Постанова 4812 № 2-952/11

09.07.21 22-ц/812/1301/21 Провадження № 22-ц/812/1301/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 липня 2021 року м. Миколаїв справа № 2-952/11 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., із секретарем Горенко Ю.В. переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Юрченка Артема Сергійовича на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалену 6 травня 2021 року суддею Бобровою І.В. в приміщенні цього ж суду (дата складання повної ухвали не зазначена), У С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на рішення приватного виконавця. Заявник зазначала, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. (далі приватний виконавець) знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення з неї кредитної заборгованості. 22 жовтня 2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про опис та арешт майна боржника щодо належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:021:0002 за адресою АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі, що знаходиться на ній, загальною площею 315,06 кв.м. Проте опис та арешт майна проведено у її відсутності, без виходу на місце розташування цих об`єктів та їх огляду. До того ж, право власності на нежитлову будівлю скасовано, а тому ця будівля є самочинно збудованою. Посилаючись на те, що опис та арешт всього нерухомого майна здійснено з порушенням встановленого порядку та її прав боржника, ОСОБА_1 просила визнати постанову приватного виконавця від 22 жовтня 2020 року неправомірною та скасувати її. Приватний виконавець скаргу не визнав, посилаючись на те, що опис та арешт майна боржника проведено у відповідності до вимог статті 56 Закону «Про виконавче провадження», арешт накладено лише на земельну ділянку, а боржниця ОСОБА_1 всіляко ухиляється від виконання судового рішення. Представник стягувача ОТП «Факторинг Україна» також вважав недоведеним порушення прав ОСОБА_1 . Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що приватний виконавець під час опису та арешту земельної ділянки діяв у межах своїх повноважень, порушень вимог Закону «Про виконавче провадження» не допускав. Боржниця ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, уникає отримання виконавчих документів, а тому діє недобросовісно, а обтяження накладено лише на земельну ділянку. Порушень прав ОСОБА_1 , як учасника виконавчого провадження, судом не встановлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника просила ухвалу скасувати та задовольнити її скаргу. Апелянт посилалась на ті ж обставини, якими обґрунтовувала незаконність дій приватного виконавця при здійсненні опису та арешту її майна, та зазначала, що суд дав невірну оцінку змісту постанови приватного виконавця та порушенням виконавця при здійсненні виконавчих дій. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець посилався на дотримання вимог Закону «Про виконавче провадження» при описі та арешту земельної ділянки, а також на відсутність у скарзі будь-яких посилань на порушення прав боржника у виконавчому провадженні. Інший учасник справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний розгляд справи проведено за участю представника заявника адвоката Юрченка А.С., приватного виконавця ОСОБА_2 та представника стягувача ОСОБА_3 . Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 5 Закону "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, зокрема, у випадках виконання рішень, за якими боржником є фізична особа. За змістом статті 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Згідно зі статтею 56 Закону "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Якщо опису підлягає земельна ділянка, у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо (частина 5). Особливості проведення опису та арешту передбачені пунктом 10 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом МЮУ від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція). Відповідно до статті 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги ( частини 2,3 статті 451 ЦПК). З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2012 року, з ОСОБА_1 та іншої особи стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1558414,70 грн. кредитної заборгованості та судові витрати (а.с.108-110,176-178 том.1). 19 квітня 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва на підставі судового рішення видано виконавчий лист. 24 липня 2019 року приватним виконавцем відкрито зведене виконавче провадження №61702940, у тому числі за вказаним виконавчим листом. Вимогою від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та/або її уповноваженого представника зобов`язано бути присутнім за адресою - АДРЕСА_1 у певний період часу 22 жовтня 2020року (а.с.7 том 2). 22 жовтня 2020 року приватним виконавцем за участю стягувача та понятих було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, за якою описано та накладено арешт на майно - земельну ділянку площею 0,0202 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 4810136300:01:021:0002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На ділянці розташований магазин (капітальна будівля) літ. К2, загальною площею 315,0 кв.м, що складається з двох поверхів, основна площа 294 кв.м, допоміжні (підсобка) 20,40 кв.м., зазначені і матеріали окремих конструкцій. На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження заборона відчуження (а.с.8-9 том 2). Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції виходив з того, що описаним та арештованим майном є земельна ділянка, належна боржниці, з зазначенням об`єкту (будівлі), який на ній розташований. Ці дії вчинені приватним виконавцем відповідно до повноважень, визначених статтею 18 Закону «Про виконавче провадження», в порядку статті 56 цього ж закону та пункту 10 розділу УІІІ Інструкції, а тому відсутні підстави для визнання постанови від 22 жовтня 2020 року неправомірною за частиною 2 статті 451 ЦПК. Відсутність боржниці ОСОБА_1 при опису земельної ділянки 22 жовтня 2020 року сама по собі не може бути підставою для визнання постанови виконавця неправомірною, оскільки вимоги до опису ділянки (розмір, цільове призначення тощо) не спростовують можливість здійснити опис за технічною документацією ділянки. Доводам заявниці про те, що приватним виконавцем здійснено опис та арешт будівлі, судом першої інстанції дана належна оцінка, яка викладена у мотивувальній частині судового рішення. Тому не мають правового значення і посилання апелянта на відсутність правовстановлюючих документів на приміщення магазину. До того ж, оскаржуючи постанову від 22 жовтня 2020 року з підстав порушення порядку проведення опису та арешту майна, ОСОБА_1 не зазначала, яким чином цей порядок вплинув на дійсність інформації, зазначеній у постанові, та які її права внаслідок цього порушені. Не встановлено порушень прав ОСОБА_1 і при розгляді її скарги в суді першої інстанції. Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм виконавчого та процесуального права, апеляційна скарга не містить. Підстав для скасування ухвали суду та задоволення скарги ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного м. Миколаєва від 6 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.О.Данилова Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська --------------------------------- Повну постанову складено 9 липня 2021 року