Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14139/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14139/20 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 12 березня 2021 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Управлінню соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, а саме: визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивач не має права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. При цьому, апелянт зазначає, що у 2020 році ним правомірно здійснено виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі, який встановлено Кабінетом Міністрів України. Крім того, апелянт наголошує на тому, що без виділення Міністерством соціальної політики в Україні, як головним бюджетним розпорядником, коштів на виплату спірної допомоги, апелянт не матиме можливості виконати судове рішення у даній справі. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. При цьому, 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 здійснено виплату разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі 3640,00 грн. Проте, не погоджуючись із розміром виплаченої разової щорічної грошової допомоги, 01 грудня 2020 року позивач звернувся із заявами щодо донарахування та виплати йому недоотриманої частини грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. Листом від 02 грудня 2020 року Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та листом від 08 грудня 2020 року Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надано позивачу відповідь про те, що у 2020 році згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19 лютого 2020 року № 112, встановлено виплату разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 3640,00 грн. В свою чергу, вважаючи порушеним своє право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня, зокрема, у 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. В даному випадку, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до ч. 5 ст. 13ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачалось, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину 5 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту «викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Між тим, згідно ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України. Згідно з п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Прикінцеві та перехідні положення закону доповнені зазначеним пунктом згідно із ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності з 01 січня 2015 року. Внаслідок чого, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги у 2020 році Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». При цьому, вказаною постановою встановлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи 4120 гривень; II групи 3640 гривень; III групи 3160 гривень; Між тим, окреме положення пункту 26 розділу VI у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Рішенням Конституційного Суду № 3-р/2020 від 27 лютого 2020 року. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. В даному випадку, Департаментом праці та соціального захисту населення Одеської міської ради, як суб`єктом владних повноважень, що зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків з отримувачами щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, виплачено позивачу відповідну одноразову грошову допомогу у розмірі 3640,00 грн. Між тим, позивач вважає, що він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що передбачено чинною редакцією ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В свою чергу, суб`єкт владних повноважень вважає, що право встановлювати розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України положеннями Бюджетного кодексу України, а тому позивачу правомірно виплачено у 2020 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №

112. Проте, як зазначено вище, Рішенням Конституційного Суду № 3-р/2020 від 27 лютого 2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Бюджетного кодексу України, якими надано повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат ветеранам війни (учасникам бойових дій), виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. В даному випадку, Конституційний Суд України зробив висновок про те, що визначення Бюджетним кодексом України іншого, ніж у ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися позивачу у розмірі, встановленому ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, колегія суддів не приймає посилання апелянта на неможливість здійснення своїх зобов`язань через ненадходження коштів від головного розпорядника, так як відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою. Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у рішенні від 29 вересня 2020 року, яке набрало законну силу у зразковій адміністративній справі № 440/2722/20. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Департамент праці та соціального захисту населення Одеської міської ради. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.