Постанова Запорізький апеляційний суд № 311/2420/20

Дата документу 01.07.2021 Справа № 311/2420/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №311/2420/20 Головуючий у 1 інстанції: Нікандрова С.О. Провадження № 22-ц/807/1495/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. Провадження № 22-ц/807/1495/21-2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року та на додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК ТОРГСТРОЙ» до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чорненька Олена Михайлівна про визнання припиненим договору іпотеки,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чорненька О.М. про визнання припиненим договору іпотеки. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначав, що 07 липня 2017 року між ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» як Позичальником та фізичною особою ОСОБА_1 як Позикодавцем укладено Договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. за реєстровим номером

754. Відповідно до вказаного договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну (строкову) позику у сумі 800000 грн., без нарахування процентів за користування грошовими коштами, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю отриману суму позики в порядку, визначеному цим Договором в строк до 07 липня 2020 року. В забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики 07 липня 2017 року укладено Іпотечний договір між ОСОБА_1 як Іпотекодержателем та ТОВ «ТМК «ТОРГСТРОЙ» як Іпотекодавцем, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. за реєстровим номером

755. Предметом іпотеки є автозаправочна станція, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із чим у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо предмета іпотеки наявні наступі обтяження: іпотека (номер запису про іпотеку 21289469) та заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 21286645). 05 червня 2020 року ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від ОСОБА_1 було отримано повідомлення від 03 червня 2020 року щодо вжиття заходів для повернення позики. В свою чергу, позивач 23 червня 2020 року поштовим відправленням направив відповідь на повідомлення з вимогою щодо надання актуальних банківських реквізитів для перерахування суми поворотної позики на виконання обов`язку, передбаченого п.5 Договору позики. Також, адвокатом Отюською А.В. в інтересах клієнта ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» 23 червня 2020 року було направлено ОСОБА_1 адвокатський запит від 23 червня 2020 року з вимогою щодо надання актуальних банківських реквізитів для перерахування суми поворотної позики у розмірі 800000 грн. Відповіді на адвокатський запит в порядку ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не отримано. У зв`язку із ухиленням кредитора від своєчасного прийняття виконання та з метою недопущення прострочення виконання грошового зобов`язання з боку боржника, 06 липня 2020 року ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» внесено грошову суму поворотної позики у розмірі 800000 грн. на депозит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., про що на Договорі позики зроблено відповідний напис нотаріуса про внесок, та підтверджується квитанцією №3 від 06 липня 2020 року про внесення в депозит нотаріуса грошових коштів. Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. 07 липня 2020 року було направлено ОСОБА_1 повідомлення Вих. №375/02023 про виконання позивачем зобов`язання у повному обсязі та про порядок видачі грошових сум з депозиту. Таким чином, станом на 07 липня 2020 року заборгованість ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» перед ОСОБА_1 за Договором позики від 07 липня 2017 року є погашеною у повному обсязі шляхом внесення суми боргу на депозит нотаріуса. Зобов`язання позичальника виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства України. 08 липня 2020 року ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» направлено ОСОБА_1 повідомлення від 07 липня 2020 року про повернення позики та з вимогою здійснити необхідні дії щодо державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони відчуження об`єкта нерухомості, що є предметом іпотеки. 22 липня 2020 року від відповідача отримано повідомлення від 21 липня 2020 року у якому він повідомляє свої банківські реквізити для перерахування заборгованості та вимагає повернути суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. В свою чергу, позивачем 24 липня 2020 року направлено відповідь на повідомлення від 21 липня 2020 року, у якій зазначається, що через несвоєчасне повідомлення Відповідачем своїх банківських реквізитів, з метою недопущення прострочення боржника, сума позики була перерахована на депозит нотаріуса у повному обсязі. Тому правові підстави для нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних відсутні, оскільки відсутнє прострочення грошового зобов`язання з боку боржника. Станом на дату звернення із позовною заявою відповідачем не здійснено дії щодо зняття обтяжень на предмет іпотеки. Посилаючись на наведене, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» просило суд визнати припиненим Іпотечний договір від 07 липня 2017 року, укладений між ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. за реєстровим номером 755; зняти обтяження нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48347723209, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), а також вилучити відповідні записи про обтяження. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року позов задоволено. Визнано припиненим іпотечний договір від 07 липня 2017 року, укладений між ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою Оленою Михайлівною за реєстровим №755. Знято обтяження нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48347723209, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і з Державного реєстру Іпотек, внесені на підставі іпотечного договору від 07 липня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. за реєстровим №755. Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» перед ОСОБА_1 за Договором позики від 07 липня 2017 року погашена у повному обсязі, шляхом внесення суми боргу на депозит нотаріуса 06 липня 2020 року, крім того, отримана ОСОБА_1 . З огляду на встановлені обставини, дійшов висновку про наявність підстав для визнання припиненим іпотечного договору від 07 липня 2017 року, укладений між ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_1 , у зв`язку з виконанням товариством основного зобов`язання. Враховуючи, що на час розгляду спору ОСОБА_1 не вчинив дій щодо зняття обтяжень на предмет іпотеки, суд першої інстанції, пославшись на постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа №910/16461/16) та Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року (справа №711/4556/16-ц), вважав можливим задовольнити вимоги позивача про зняття обтяження нерухомого майна та вилучення записів з баз даних реєстрів відомостей про заборону відчуження майна та обтяження такого майна іпотекою у зв`язку із припиненням такого договору іпотеки. Додатковим рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року частково задоволено заяву ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» про стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» судовий збір у розмірі 4202 грн. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат, понесених ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» на правову допомогу, суд першої інстанції враховував складність та конкретні обставини справи, обсяг наданих адвокатами послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатами роботи, та дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26000 грн. є очевидно завищеним, належним чином не обґрунтованим та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розумності при розподілі судових витрат. Отже, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_1 з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню на користь ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» в розмірі 10000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням та додатковим рішення, ОСОБА_1 подав апеляційній скарги, в яких, посилаючись по порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, та скасувати додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року, ухваливши нове про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, поданої на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року, скаржник зазначає, що кошти, надані позивачу у позику, ОСОБА_1 отримав лише через 50 днів після настання дати повернення позики, і розрахунок був здійснений не у повному обсязі. При цьому, посилання суду на ч. 1 ст. 537 ЦК України є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся прийняти належне виконання (повернення позики). Навпаки, він вчинив дії, що передбачені Договором позики, щоб Товариство (боржник) виконало свій обов`язок. Суд першої інстанції проігнорував, що ОСОБА_1 не отримував жодного із листів, копії яких додані позивачем до позову. У матеріалах справи не міститься жодного доказу вручення відповідачу цих листів. При цьому, позивач визнав ту обставину, що 05 червня 2020 року Товариство отримало від ОСОБА_1 повідомлення за Договором позики від 07 липня 2017 року та за іпотечним договором від 07 липня 2017 року, на зворотному аркуші якого вказані банківські реквізити для перерахування грошових коштів. Крім того, судом не звернуто увагу, що у період з 27 липня 2020 року по 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, що підтверджується копією виписного епікризу. Скаржник звертає увагу, що відповідно до імперативної умови Договору позики, викладеної у пункті 5 Договору позики, «Позика вважається повернутою в день передання позикодавцеві грошової суми, що фактично отримана у позику, готівкою, або в день зарахування на його банківський рахунок, реквізити якого позикодавець зобов`язується довести до відома позичальника. Про те, що Товариством внесено грошові кошти на депозит нотаріуса, ОСОБА_1 дізнався 19 серпня 2020 року, і одразу ж після цього, звернувся до нотаріуса із проханням перерахувати грошові кошти з депозиту. Грошові кошти на погашення позики у сумі 800000 грн. надійшли на рахунок ОСОБА_1 лише 25 серпня 2020 року. Отже, внаслідок безпідставного неперерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , про реквізити якого Товариство було повідомлено 05 червня 2020 року, відбулося прострочення виконання належним чином свого обов`язку боржником (Товариством), а ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися належними йому коштами з 06 липня 2020 року по 25 серпня 2020 року, що становить 50 днів. При цьому, відповідно до п. 8 Договору позики за весь час прострочення повернення позики Товариство має сплатити ОСОБА_1 три відсотки від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України. Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом застосовано спосіб захисту, який не передбачений законом або договором. Позовні вимоги Товариства про визнання припиненим Іпотечного договору є вимогою про встановлення факту та не направлена на захист права (законного інтересу) позивача. Так, касаційний суд під час розгляду справи № 910/3359/18, досліджуючи питання належності обраного позивачем способу захисту, з посиланням на статті 14, 15 ЦК України та відповідні положення статей Закону України «Про іпотеку» дійшов висновку про те, що позивачем як іпотекодержателем обрано такий спосіб судового захисту як визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором і така вимога є належним способом захисту цивільних прав. Наводячи такий висновок Касаційний суд звернувся і до вже наявної практики Верховного Суду, а саме на висновки у постановах від 20.02.2018 у справі № 910/7228/17, від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17 та від 18.07.2018 у справі №910/18160/17. Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц Суд висловлює позицію, що належним способом захисту є саме вимога про визнання припиненим зобов`язання за договором, яка може бути сформульована по різному: припинення іпотеки, припинення зобов`язання за договором іпотеки та інші, а не вимога про визнання припиненим договору іпотеки. При цьому судам слід звертати увагу на те, що чинне законодавство не передбачає визнання припиненим договору іпотеки, оскільки правова природа припинення іпотеки є відмінною від визнання договору припиненим. Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту позовом іпотекодавця про визнання іпотеки припиненою, а не шляхом припинення договору іпотеки, оскільки це суперечило б положенням статті 593 ЦК України та статті 17 Закону України «Про іпотеку». В обґрунтування наявності підстав для скасування додаткового рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року, та ухвалення нового про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 зазначає, що стягнуті судом 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи та ціною позову. Позовна заява про визнання іпотеки припиненою та зняття заборон лише з підстави того, що позика повернута, є стандартною позовною заявою, та очевидно, що для фахівця складання такого позову не потребує витрачення багато часу. Ціна у 8000 грн. за складання такого стандартного та нескладного позову є вочевидь завищеною. На ринку юридичних послуг реальна вартість складання такого стандартного та нескладного позову становить 1500 грн. Фактично, при розгляді справи із таким предметом спору достатньо надати суду докази сплати боргу, повернення якого забезпечувалося іпотекою, і все, більш нічого доводити не потрібно. Те ж саме стосується і ціни у 6000 грн. за підготовку відповіді на відзив, і оплати у 3000 грн. за судове засідання, таки ціни явно та вочевидь не співмірним зі складністю цієї справи. На ринку юридичних послуг реальна вартість участі у судовому засіданні по такій стандартній та нескладній справі не більше 800 грн., так саме і написання відповіді на відзив. Отже, виходячи із критерію розумності вартості витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин даної цивільної справи (стандартний, нескладний спір, позов немайнового характеру, тощо), на думку ОСОБА_1 розумним та пропорційним до предмета спору і складності цієї справи міг би бути наступний розмір витрат: - складання позову - 1500 грн.; участь у судовому засіданні - 800 грн. Виходячи з цього, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу міг би бути не більше 4700 грн. При цьому, на думку скаржника, витрати на професійну правничу допомогу не обґрунтовані належним чином, а тому взагалі не підлягають задоволенню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» просять залишити її без задоволення, а рішення без змін. Зазначають, що 05 червня 2020 року ними від ОСОБА_1 було отримано повідомлення Вих. № б/н від 03 червня 2020 року щодо вжиття заходів для повернення позики. Твердження Відповідача, що в цьому листі були зазначені реквізити для перерахування суми позики не відповідають дійсності. Позивач має оригінал вказаного листа направленого Відповідачем у тому варіанті, що був наданий до позовної заяви. Крім того, повідомлення не містило жодних посилань на порушення товариством основного зобов`язання, вимог про дострокове повернення боргу протягом 30 днів та банківських реквізитів. В наслідок чого, Позивачем 23 червня 2020 року поштовим відправленням (цінним листом з описом вкладення) № 6909500933054 було направлено Відповідь на повідомлення Вих. № 23/05-1 з вимогою щодо надання актуальних банківських реквізитів для перерахування суми поворотної позики. Відповідно до п. 5 Договору позики на Позикодавця покладений обов`язок щодо надання банківських реквізитів Позичальнику для повернення позики. ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» також зазначають, що неодноразово зверталися із листами до Відповідача. Позивач отримував усю кореспонденцію, чим підтверджується факт того, що Позивач не ухилявся від виконання свого обов`язку щодо повернення позики у строк та намагався вжити усіх можливих засобів для недопущення прострочення з боку боржника. Проте, жодної відповіді на листи отримано не було, що свідчить про навмисне ухилення Відповідача від прийняття зобов`язання з метою звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилання на перебування ОСОБА_1 на лікарняному, вважають безпідставними, оскільки листи з вимогою про надання банківських реквізитів направлялися ще у червні 2020 року. Станом на 06 липня 2020 року Позивачем відповіді від ОСОБА_1 отримано не було, інформація щодо актуальних банківських реквізитів для перерахування суми позики була відсутня. У зв`язку з наведеним, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» вимушено звернутися до нотаріуса з метою виконання свого обов`язку щодо повернення суми позики, шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса у строк. Звертають також увагу, що внесення грошової суми поворотної позики депозит нотаріуса відбулося 06 липня 2020 року, тобто за день до кінцевої дати повернення суми позики. Повідомлення, у якому ОСОБА_1 вказує свої банківські реквізити, товариством було отримано 22 липня 2020 року. Таким чином, зобов`язання Позичальника виконане належним чином у строк, відповідно до умов договору, вимог законодавства України та, відповідно, є припиненим. Звернення ОСОБА_1 до нотаріуса з метою отримання коштів у серпні, та безпосереднє їх отримання 25 серпня 2020 року, не є доказом прострочення виконання боржником. Щодо обраного способу захисту, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» зазначають, що саме бездіяльність Відповідача щодо зняття обтяжень з нерухомого майна порушує їх права як власника нерухомого майна щодо вільного на власний розсуд розпорядження предметом іпотеки. Отже, з метою захисту своїх прав, у позовній заяві заявлені позовні вимоги про визнання припиненим іпотечного договору та про зняття обтяжень з нерухомого майна. Позовні вимоги були сформульовані з огляду на обставини, що склались та з урахуванням судової практики, зокрема, постанови Верховного Суду по справі № 644/4885/16-ц від 24 жовтня 2018 року, обставини які є аналогічними цьому спору. Посилання ОСОБА_1 на іншу практику Верховного Суду, вважають необґрунтованим, оскільки обставини викладені в тих постановах не є тотожними, в кожному конкретному випадку необхідно детально здійснювати аналіз усіх викладених обставини справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» вказують, що ними були надані належні та допустимі докази на підтвердження надання правничої допомоги та її оплати, саме у розмірі 26000 грн. Однак, всупереч усім наданим документам суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення їх заяви, та стягнув з ОСОБА_1 лише 10000 грн. Посилання скаржника не невідповідність стягнутих судом витрат критерію розумності не відповідає дійсності та є суто внутрішнім суб`єктивним переконанням скаржника. Просять залишити додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року без змін, а скаргу - без задоволення. Також, 17 червня 2021 року від ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» на адресу апеляційного суду надійшли додаткової пояснення до відзиву на апеляційну скаргу на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року. Представник ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» - Зелена Р.В. у судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечувала, просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 8-9), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чорненької О.М. 29 квітня 2021 року надійшла заява про розгляд апеляційних скарг за її відсутності (т. 1 а.с. 228). Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Так, встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалам справи, та визнається учасниками справи, що 07 липня 2017 року між ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» як позичальником та фізичною особою ОСОБА_1 як позикодавцем укладено Договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. за реєстровим номером 754 (т. 1 а.с. 7-8). Відповідно до п.1 Договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну (строкову) позику у сумі 800000 грн., без нарахування процентів за користування грошовими коштами, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю отриману суму позики в порядку і в термін, визначені цим Договором. Передання позики здійснюється шляхом внесення грошових коштів в касу або на поточний рахунок позичальника в установі банку. Факт одержання позики (грошей) підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру або квитанцією банку. Пунктами 2-5 Договору позики встановлено, що отриману позику (суму грошей) позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві в строк до 07 липня 2020 року. Повернення позики має бути здійснено у місті Запоріжжі. Позичальник вправі здійснювати повернення позики частинами у межах строків зазначених у п. 2 цього Договору, повернути повну суму позики раніше, визначеного у пункті 2 цього Договору кінцевого терміну, а позикодавець зобов`язується прийняти повернуті грошові кошти і частинами, і раніше визначеного у пункті 2 цього Договору кінцевого терміну. Позика вважається повернутою в день передання позикодавцеві грошової суми, що фактично отримана у позику, готівкою, або в день зарахування на його банківський рахунок, реквізити якого Позикодавець зобов`язується довести до відома Позичальника. На підтвердження повернення позики готівкою позикодавець зобов`язаний (на вибір позичальника) підписати видатковий касовий ордер або видати позичальнику розписку. В забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики, 07 липня 2017 року укладено Іпотечний договір між ОСОБА_1 як іпотекодержателем та ТОВ «ТМК «ТОРГСТРОЙ» як іпотекодавцем, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. за реєстровим номером

755. Предметом іпотеки є автозаправочна станція, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48347723209). У зв`язку із чим у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо предмета іпотеки наявні наступі обтяження: іпотека (номер запису про іпотеку 21289469) та заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 21286645) (т. 1 а.с. 9-11). 06 липня 2020 року ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» в порядку, передбаченому ст.537 ЦК України, було внесено грошову суму поворотної позики у розмірі 800000 грн. на депозит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., про що на Договорі позики зроблено відповідний напис нотаріуса про внесок, та підтверджується квитанцією №3 від 06 липня 2020 року про внесення в депозит нотаріуса грошових коштів (т. 1 а.с. 23, 24). Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. 07 липня 2020 року було направлено ОСОБА_1 повідомлення Вих. №375/02023 про виконання Позивачем зобов`язання у повному обсязі та про порядок видачі грошових сум з депозиту (т. 1 а.с. 25). Грошові кошти у загальній сумі 800000 грн. ОСОБА_1 отримано 25 серпня 2020 року двома платежами (т. 1 а.с. 81, 82). Відповідно до статей 526, 530, 610 ЦК України, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно з частиною четвертою статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що відмова кредитора від запропонованого боржником виконання договору може мати місце лише тоді, коли кредитор може прийняти виконання від боржника, однак із суб`єктивних причин відмовляється це зробити. Натомість, не можна вважати відмовою об`єктивну неможливість прийняти виконання боржника, оскільки в такому випадку матиме місце не відмова від прийняття виконання, а лише неможливість прийняти виконання. За змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина перша цієї статті). Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов`язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов`язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов`язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України). Такий правовий висновок містить постанова Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-546цс17, та підтримано Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року (справа № 369/9787/15-ц, провадження № 61-21883 св 18) від 05 серпня 2019 року (справа № 498/15/15-ц, провадження № 61-33199св18). При цьому, статтею 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» посилалось на те, що зобов`язання за договором позики ними виконано належним чином, шляхом внесення в депозит нотаріуса грошових коштів, оскільки ОСОБА_1 ухилявся від отримання коштів, зокрема, не надав позивачу інформацію про банківські реквізити для перерахування коштів. На підтвердження ухилення ОСОБА_1 , як кредитора від прийняття виконання, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» надало копію повідомлення від ОСОБА_1 з пропозицією останнього вжити заходів щодо повернення позики. Реквізитів для сплати грошових коштів відповідно до договору позики, повідомлення не містить (т. 1 а.с. 12). Матеріалами справи також підтверджується, що зазначене повідомлення ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» отримало 05 червня 2020 року (т. 1 а.с. 13-15). Також, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» долучено до матеріалів справи відповідь на вищезазначене повідомлення, адвокатський запит, з доказами їх направлення на адресу ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 16-20). Зі змісту вказаного листа та повідомлення, зі змісту яких вбачається, що ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» не відмовляється від виконання свого зобов`язання щодо повернення Позикодавцю позики, та просить надати актуальні банківські реквізити для перерахування суми поворотної позики. Також, 07 липня 2020 року ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та адвокатське об`єднання в інтересах товариства направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про повернення позики за Договором позики від 07 липня 2017 року, в яких зазначається про погашення позивачем заборгованості, шляхом внесення суми боргу на депозит нотаріуса (т. 1 а.с. 26-31). Доказів отримання ОСОБА_1 вищевказаних документів, позивачем не надано. 21 липня 2020 року ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» отримало від ОСОБА_1 повторне повідомлення за Договором позики від 07 липня 2017 року, у якому ОСОБА_1 вимагав від ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» невідкладно сплатити заборгованість за Договором позики у сумі 800000 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на рахунок, реквізити якого зазначені у повідомленні (т. 1 а.с. 32-35). В свою чергу, заперечуючи проти доводів ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_1 зазначав, що ним дійсно було надіслано 03 червня 2020 року повідомлення за Договором позики від 07 липня 2017 року, проте іншого, ніж у доданому позивачем повідомленні, змісту. Зокрема, ОСОБА_1 зазначається, що у вказаному повідомленні ним було зазначено банківські реквізити для сплати грошових коштів. На підтвердження зазначеного, ОСОБА_1 надано копію повідомлення без доказів його направлення та отримання ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» (т. 1 а.с. 79-80). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дослідивши докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного виконання ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» своїх зобов`язань за договором позики від 07 липня 2017 року, оскільки товариством 06 липня 2017 року, тобто за день до кінцевого строку повернення позики, грошові кошти внесені у депозит нотаріуса. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обов`язку кредитора виконати дії, які б не створили ситуацію з простроченням кредитора, кореспондується обов`язок боржника виконати дії, які свідчать про його добросовісність у виконанні грошового зобов`язання. Так, зі змісту договори позики вбачається, що окрім взятих на себе ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» зобов`язань щодо повернення позики, ОСОБА_2 також взяв на себе обов`язок довести до відома позичальника реквізити банківського рахунку (п. 5 Договору). Проте, ОСОБА_1 в силу основних засад (принципів) цивільного судочинства - змагальності сторін та диспозитивності, не підтверджено належними та допустимими доказами факт доведення до ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» реквізитів банківського рахунку для перерахування коштів. При цьому, та обставина, що боржник використав альтернативний спосіб виконання свого зобов`язання шляхом внесення суми боргу в депозит нотаріуса, за правилами статті 537 ЦК України, свідчить про те боржник вжив заходів для належного виконання зобов`язання за вказаним договором позики. Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що посилання ОСОБА_1 на те, що грошові кошти з депозиту нотаріуса ним було отримано через 50 днів після настання строку виконання зобов`язання, є безпідставними. Як вже зазначалось, ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», грошові кошти на депозитний рахунок перерахувало 06 липня 2020 року, тобто за день до настання кінцевого строку повернення позики, а отже виконало зобов`язання в межах встановленого договором строку. В матеріалах справи також містяться докази повідомлення ОСОБА_1 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., про внесення в депозит грошових коштів у розмірі 800000 грн. При цьому, неможливо покласти відповідальність на ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» за несвоєчасне отримання ОСОБА_1 коштів з депозиту, або неналежне повідомлення кредитора нотаріусом. За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, не знайшли свого підтвердження. Щодо обраного позивачем способу захисту, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується. Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведені належним чином (стаття 599 ЦК України).». Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»). З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши факт належного виконання боржником основного зобов`язання за договором позики, дійшов правильного висновку про настання у зв`язку з цим таких юридичних наслідків як припинення правовідносин іпотеки за іпотечним договором від 07 липня 2017 року. При цьому, аналіз змісту позовних вимог ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» свідчить, що позивач просив визнати іпотеку припиненою у зв`язку із виконанням у повному обсязі зобов`язань за договором позики. Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невірного формулювання позивачем вимоги, не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення, або підставою для відмови у позові, оскільки завдання цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні цивільних справ із метою ефективного захисту порушених прав, судом першої інстанції досягнуті, спір вирішено. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим рішення підлягає залишенню без змін, а скарга - без задоволення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині не співмірності, стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року, яким задоволено позов ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», не було вирішено питання стосовно розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. 25 січня 2021 року представник ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» - адвокат Зелена Р.В. звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про ухвалення додаткового рішення по справі. У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України). Встановлено, що згідно з пунктом 2.1. Договору про надання правової допомоги С-168-ЗП від 16 липня 2020 року, який укладений між Адвокатським об`єднанням «Право Гарант» і директором ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» Найдьоновим Ю.О., гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги становить: підготовка позовної заяви 8000 грн. в т.ч. ПДВ, підготовка відповіді на відзив 6000 грн. в т.ч. ПДВ, участь в судовому засіданні (судодень) у суді першої інстанції з урахуванням витрат на відрядження 3000 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідь на відзив було подано до суду представником позивача - адвокатом Зеленою Р.В. 16 вересня 2020 року. З платіжних доручень встановлено, що позивач здійснив оплату у загальному розмірі 26000 грн. (т. 1 а.с. 153-155). При цьому, перелік виконаних робіт з визначенням витраченого часу та вартості зафіксовано в актах приймання-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 146-151). Докази надання професійної правничої допомоги відповідачу ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» були подані до суду першої інстанції разом з позовом. Також, під час розгляду справи, 26 серпня 2020 року позивачем подано заяву про намір стягнення витрат на правничу допомогу. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи клопотання ОСОБА_1 про зменшення судових витрат, дослідивши наявні докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу до 10000 грн. Доводи ОСОБА_1 в частині того, що позов про визнання іпотеки припиненою та зняття заборон лише з підстави того, що позика повернута, є стандартною позовною заявою та при розгляді справи із таким предметом позову достатньо фактично надати суду докази сплати боргу, тобто інших обставин доводити не потрібно, суперечать доводам наведеним ним в апеляційній скарзі на рішення в частині того, що позивачем не доведено факт ухилення ОСОБА_1 як кредитора від прийняття виконання. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що додаткове рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та правильно з`ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженнями в судовому засіданні. Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року та на додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року та додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2021 року у цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 09 липня 2021 року. Головуючий: Судді: