Постанова 4818 № 640/1851/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» липня 2021 року м. Харків справа № 640/1851/19 провадження № 22ц/818/3053/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_3 , представник відповідачки ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року в складі судді Лях М.Ю. в с т а н о в и в: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна про визнання спільним сумісним майном та визнання права власності на спадкове майно. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 . За життя заповіту не складав, єдиним спадкоємцем першої черги за законом є вона, його матір. Зазначила, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року у справі № 638/20596/16-ц, яке частково залишено в силі судом апеляційної інстанції, встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року, у зв`язку з чим визнано пайовий внесок в розмірі 264 550,00 грн та автомобіль «TOYOTA AVENSIS», 2012 року випуску, спільним сумісним майном. Також, визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину пайового внеску в розмірі 264 550,00 грн у Житлово-будівельному кооперативі «Набережний квартал Схід 9» на будівництво квартири площею 40,7 кв м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та право власності на Ѕ частину автомобілю «TOYOTA AVENSIS», 2012 року випуску. В частині вимог щодо зміни черговості спадкування було відмовлено. Вказала, що не вирішеним залишилось питання щодо права спадкування на майно, придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в цей же період, яке було оформлено на ім`я ОСОБА_3 , зокрема, легковий автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску, пайовий внесок в розмірі 514 150,00 грн, належний їй, як асоційованому члену Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квртал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року. Вважала, що частка ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, незважаючи на оформлення його на ім`я ОСОБА_3 , складає Ѕ частку такого майна та підлягає спадкування за загальним правилом. Просила визнати спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як подружжя пайовий внесок ОСОБА_3 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску; визнати, що частка померлого ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, зокрема, у пайовому внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_3 в розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року складає Ѕ частку цього пайового внеску; визнати, що частка померлого ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, зокрема, в автомобілі «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 , складає Ѕ частку цього пайового внеску; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: на Ѕ частку пайового внеску в розмірі 514 150,00 грн, оформленого на ім`я ОСОБА_3 , як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року; на Ѕ частку автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий автомобіль комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 ; на Ѕ частку пайового внеску в розмірі 264 550,00 грн, оформленого на ім`я ОСОБА_5 , як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 9» згідно договору про сплату пайових внесків у Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал Схід 9» № 216/1 від 17 січня 2015 року; на Ѕ частку автомобіля «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_5 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як подружжя пайовий внесок ОСОБА_3 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску; визнано, що частка померлого ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, зокрема у пайовому внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_3 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року, складає Ѕ частку цього пайового внеску; визнано, що частка померлого ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, зокрема в автомобілі марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS, легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 , складає Ѕ частку цього автомобіля; визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: на Ѕ частку пайового внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_3 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року; на Ѕ частку пайового внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_3 у розмірі 264 550,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 9» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 9» № 216/1 від 17 січня 2015 року; на Ѕ частку автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 ; на Ѕ частку автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_5 . Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в частині визнання спільним сумісним майном її та ОСОБА_5 як подружжя її пайового внеску у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску; визнання, що частка померлого ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, зокрема, у пайовому внеску, оформленого на її ім`я у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року складає Ѕ частку цього пайового внеску; визнання, що частка померлого ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, зокрема, в автомобілі марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на її ім`я, складає Ѕ частку цього автомобіля; визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме на Ѕ частку її пайового внеску у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року та на Ѕ частку автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на її ім`я, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати стягнути з позивачки та вирішити питання про повернення їй суми судового збору, сплаченого за зустрічну позовну заяву. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, виходив лише з того, що судовими рішеннями у справі № 638/20596/16-ц встановлено факт спільного проживання, а тому вважав, що все майно придбане у цей період є спільним майном, не дослідивши джерело коштів, за які вона придбавала майно. Зазначила, що спірне майно хоча і придбане в період спільного проживання, але ж придбане за її особисті кошти та надала відповідні докази, чим спростувала презумпцію спільності майна. Вказала, що судовими рішеннями у справі № 638/20596/16-ц також встановлено ряд фактів, якими були спростовані доводи ОСОБА_1 , а саме матеріалами справи підтверджено стабільний та значно вищий дохід ОСОБА_3 . Таким чином, вона була спроможна надавати допомогу ОСОБА_5 , а також придбати 21 жовтня 2011 року автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску та сплатити пайовий внесок у сумі 514 150,00 грн згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року, що спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що вона не могла нести такі значні витрати. Фактично суд прийняв до уваги лише аргументи позивачки, застосував презумпцію спільності майна подружжя, однак не врахував доводів та доказів, які надала вона. Зазначила, що в рішенні не зазначені мотиви відхилення її доказів. Суд не дослідив та не надав оцінку доказам, що доводять існування значних грошових коштів та майнових заощаджень, котрі вона мала ще до шлюбу (до моменту спільного проживання) і які були джерелом для придбання майна, оформленого на її ім`я. На момент придбання автомобіля вона з ОСОБА_5 знаходилась у фактичних шлюбних відносинах лише 2 місяця, а середня заробітна плата ОСОБА_5 за 2011 рік складала 1759,57 грн. З урахуванням рівня їхньої заробітної плати у той період та вартості спірного автомобіля за такий короткий проміжок часу неможливо накопичити значну суму, що унеможливлює придбання автомобіля за спільний сімейний бюджет та за спільні заощадження, яких за цей період просто не існувало. Вказала, що у неї були відкриті в банку депозити ще до початку спільного проживання, які були зняті 01 липня 2011 року та ці виплати співпадають з придбанням спірного автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску. Також, за період з травня 2011 року по липень 2016 року їй були перекази від брата ОСОБА_6 на суму 16 300,00 грн. У неї було декілька джерел для існування. Вона мала автомобіль ВАЗ 21121, який було продано за дорученням 25 серпня 2011 року. Зазначила, що перед внесенням нею пайових внесків в ЖБК «НК «Схід 1» її брат ОСОБА_6 додатково двічі пересилав їй по 29900,00 доларів США, що співпадає з датами внесення пайових внесків. Згідно розписки від 10 січня 2015 року вона взяла у борг 5000,00 доларів США у ОСОБА_7 , а виходячи з тексту документа, вона борг віддавала самостійно вже після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та 24 березня 2017 року), що автоматично робить цей борг саме її боргом, а значить і гроші, які вона брала у борг, є її власними. Вказала, що вона також надала довідки про високий постійний рівень заробітної плати за період з травня 2011 року по липень 2016 року, що свідчить про те, що вона мала спроможність утримувати родину ( ОСОБА_5 мав мізерну зарплатню, до того ж важко хворів), не витрачаючи накопичень особистих коштів, створених ще до спільного проживання та грошові перекази брата, які також були її особистими коштами. Вважала, що суд безпідставно відмовив у допиті свідків на стороні відповідача. Вона подавала заяву про повернення суми судового збору за зустрічну позовну заяву, однак суд вважав її передчасною та відмовив у поверненні їй сплаченого судового збору. 20 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначила, що ОСОБА_5 до травня 2011 року мав власні особисті заощадження, частину з яких втрачав уже в період спільного проживання з ОСОБА_3 в 2014-2015 роках на потреби сім`ї. Вважала, що саме ОСОБА_3 зобов`язана надати докази на спростування презумпції спільності майна подружжя. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивачкою обгрунтовані її позовні вимоги, тому вони підлягають задоволенню. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35, 45 том 1). Як вбачається з матеріалів спадкової справи №53/2016, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_5 . ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.73-116 том 2). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року у справі № 638/20596/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал схід 9» про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності і майнових прав, позов ОСОБА_3 задоволено, встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року; визнано спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , як подружжя, пайовий внесок у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264 550,00 грн згідно договору від 17 січня 2015 року за № 216/1 на будівництво квартири площею 40,7 кв м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та легковий автомобіль «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку пайового внеску у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264 550,00 грн згідно договору від 17 січня 2015 року за № 216/1 та майнові права на отримання у власність за вказаним договором Ѕ частки квартири площею 40,7 кв м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку легкового автомобіля «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; змінено черговість одержання права на спадкування та надано ОСОБА_3 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_1 (а.с.8-17 том 1). Постановою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року скасовано в частині зміни черговості одержання права спадкування та надання ОСОБА_3 права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_1 і у задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовлено, в іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року - залишено без змін (а.с.18-33 том 1). Постановою Верховного суду від 30 листопада 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишено без змін. Відповідно до договору поставки №АДЗкА00900 від 04 липня 2011 року та акту прийому-передачі від 12 жовтня 2011 року, ОСОБА_3 придбала легковий автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску, за 205 016,00 грн (а.с.140-145 том 1). Згідно видаткової накладної № АДРА000628 від 12 жовтня 2011 року вартість автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», номер кузова НОМЕР_2 становить 205 592,00 грн (а.с.139 том 1). З повідомлення Головного сервісного центру МВС України за № 31/71аз від 22 лютого 2017 року вбачається, що з 21 жовтня 2011 року по теперішній час за ОСОБА_3 значиться зареєстрований на праві власності автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, бежевого кольору, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (а.с.34 том 1, а.с.147 том 2). За повідомленням Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» від 05 квітня 2017 року, ОСОБА_3 дійсно являється асоційованим членом цього кооперативу та згідно укладеного договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року сплатила пайовий внесок в повному обсязі в сумі 514 150,00 грн (а.с.36 том 1, а.с.146 том 2). 24 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоарт» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу № 0682/11/12, відповідно до умов якого останній придбав автомобіль «TOYOTA AVENSIS», 2012 року випуску (а.с.38-42, 43 том 1). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску з 30 листопада 2012 року зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с.44 том 1). Як вбачається з довідок про доходи від 22 лютого 2019 року, ОСОБА_3 працює в КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» за сумісництвом, займає посаду сестра мед анестезіст та за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року її загальна сума доходу склала 7 459,66 грн; за період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року 6121,98 грн (а.с.79, 80 том 1). Із довідок про доходи від 01 березня та 31 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 працює в КНП «МКЛ ШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради на посаді лікаря та за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року її загальна сума доходу склала 18 733,13 грн, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року 24 065,22 грн, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року 35 533,83 грн, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року 42 419,60 грн, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року 56 869,78 грн (а.с.81, 82, 83 том 1, а.с.61,62 том 2). З довідки про доходи від 22 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 працює в КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» основне місце роботи на посаді лікар швидкої мед. допомоги та за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року її загальна сума доходу склала 34 800,30 грн (а.с.84 том 1). З довідок про доходи, вбачається, що ОСОБА_3 працює в КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за основним місцем роботи на посаді лікаря з МНС та за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року її загальна сума доходу склала 17 304,59 грн, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року 56 887,22 грн, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року 75 473,16 грн, за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року 89 999,14 грн (а.с.85, 86, 87, 88 том 1). Як вбачається з довідок від 04 вересня 2013 року та від 30 вересня 2014 року, ОСОБА_3 дійсно працює у медичній клініці «Боріс» на посаді лікаря виїзної бригади невідкладної допомоги, а також у амбулаторно-діагностичному відділенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс» на посаді лікаря-педіатра за сумісництвом з 28 лютого 2013 року до 30 вересня 2014 року (а.с.96, 97 том 1). З довідки про утримання аліментів вбачається, що ОСОБА_8 з 01 березня 2000 року по 23 лютого 2012 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вестрон» та за період з квітня 2006 року по лютий 2012 року з нього утримано аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі 54 445,30 грн (а.с.99-100 том 1). На підтвердження отримання грошових переказів, ОСОБА_3 в якості доказів надала копії заяв на видачу готівки та квитанцій за період з 2006 року по 2016 року, згідно яких вона отримувала грошові перекази за системою «Moneygram» (США) від ОСОБА_9 (а.с.101-132 том 1). Із інформації про проведені операції за грошовими переказами за період з 01 січня 2008 року по 01 травня 2011 року вбачається, що ОСОБА_3 за цей період отримала суму міжнародних переказів за системою «Moneygram» в розмірі 11 000,00 доларів США, а за період з 11 травня 2011 року по 01 серпня 2016 року - 16 300,00 доларів США (а.с.50-52,54-56 том 2). Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 05 жовтня 2006 року ОСОБА_3 належить автомобіль ВАЗ 2109, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.135 том 1). 30 січня 2008 року ОСОБА_3 видала довіреність на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на розпорядження автомобіля ВАЗ 2109, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.136 том 1). Також, ОСОБА_3 уповноважила на підставі довіреності від 25 серпня 2011 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпоряджатись транспортним засобом ВАЗ 21121, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с.137 том 1). 25 серпня 2011 року ОСОБА_3 склала розписку про те, що вона отримала грошові кошти в сумі 3 900,00 доларів США та 23 960,00 грн від ОСОБА_13 за проданий автомобіль ВАЗ 21121 державний номер НОМЕР_6 , 2008 року випуску, чорного кольору № НОМЕР_7 (а.с.138 том 1). Із довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_5 працював на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві за основним місцем роботи на посаді лікаря-стоматолога та за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2016 року загальна сума його доходу склала 151 280,10 грн (а.с.89 том 1, а.с.149 том 2). Із повідомлення Комунального підприємства «Жилкомсервіс» № 3763/2/07-05 від 22 лютого 2017 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а.с.8, 124 том 2). З довідок про доходи від 24 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_14 працював в Товаристві з обмеженою відповідальності «Вестрон» на посаді інженера з охорони праці та за період з червня 2001 року по квітень 2008 року загальна сума його доходу склала 136 276,82 грн, а з червня 2009 року по березень 2012 року за договором підряду і за цей період загальна сума доходу становить 47 084,71 грн (а.с.32, 33 том 2). З виписки по картці за період з 19 лютого 2014 року по 18 листопада 2016 року ОСОБА_14 отримував пенсію, яка за цей період склала 134 619,20 грн (а.с.29-30 том 2). З довідки Управління Пенсійного фонду Київського районного управління ПФУ від 10 жовтня 2006 року вбачається, що за період з травня 2006 року по жовтень 2006 року ОСОБА_14 отримав пенсію за віком науковим працівникам, яка за цей період склала 12 831,96 грн (а.с.36 том 2). З довідки Московського Управління Пенсійного фонду України м. Харків від 29 жовтня 2019 року вбачається, що за період з січня 2006 року по грудень 2016 року ОСОБА_14 отримав пенсію за віком при повному стажі в розмірі 439 070,36 грн (а.с.173-176 том 2). Як вбачається з повідомлення Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0./7-190418/919 від 13 травня 2019 року за період з 2006 року по 2011 року на ім`я ОСОБА_3 були відкриті депозитні вклади, а саме: 28 грудня 2010 року відкрито договір SAMDN28000713500675 «Скарбничка 6 місяців» на суму 20,00 доларів США, який закрито 01 липня 2011 року, виплачено коштів в сумі 758,79 доларів США; 31 грудня 2010 року відкрито договір SAMDN28000713558522 «Скарбничка 6 місяців» на суму 3360,00 грн, який закрито 01 липня 2011 року, виплачено коштів в сумі 33 728,37 грн; 28 грудня 2010 року відкрито договір SAMDN01000713500674 «Стандарт 6 місяців» на суму 494700 доларів США, який закрито 01 липня 2011 року, виплачено коштів в сумі 4986,94 доларів США; 25 червня 2010 року відкрито договір SAMDN01000711001263 «Стандарт 6 місяців» на суму 1250,00 доларів США, який закрито 28 грудня 2010 року, виплачено коштів в сумі 1255,86 доларів США; 01 червня 2010 року відкрито договір SAMDN80000710693459 «Скарбничка 6 місяців» на суму 2000,00 грн, який закрито 02 грудня 2010 року, виплачено коштів в сумі 16 208,36 грн; 05 серпня 2008 року відкрито договір SAMDN18000704095473 «Скарбничка 6 місяців» на суму 2100,00 грн, який закрито 16 лютого 2009 року, виплачено коштів в сумі 2793,01 грн; 25 червня 2010 року відкрито договір SAMDN80000711001292 «Скарбничка 6 місяців» на суму 00,00 доларів США, який закрито 28 грудня 2010 року, виплачено коштів в сумі 2961,62 доларів США (а.с.40-41 том 2). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 вносив грошові кошти на депозити, зокрема, за квитанцією № 27960726 від 30 жовтня 2013 року внесено кошти в розмірі 15 000,00 доларів США, що еквівалентно 119 895,00 грн; за квитанцією № 25292505 від 10 серпня 2013 року внесено кошти в розмірі 35 000,00 грн, за квитанцією № 30653966 від 11 січня 2014 року 5000,00 доларів США, що еквівалентно 39 965,00 грн, за квитанцією № 30570978 від 09 січня 2014 року 10 000,00 грн, за квитанцією № 31699687 50 000,00 грн (а.с.150-152 том 2). Також, ОСОБА_5 знімав кошти зі своїх рахунків, зокрема, 06 лютого 2014 року - 3365,34 грн та 45 000,00 грн, 07 травня 2014 року - 1000,00 грн та 2500,00 грн, 12 листопада 2014 року 950,00 доларів США, що еквівалентно 14 982,79 грн та 13 845,00 грн, 15 січня 2015 року 3000,00 грн (а.с.152-157 том 2). Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу. Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Визначення ідеальної частки у праві спільної сумісної власності, яка є рівною для всіх її співвласників, без виділу частки або поділу спільного сумісного майна в натурі, має самостійне правове значення, оскільки в результаті визначення розміру часток позивачів припиняється право спільної сумісної власності та виникає право спільної часткової власності. Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою на майно, яке набуте ними в період спільного проживання. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із співвласників може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того, хто її спростовує. Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року у справі № 638/20596/16-ц зокрема, встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року. Вказане судове рішення в цій частині залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року та постановою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року. Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, наразі встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_5 у період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року. За вказаний період ОСОБА_3 з ОСОБА_5 21 жовтня 2011 року придбано автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, бежевого кольору, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , а також укладено договір про сплату пайових внесків до Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року та сплачено пайовий внесок в сумі 514 150,00 грн, оформленого на ім`я ОСОБА_3 . Виходячи з того, що встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_5 у період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року однією сім`єю, не перебування їх у будь-якому іншому шлюбі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому позовні вимоги про визнання пайового внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_3 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як майно, набуте ними за час спільного проживання є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Посилання ОСОБА_3 на те, що спірне майно купувалося саме за її кошти не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, нею не спростовано презумпцію спільності майна, набутого під час фактичних шлюбних стосунків. Докази, які надала ОСОБА_3 та які досліджувались як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не свідчать про те, що саме ті кошти витрачено на придбання нею особисто спірного майна. До твердження ОСОБА_3 про те, що у неї на той час був стабільний та значно вищий ніж у ОСОБА_5 дохід, колегія суддів відноситься критично, оскільки майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (стаття 60 СК України). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 та спадкоємцем першої черги є його мати ОСОБА_1 , яка в межах встановленого законом строку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Встановивши, що пайовий внесок, оформлений на ім`я ОСОБА_3 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 , належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому Ѕ частини спірного пайового внеску та автомобіль, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірного майна в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачкою норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки доказів. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині без змін. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. При цьому, колегія суддів зазначає, що питання щодо повернення судового збору ОСОБА_3 , сплаченого до суду першої інстанції за подачу зустрічного позову, не відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.