою та не усунув недоліки, провадження за заявою позивача припинено на підставі п. 102 Порядку. Зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що висновок про невідповідність наданих позивачем разом із заявою про прийняття до громадянства України документів відповідачі пов`язували з розбіжностями у зазначенні в цих документах повного прізвища, імені та по батькові заявника. Зокрема, у заяві про прийняття до громадянства України позивач зазначив повне ім`я ОСОБА_2 , тоді як у довідці від 05.06.2019 вих.№01-09-01-21/2900, виданій Управлінням освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради, про вільне володіння державною мовою та платіжному документі від 08.07.2019 по батькові позивача не зазначено (т. 1, а.с. 214). Крім того, разом з заявою позивачем надано довідку про доходи за період з січня по червень 2019 року, тобто не за шість місяців до дати звернення з відповідною заявою. Слід зазначити, що у спірних правовідносинах органи міграції, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання особами своїми правами та запобігання необґрунтованому набуттю громадянства, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації заявниками їх прав. Суто формальний розгляд заяви позивача про прийняття до громадянства України не відповідає принципу верховенства права, а також є порушенням права позивача на набуття громадянства України. З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність доводів представника позивача стосовно того, що у довідці від 05.06.2019 та платіжному документі від 08.07.2019 зазначено виключно прізвище та ім`я позивача - ОСОБА_2 , оскільки у виданій компетентним органом посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_1 по батькові позивача не зазначено. Тобто, оскільки посвідка на постійне проживання не містить по батькові позивача, що пов`язано з національними традиціями країни походження (Азербайджан), та є єдиним документом, який підтверджує особу позивача і його право законного перебування в Україні, то у похідних документах (зокрема, вищезгаданих довідці та квитанції про сплату державного мита) правомірно зазначено прізвище та ім`я позивача у відповідності з основним документом, що підтверджує його особу. Натомість у заяві про прийняття до громадянства України та декларації про відсутність іноземного громадянства по батькові позивача зазначено з його слів працівником територіального органу ДМС, оскільки, як встановлено судовим розглядом вищезазначені документи заповнювались саме працівником Київського РВ у м. Полтаві УДМС в Полтавській області у присутності позивача та його представника - адвоката Панченко О.О. Стосовно доводів представника позивача стосовно того, що заяву про прийняття до громадянства України ОСОБА_5 здано до Київського РВ у м. Полтаві УДМС в Полтавській області у серпні 2019 року, однак на вимогу працівника територіального органу ДМС у цій заяві не зазначено дату її подання, а також що дата звернення 12.10.2019, вказана у наданій до матеріалах справи копії заяви та декларації про відсутність іноземного громадянства, проставлена не позивачем, а іншою особою, колегія суддів зазначає наступне. Так, сторонами по справі не надано жодних доказів, які підтверджували б чи спростовували зазначені доводи представника позивача. Однак, зі змісту залученої до матеріалів справи копія титульної сторінки справи про прийняття до громадянства України ОСОБА_1 встановлено, що остання не містить зазначених дат її початку та закінчення, а на заяві позивача не проставлено вхідний штамп територіального органу ДМС (т. 1, а.с. 209, 211). Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано копію запиту Київського РВ у м. Полтаві УДМС в Полтавській області заступнику начальника УДМС України в Полтавській області, на бланку якого проставлено дату від серпня 2019 року (т. 1, а.с. 232), хоча цей запит і зареєстрований у подальшому 22.10.2019. У свою чергу, запис у Журналі обліку заяв з прийняття громадянства України Київського РВ не містить підпису позивача про подання відповідної заяви, а тому не визнається судом у якості належного доказу отримання відповідної заяви саме 12.10.2019 (т. 2, а.с. 37-38). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що довідка про доходи ОСОБА_1 містила інформацію за січень-червень 2019 року саме з огляду на ту обставину, що заяву про прийняття до громадянства України позивачем подано у серпні 2019 року (на момент складення згаданої довідки заробітна плата за липень 2019 року не була нарахована та виплачена, а тому відомості про її отримання позивачем не включені у відповідну довідку). Також, повідомлення про наявні недоліки (лист Київського РВ від 14.11.2019 вих.№5310-7176/5310-19) позивачем отриманий 25.11.2019, а 27.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до Київського РВ із запитом про отримання інформації щодо підстав повернення документів на доопрацювання (т. 1, а.с. 37). Відповідь на цей запит надана листом Київського РВ від 29.12.2019 вих.№5310-8712/5310-19 (т. 1, а.с. 36), що отриманий позивачем лише 09.01.2020 (т. 1, а.с. 36 - зворотній бік). При цьому, 14.01.2020 позивачем підготовлено та надіслано Київському РВ заяву, до якої додано довідку про доходи від 13.01.2020 №4 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (т. 1, а.с. 32-34). Враховуючи вказане вище, матеріалами справи підтверджено, що позивач вживав дії щодо з`ясування підстав для повернення його документів на доопрацювання, а також надав компетентному органу у строк для усунення недоліків додаткові документи для розгляду заяви про прийняття до громадянства України. Доводи відповідача стосовно того, що заява ОСОБА_1 надійшла до Київського РВ 27.01.2020, тобто уже після прийняття оскаржуваного є необґрунтованими, оскільки відповідач до моменту прийняття рішення про припинення провадження за заявою про прийняття до громадянства України не пересвідчився у отримання позивачем повідомлень територіального органу ДМС щодо усунення недоліків. Крім того, разом з повідомленнями від 14.11.2019 вих.№5310-7176/5310-19 та від 29.12.2019 вих.№5310-8712/5310-19 надані позивачем документи йому для доопрацювання не повертались, відтак, посилання відповідача на ненадання заявником таких документів органу міграції є безпідставними, адже відповідні документи увесь час перебували у розпорядженні Київського РВ. Посилання представника відповідача на те, що у заяві від 14.01.2020 ОСОБА_5 зазначено про надання довідки про доходи за 2019 рік, а до заяви додано довідку про доходи за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, тобто мають місце розбіжності у зазначенні періодів, взагалі не впливають на правомірність висновків суду, на підставі того, що календарний рік розпочинається 01 січня, а закінчується 31 грудня. При цьому надання заявником довідки про доходи за рік, тоді як Порядком передбачено строк у шість місяців, не може вважатись недоліком, оскільки у будь якому випадку така довідка містить потрібну інформацію про доходи за останні шість місяців до дати звернення із заявою. З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються належними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що доводи Київського РВ у м. Полтаві УДМС в Полтавській області щодо невідповідності наданих позивачем разом з заявою про прийняття до громадянства України документів вимогам чинного законодавства є занадто формалізованими та не відповідають принципу верховенства права, внаслідок чого рішення від 18.01.2020 про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 є необґрунтованим, а тому належить визнанню протиправним та підлягає скасуванню. Судовим розглядом встановлено, що надані ОСОБА_5 разом з заявою про прийняття до громадянства України документи наразі перебувають у розпорядженні Київського РВ, відтак з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання Київський РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України" з урахуванням висновків суду. Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу державної влади, у розмірі 10000,00 грн. та зазначає наступне. Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, які визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування. Відповідно до роз`яснень, даних в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 № 4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54). Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.06.2021 по справі №280/5216/19. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано жодного доказу на підтвердження факту перенесених ним душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаної частини позовних, та як наслідок, відсутність правових підстав для їх задоволення. Повне поновлення порушених прав позивача здійснено судом шляхом скасування рішення Київського районного відділу у м. Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 18.01.2020 про припинення провадження за заявою про прийняття до громадянства ОСОБА_1 та зобов`язання Київського районного відділу у м. Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України" з урахуванням висновків суду. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення в частині стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу державної влади, у розмірі 10000,00 грн. неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 в цій частині підлягає скасуванню з прийняття постанови про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 по справі №440/2852/20 скасувати в частині стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу державної влади, у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень). Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 по справі №440/2852/20. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 09.07.2021 року