Постанова 4808 № 344/4117/21

Справа № 344/4117/21 Провадження № 22-ц/4808/685/21 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину про відступлення права вимоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Антоняком Т.М. 24 березня 2021 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, в с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину про відступлення права вимоги (а.с.2-3) з тих мотивів, що 24.02.2021 отримала письмову вимогу відповідача ОСОБА_2 про усунення порушень кредитного зобов`язання, що випливає з кредитного договору №11332823000 від 14.04.2008р., позичальником за яким є ОСОБА_3 та, договором поруки від 14.08.2008, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та нею ( ОСОБА_1 ). Із змісту даної вимоги вбачається про укладення між ним ( ОСОБА_2 ) та ТОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс» договору про відступлення права вимоги №29/01/21-А від 29.01.2021. За цим договором товариство відступило на користь ОСОБА_2 права вимоги кредитора за кредитним договором №11332823000 від 14.04.2008р, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , а також іпотечним договором від 14.04.2008, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (щодо іпотеки земельної ділянки площею 0,1361 га, кадастровий номер 2610192001:25:005:0080, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1020 га, кадастровий номер 2610192001:25:002:0254, яка знаходиться у с.Крихівці м. Івано-Франківськ), та договору поруки № 11332823000/1-П від 14.08.2008, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Позивач вважала, що договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором насправді є договором факторингу та суперечить приписам цивільного законодавства щодо суб`єктного складу договору факторингу, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, а тому має ознаки недійсності. Відповідно договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором також підлягає визнанню недійсним. Подаючи позов до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківсаької області, позивач мотивувала положеннями частин 1 та 7 статті 30 ЦПК України, вважаючи, що спір стосується правочину, укладеного серед іншого й щодо прав на нерухоме майно незаконності відступлення речового права на іпотечні земельні ділянки, що знаходяться в с.Крихівці м.Івано-Франківська, а також щодо забезпечення основного зобов`язання кредитного договору, то позов пред`являється за місцезнаходженням такого іпотечного майна та місцезнаходженням сторони кредитного та іпотечного договору, а саме позичальника, який визначений відповідачем за позовом. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2021 року матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину про відступлення права вимоги направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду міста Києва (а.с.12). Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначила, що предметом позову є вимога про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №29/01/21-А від 29.01.2021р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс» та ОСОБА_2 , за яким товариство відступило на користь останнього права вимоги за договором кредиту №11332823000 від 14.04.2008р., укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , договором поруки від 14.08.2008р., укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , та іпотечним договором від 14.04.2008, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , щодо іпотеки земельної ділянки площею 0,1361 га, кадастровий номер 2610192001:25:005:0080, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1020 га, кадастровий номер 2610192001:25:002:0254, яка знаходиться у с.Крихівці м. Івано-Франківськ. Позовні вимоги заявлені нею як поручителем (солідарним боржником) за основним зобов`язанням - договором кредиту №11332823000 від 14.04.2008р., до відповідачів як до сторін оспорюваного правочину про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, а також до відповідача ОСОБА_3 як позичальника-боржника за основним зобов`язанням. На думку апелянта, оскільки предметом позову є вимоги щодо законності укладання правочину про відступлення права вимоги як за іпотечними зобов`язаннями, так і за основним зобов`язанням договором кредиту, стороною якого є ОСОБА_3 , який проживає у м. Івано-Франківську та зка місцем знаходження нерухомого майна, таким чином заявлений позов правомірно подано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Звертає увагу на те, що передаючи справу на розгляд до суду за місцезнаходженням одного з відповідачів, суд не обґрунтував неможливість розгляду справи за місцезнаходженням проживання інших відповідачів ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 (до Кременецького районного суду Тернопільської області). Просить скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі (а.с.15). Відзив на апеляційну скаргу сторонами не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд іншому суду, суд керувався статтями 27, 30, 31, 187 ЦПК України, виходив з того, що дана справа відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України не підлягає розгляду за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, оскільки предмет позову не стосується права власності на нерухоме майно, а стосується правомірності укладеного договору про відступлення права вимоги, дійшов висновку про передачу її на розгляд Печерському районному суду міста Києва. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з таких підстав. У позовній заяві позивач зазначила, що подає позовну заяву до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відповідно до ч. 7 ст. 30 ЦПК України за місцезнаходженням іпотечного майна та місцезнаходженням сторони кредитного та іпотечного договору позичальника ОСОБА_3 , якого визначила відповідачем. Однією із умов реалізації права фізичної та юридичної особи на пред`явлення позову є дотримання вимог підсудності. У зв`язку із цим підсудність як умова реалізації права на пред`явлення позову тісно пов`язана з процесуальною правоздатністю та компетентністю суду. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Право на розгляд справи належним судом є складовою частиною права на справедливий суд відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 27 - 30 ЦПК). За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч. 7 ст. 30 ЦПК України у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання. Предметом спору є недійсність договору про відступлення прав вимоги №29/01/21-А від 29 січня 2021 року, сторонами якого є ТОВ«Фінансова компанія «Карточка Плюс» та ОСОБА_2 . Вирішуючи питання про підсудність спору, суд вірно виходив з того, що кредитний договір є основним зобов`язанням по відношенню до договорів забезпечення (договорів іпотеки і застави). Договір кредиту та договір відступлення прав вимоги за кредитом та його забезпеченням не співвідносяться між собою як основне та забезпечувальне зобов`язання, тому підсудність такої справи має визначатися за загальним правилом за місцем реєстрації відповідачів. Виходячи з предмету позову про визнання недійсним правочину про відступлення прав вимоги за договором кредиту, договором поруки та іпотечним договором, судом правильно встановлено, що предмет позову не стосується права власності на нерухоме майно, а стосується правомірності укладеного договору про відступлення права вимоги. Зокрема, даний позов не виникає із приводу нерухомого майна, на що посилається позивачка у позовній заяві. Позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги не є вимогами, що стосуються нерухомого майна, оскільки вони не визначають подальший цивільно-правовий режим такого нерухомого майна. Тому відсутні підстави для застосування положень ч. 7 ст. 30 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного правочину, його статус у якості відповідача вказаний позивачем, очевидно, з метою визначення зручної підсудності, оскільки він наділений такими ж правами та обтяжений такими ж обов`язками, як і позивачка по справі, а також як і ОСОБА_4 , який взагалі позивачкою не вказаний як учасник справи. Таким чином, підсудність справи слід визначати за місцем реєстрації відповідачів, які є сторонами оспорюваного правочину ТОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс» та ОСОБА_2 . Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи з ідентифікаційним кодом 39955100 ТОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс» зареєстровано по вул.Басейна, будинок 23, офіс 21 у м.Києві, 01004, що відноситься до територіальної підсудності Перерського районного суду м.Києва. Позивачка вказує місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , проте не скористалася правом на подання позову до Кременецького районного суду Тернопільської області (вул..Чорновола, 7, м.Кременець Тернопільської області, 47003). За таких обставин, суд вірно на власний розсуд направив матеріали справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до печерського районного суду м.Києва за місцезнаходженням одного з належних відповідачів по справі. Вказаним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку та навів мотиви, з яких не прийняв доводи позивача про визначення підсудності справи відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, а відтак прийшов до правильного висновку, що справа не підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, то відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.369, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2021 року про передачу справи на розгляд іншому суду без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.