Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8504/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8504/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 08 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представників позивача: Московко О.О. та Потьомкіна І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Виконавчого комітету Гніванської міської ради, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В :

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Гніванської міської ради, в якому просив: 1.1. Визнати незаконним та скасувати рішення винесене Виконавчим комітетом Гніванської міської ради від 22 жовтня 2013 року №166 "Про переведення у розряд службових квартир АДРЕСА_1 ". 1.2. Визнати незаконним та скасувати рішення винесене Виконавчим комітетом Гніванської міської ради від 26 листопада 2013 року №192 "Про видачу гр. ОСОБА_1 ордера на право вселення в службове житлове приміщення" 1.3. Здійснити розподіл судових витрат. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року провадження у справі закрито. 2.1. Роз`яснено позивачу, що даний спір має бути вирішений за правилами цивільного судочинства. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що спір має приватно-правовий характер є хибним. Зазначає, що спір виник не через переведення у розряд службових квартиру належну позивачу, а через те, що виконавчим комітетом Гніванської міської ради прийнято рішення поза межами їх повноважень ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору є рішення відповідача від 22.10.2013 за №166 "Про переведення у розряд службових квартир АДРЕСА_1 " та від 26.11.2013 за №192 "Про видачу гр. ОСОБА_1 ордера на право вселення в службове житлове приміщення". 6. 04.10.2013 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом позивачем придбано у власність двокімнатну квартиру, про що приватним нотаріусом внесено відомості до Державного реєстру речового права - форма власності приватна.

7. В серпні 2020 позивачу стало відомо, що виконавчий комітет міської ради виніс спірне рішення №166, яким перевів у розряд службових квартиру, яка належить на праві власності позивачу. Також відповідачем прийнято рішення за №192 "Про видачу гр. ОСОБА_1 ордера на право вселення в службове житлове приміщення". Позивач покликається на протиправність рішень з підстав того, що квартира перебуває у 100% його приватній власності.

8. Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

9. Апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що спір має приватно-правовий характер не відповідає обставинам справи та наявним в ній матеріалам справи.

10. Відповідач та третя особа правом подання відзиву не скористались. ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

11. Положеннями ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

12. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

14. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

15. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

16. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

17. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

18. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

20. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

23. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

25. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

26. Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

27. Судами встановлено, що предметом спору є рішення відповідача від 22.10.2013 за №166 "Про переведення у розряд службових квартир АДРЕСА_1 " та від 26.11.2013 за №192 "Про видачу гр. ОСОБА_1 ордера на право вселення в службове житлове приміщення".

28. З матеріалів справи встановлено, що 04.10.2013 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом позивачем придбано у власність двокімнатну квартиру, про що приватним нотаріусом внесено відомості до Державного реєстру речового права - форма власності приватна.

29. В серпні 2020 позивачу стало відомо, що виконавчий комітет міської ради виніс спірне рішення №166, яким перевів у розряд службових квартиру, яка належить на праві власності позивачу. Також відповідачем прийнято рішення за №192 "Про видачу гр. ОСОБА_1 ордера на право вселення в службове житлове приміщення". Позивач покликається на протиправність рішень з підстав того, що квартира перебуває у 100% його приватній власності.

30. У своїх мотивах апелянт посилається на положення ст. 316 ЦК, відповідно яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших. Натомість, держава не втручається у здійснення власником права власності, що передбачено в силу ч. 6 ст. 319 ЦК України.

31. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку зі зміною правового статусу спірної квартири, а саме щодо переведення у розряд службових квартиру, яка належить на праві власності позивачу.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №824/1115/18-а вказала наступне: «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».

33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

35. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 804/6395/17 зазначив наступне: «…визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».

36. Отже, доводи апелянта про те, що даний спір є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а також те, що предметом даного спору є виключно перевірка законності рішень відповідача, прийнятих ним при здійсненні владних управлінських функцій, колегія суддів вважає необґрунтованими. V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

37. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

41. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 08 липня 2021 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.