Постанова 4824 № 752/19767/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/19767/20 Головуючий у 1 інстанції: Плахотнюк К.Г. Провадження № 22-ц/824/9971/2021 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В., секретар Майданець К.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Торути Людмили Павлівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 25 лютого 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди,- в с т а н о в и в: В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди. Просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на його користь 95 708,00 грн. у відшкодування збитків в розмірі вартості ненаданих туристичних послуг та 50 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_1 також подав до суду заяву про забезпечення позову. Зазначив, що предметом його позову є грошові кошти у сумі 95 708 грн., які складають вартість оплачених ним грошових коштів на рахунок відповідача IBAN № НОМЕР_1 через термінал банку, з призначенням платежу: Туристичні послуги, договір № НОМЕР_2 . Відповідач може самостійно розпорядитися грошовими коштами поза його волею, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди. Просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 95 708 грн., які знаходяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність заявником підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 95 708 грн., які знаходяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 , а також належність вказаного рахунку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 . В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В судове засідання фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи уйого відсутність. Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 95708 грн., які знаходяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив недоведеності факту належності вказаного рахунку відповідачу. Також суд врахував, що за змістом позовних вимог письмовий договір про надання відповідачем туристичних послуг не укладався. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 183/5864/17-ц достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 95 708 грн., які знаходяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, а також на підтвердження того, що вказаний рахунок належить відповідачеві фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , на вказаному рахунку знаходяться його кошти у вказаній сумі, що також не надає можливості з`ясувати чи не завдасть вжиття таких заходів забезпечення позову шкоду третім особам. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 95 708 грн., які знаходяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Торути Людмили Павлівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 09 липня 2021 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.