Постанова 4812 № 490/1110/21

09.07.21 22-ц/812/1328/21 Провадження № 22-ц/812/1328/21 Доповідач апеляційної інстанції - Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 липня 2021 року м. Миколаїв справа № 490/1110/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., із секретарем Горенко Ю.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова про визнання нарахування заборгованості безпідставною, повернення оригіналів документів та компенсацію моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 5 травня 2021 року суддею Саламатіним О.В. в приміщенні цього ж суду (дата складення повного рішення не зазначена), У С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова про визнання нарахування заборгованості безпідставною, повернення оригіналів документів та компенсацію моральної шкоди. Позивач зазначав, що мав намір безкоштовно, як учасник бойових дій, здобути другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова. У приймальній комісії йому надали роз`яснення, що після укладення контракту університет надсилає запит до Міністерства освіти і науки України з метою погодження його кандидатури з наданням пільгового бюджетного місця. З дати підписання контракту на навчання (30 серпня 2019 року) позивач не складав ЗНО, не проходив співбесід чи будь-яких вступних фахових випробувань та не приступав до навчання. Проте незважаючи на неодноразові звернення до відповідача про повернення оригіналу диплому та додатку до нього, останній так і не повернув документи та нарахував йому заборгованість за навчання. У квітні 2020 року він написав заяву про відрахування його з числа студентів. Вважає, що оскільки освітні послуги йому не надавались, то заборгованість за навчання нарахована безпідставно. Крім того, не повернення університетом оригіналу диплому перешкоджало його влаштуванню на роботу чи вступу до іншого навчального закладу. Зазначені дії завдають йому моральної шкоди. Посилаючись на викладене, просив визнати дії Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова щодо нарахування заборгованості за навчання незаконними, зобов`язати навчальний заклад повернути йому диплом бакалавра НОМЕР_1 та додаток до нього, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень. Відповідач позов не визнав. Зазначав, що позивач 30 серпня 2019 року за власним бажанням уклав Договір про надання освітніх послуг. В подальшому, 27 квітня 2020 року, він написав заяву про відрахування його з числа студентів у зв`язку з неможливістю продовжувати навчання, на підставі якої його було відраховано. При цьому жодних перепон з боку навчального закладу для отримання позивачем своїх документів не було. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, наголошував, що відповідач не надавав йому жодних освітніх послуг. Додатково просив компенсувати йому витрати, пов`язані з прибуттям у судове засідання у розмірі 763 грн.71 коп. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з дати підписання контракту він взагалі не приступав до навчання, тобто не споживав освітніх послуг. Крім того, навчальним закладом безпідставно було зараховано його до складу студентів, оскільки він не здавав ЗНО, не проходив співбесід чи будь-яких інших вступних фахових випробувань. Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на позовну заву, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом встановлено, що 19 серпня 2019 року, позивач звернувся із заявою до відповідача про допуск до участі у конкурсному відборі за заочною формою навчання для здобуття ступеня бакалавра на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за напрямом 081 Право (а.с.33). 30 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова було укладено Договір про надання освітніх послуг №193ГП во-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався за рахунок коштів позивача здійснити надання останньому освітньої послуги та підготувати бакалавра з права по заочній формі навчання протягом п`яти (V- IX) семестрів (нормативний термін на базі першої вищої освіти) з 1 вересня 2019 по 31 січня 2022 років. У пункті 5 Договору вказано загальну вартість за весь строк навчання та розміри оплати за кожен семестр окремо (а.с. 6). Наказом №835-уч від 30 серпня 2019 року відповідача було зараховано на навчання з 1 вересня 2019 року студентом третього курсу, групи 3511з, факультету морського права заочної форми навчання для здобуття ступеня «бакалавр» на нормативний термін для здобуття другої вищої освіти за кошти юридичних та фізичних осіб. 27 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відрахування з числа студентів за власним бажанням, у зв`язку з неможливістю продовження навчання (а.с.9). Наказом № 262уч від 27 квітня 2020 року позивача було відраховано за власним бажанням (а.с. 38). 4 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив вилучити його з наказу про зарахування студентом ІІІ курсу групи №3511з заочної форми навчання спеціальності «Право» за власним бажанням та просив повернути йому оригінал диплому про базову вищу освіту НОМЕР_1 від 30 червня 2003 року та додаток до нього (а.с. 11). 1 липня 2020 року відповідач надав відповідь на вказану заяву позивача, в якій вказав, що останній вже відрахований за власним бажанням, а виключення з наказу про зарахування можливе лише на стадії прийому документів, до початку освітнього процесу, повідомивши про наявну заборгованість за навчання (а.с.7 зворот). Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилався на те, що з дати підписання контракту на навчання він не складав ЗНО, не проходив співбесід чи будь-яких вступних фахових випробувань та не приступав до навчання, а тому відповідач неправомірно нарахував йому заборгованість за навчання та на його звернення не повернув оригінал диплому та додаток до нього. Разом з тим, позивач з вимогами про визнання недійсним договору про надання освітніх послуг не звертався та не оскаржував наказ про зарахування його на навчання з 1 вересня 2019 року студентом третього курсу, групи 3511з, факультету морського права заочної форми навчання для здобуття ступеня «бакалавр» на нормативний термін для здобуття другої вищої освіти за кошти юридичних та фізичних осіб. Виходячи з презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 ЦК України). За такого, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач в порушення вимог п. 4.2, укладеного між сторонами договору про надання освітніх послуг, не повідомив відповідача у місячний строк з початку нового семестру (або негайно за виникнення відповідних обставин) про відмову від подальшого навчання, а тому, за відсутності такої заяви, він є споживачем освітніх послуг та відповідно несе зобов`язання, передбачені умовами договору. Таким чином доводи позивача щодо відсутності підстав для виконання умов договору про надання освітніх послуг, не заслуговують на увагу з огляду на презумпцію правомірності правочину, який не визнаний у встановленому порядку недійсним. Щодо отримання оригіналу диплому та додатку до нього, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність з боку відповідача перешкод для їх отримання позивачем, оскільки останній особисто не звертався для отримання оригіналу документу до архіву учбового закладу в порядку передбаченому Положенням про порядок формування, ведення та зберігання особових справ студентів. До того ж, під час розгляду справи у апеляційному суді, питання щодо повернення позивачу оригіналу диплому бакалавра та додатку до нього вирішено. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки порушення прав позивача не встановлено. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.О.Данилова Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська ………………… повну постанову складено 9 липня 2021 року.