Постанова 4855 № 640/22003/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22003/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістемінжинірінгменеджмент» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістемінжинірінгменеджмент» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістемінжинірінгменеджмент» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2019 №000638504. Позов обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя» та ТОВ «ТК Гама» підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у позивача відсутня можливість перевіряти добросовісність своїх контрагентів, у зв`язку з неможливістю доступу до податкових баз. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що на виконання укладених позивачем з контрагентами сторонами було складено необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій. У відзиві на апеляційну скаргу податковим органом зазначено про те, що під час проведення перевірки не підтверджено легального джерела походження товару, придбаного позивачем у ТОВ «Промисловий альянс Запоріжжя», що свідчить про нереальність такої поставки товару. Окрім того, контролюючий орган вказує, що згідно вироку від 25.11.2016 директора ТОВ «Гама» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28 частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27 статтею 212 Кримінального кодексу України, що також свідчить про фіктивність вказаних господарських операцій. Також відповідач просить проводити розгляд даної справи за його участю у відкритому судовому засіданні, втім у задоволенні такого клопотання слід відмовити, з огляду на наступне. У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу про проведення перевірки від 19.09.2019 №870 та направлення від 19.09.2019 №91/26-15-05-04-04, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент» (код 37441935) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя» (код 34595251) за квітень 2016, ТОВ «ТК Гама» (код 39521493) за травень 2016 року, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016 рік, за результатами якої складено акт від 27.09.2018 №101/26-15-05-04-04/37441935. Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення, зокрема пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 303 994 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 303 994 грн. Як наслідок, на підставі висновку акту перевірки, 25.10.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №000638504, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 379 993 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 303 994 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 999 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу, тому з огляду на відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій висновки контролюючого органу про заниження податку на прибуток за наслідками господарських операцій із ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя», ТОВ «ТК Гама» є правомірними, що, в свою чергу, свідчить про законність прийнятого податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару. Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя» та ТОВ «ТК Гама» згідно договорів №б/н від 15.03.2016 та №16/05-03 від 13.05.2016. Так, відповідно до договору поставки №б/н від 15.03.2016, укладеного між позивачем (покупець) та TOB «Промисловий Альянс Запоріжжя» (постачальник), останній зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - оплатити і прийняти товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. У силу вимог пункту 1.2 Договору №б/н від 15.03.2016 загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно Специфікацій, що є невід`ємними частинами даного Договору. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікації на постачання ТМЦ для ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент» від 15.03.2016, видаткові накладні від 15.04.2016 №ПА-0415-01, від 27.04.2016 №ПА-0427-02, рахунки-фактури від 15.04.2016 №ПА-0415-01, від 27.04.2016 №ПА-0427-04, товарно-транспортні накладні від 15.04.2016 №ПА-0000031, від 27.04.2016 №ПА-0000043, сертифікат на поставлений товар, виписки по рахунку, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 -2017 роки, договір про відступлення права вимоги від 24.11.2016 №С24/11-2016. Крім того, згідно умов договору поставки №16/05-03 від 13.05.2016, укладеного між позивачем (покупець) та TOB «ТК Гама» (постачальник), за умовами якого останній зобов`язується поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних у цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму, визначену у прайс-листках (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках-фактурах та/або у видатково-прибуткових накладних та/або актах приймання-передачі товару, які є невід`ємною частиною цього договору. На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по вищезазначеним взаємовідносинах з TOB «ТК Гама», позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні від 30.05.2016 №Г-0530-01, від 26.05.2016 №Г-0526-02, від 26.05.2016 №Г-0526-1, рахунки-фактури від 30.05.2016 №Г-0530-01, від 26.05.2016 №Г-0526-02, від 26.05.2016 №Г-0526-1, товарно-транспортні накладні від 30.05.2016 №Г-0530-01-30, від 26.05.2016 №Г-0526-02, від 26.05.2016 №Г-0526-1, сертифікати на поставлений товар, виписки по рахунку, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016-2017 роки, договір про відступлення права вимоги від 28.12.2016 №2016-28-12. Таким чином, наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар придбавався, за якою ціною, між якими контрагентами. У той же час, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару. Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи. Водночас про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Так, як вірно відзначено судом першої інстанції, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у позивача місця для зберігання придбаного товару, оприбуткування товару на складах позивача, докази зберігання придбаного товару. Як наслідок, надані позивачем первинні документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя» та ТОВ «ТК Гама». При цьому, позивач не зазначив мету придбання товарів згідно договорів із ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя» та ТОВ «ТК Гама», не надав доказів на підтвердження використання саме придбаного у зазначених контрагентів товарів, подальшого їх використання у власній господарській діяльності, зокрема щодо продажу третім особам, що свідчить про не доведеність реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя» та ТОВ «ТК Гама» та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства. При цьому, як зазначає податковий орган, реальність вчинення господарських операцій між ним та ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя», ТОВ «ТК Гама» відсутня, оскільки, такі товариства мають ознаки фіктивності, створені з метою прикриття незаконної діяльності з конвертації грошових коштів з метою ухилення підприємств-контрагентів від сплати податків; зокрема відповідач посилається на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2016 у справі №335/12032/16-к. Так, вказаним вироком від 25.11.2016 затверджено угоду про визнання винуватості від 31.10.2016 укладену між прокурором відділу прокуратури Запорізької області Федорченком К.В, та ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною п`ятою статті 207, статтею 212 Кримінального кодексу України, затверджено угоду про визнання винуватості від 31.10.2016 укладену між прокурором відділу прокуратури Запорізької області Федорченком К.В. та ОСОБА_2 , яку визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною п`ятою статті 207, статті 212 Кримінального кодексу України. Згідно вказаного вироку на початку січня 2014 року мешканець м. Запоріжжя ОСОБА_1 , який мав досвід реєстрації, перереєстрації суб`єктів господарської діяльності, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , яка мала досвід бухгалтерської діяльності, у невстановлений досудовим слідством час та місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, свідомо не бажаючи здійснювати реальну ініціативну, системну, на власний ризик господарську діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів господарської діяльності реального сектору економіки, яка полягала в укладені нікчемних угод та документальному оформленні псевдо фінансово-господарських операцій та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності, для відведення від себе підозри у вчиненні злочину, залучили ОСОБА_3 , якій за грошову винагороду запропонували стати засновником, директором та бухгалтером ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя», без мети її реального проведення господарської діяльності, при цьому у свої злочинні наміри останню не повідомили». Крім того, у вказаному вироку зазначено, що ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у період з 29.01.2014 по 30.09.2016 забезпечив прикриття незаконної діяльності, зокрема ТОВ «ТК Гама», ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент». Таким чином, вказаним вироком встановлена фіктивність контрагентів позивача - ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя», ТОВ «ТК Гама». У даному випадку, така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, стосовно фіктивності підприємства контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Відтак, первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18. До того ж, у постановах від 10 вересня 2020 року у справі №805/3461/16-а, від 4 червня 2020 року у справі №1640/3323/18 та від 16 вересня 2020 року у справі №2140/1893/18 Верховний Суд зробив правові висновки, які зводяться до того, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, що свідчить про безтоварність правовідносин платника податків з відповідними контрагентами, посилаючись при цьому на наявність вироків/ухвал про закриття кримінального провадження/протоколів допитів свідків у відповідних кримінальних провадженнях. У даному випадку, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що подані на підтвердження господарських відносин з цими контрагентами документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод. У той же час, згідно з положеннями статті 472 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо. Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. У свою чергу, податкові накладні, виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11). Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. При цьому, платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує контрагента як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси товариства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. У свою чергу, позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від їх імені. З огляду на вказане, надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні) щодо господарських операцій з вищевказаними контрагентами у періоді, що перевірявся, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, оскільки спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача. Таким чином, відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій доводить правомірність висновків контролюючого органу про заниження податку на прибуток за наслідками господарських операцій із ТОВ «Промисловий Альянс Запоріжжя», ТОВ «ТК Гама», що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістемінжинірінгменеджмент» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук