Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/628/21

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 р. Справа № 520/628/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.07.21 по справі № 520/628/21 за позовом ОСОБА_1 до Головнго управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) з позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 5377 від 20.10.2020 щодо відмови у зарахуванні стажу при обчислені пенсії періоду роботи з 02.01.1994 по 10.03.1997 та з 21.03.1997 по 11.09.2003 в Харківському домобудівельному комбінаті № 1; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 15.10.2020, зарахувавши до загального страхового (трудового) періоди роботи в Харківському домобудівельному комбінаті №1 з 02.01.1994 по 10.03.1997 та з 21.03.1997 по 11.09.2003. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області № 5377 від 20.10.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в Харківському домобудівельному комбінаті №1 з 02.01.1994 по 10.03.1997 та з 21.03.1997 по 11.09.2003. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.10.2020. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що загальний страховий стаж позивача з 02.01.1994 по 10.03.1997 та з 21.03.1997 по 11.09.2003 не підтверджено відомостями про роботу і заробітну плату, про що зазначено в уточнюючій довідці №М-37 від 23.05.2019, виданої виробничим кооперативом з упорядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст». За результатами апеляційного розгляду відповідач просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області № 5377 від 20.10.2020 відмовлено в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком мають особи віком від 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років з 01 січня по 31 грудня 2019 року. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 17 років 09 місяців 20 днів. До загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: 1) період роботи з 01.02.1978 по 11.05.1979 - відсутня печатка підприємства, що засвідчує запис про звільнення, через що його неможливо ідентифікувати; 2) період роботи з 02.01.1994 по 10.03.1997 в Домобудівельному комбінаті будівельного управління № 1 та період роботи з 21.03.1997 по 11.09.2003 в Харківському домобудівельному комбінаті № 1 житлово - побутовому підприємстві - так як в наданій довідці № М-37 від 23.05.2019, виданої Виробничим кооперативом з порядкування документів установ, організацій та підприємств «Архівіст» зазначено, що в документах Харківського домобудівельного комбінату відомості про роботу і заробітну плату за 1994-2003 рр. на ОСОБА_1 не виявлено. У зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 5). Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями пенсійного органу, вважаючи, що йому протиправно не зараховано до стажу роботи періоди роботи в Харківському домобудівельному комбінаті №1 з 02.01.1994 по 10.03.1997 та з 21.03.1997 по 11.09.2003, які підтверджені записами трудової книжки, копія якої надавалася відповідачу разом із заявою про призначення пенсії від 15.10.2020, звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5377 від 20 жовтня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню із зобов`язанням Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в Харківському домобудівельному комбінаті №1 з 02.01.1994 по 10.03.1997 та з 21.03.1997 по 11.09.2003 та призначити пенсію за віком з 15.10.2020. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі також - Закон № 1058-IV). Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.06.1981 (а.с. 6 - 8), з 02.01.1994 по 10.03.1997 позивач працював на посаді слюсаря 3 розряду по ремонту автомобілів та з 21.03.1997 по 11.09.2003 на посаді слюсаря - сантехніка 3 розряду в Харківському домобудівельному комбінаті №1 житлово - побутового підприємства (наказ №1-к від 02.01.1994, Наказ №19к від 10.03.1997). Отже, факт роботи позивача в Харківському домобудівельному комбінаті №1 з 02.01.1994 по 10.03.1997 та з 21.03.1997 по 11.09.2003 на відповідних посадах є доведеним, що підтверджено записами трудової книжки, що надає йому можливість включення цих періодів роботи до загального страхового стажу. Зауважень до записів трудової книжки позивача стосовно цих періодів представник пенсійного органу не зазначив. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача вказані періоди роботи, є правомірним. Належних підстав для такого незарахування до страхового стажу позивача не зазначено та судовим розглядом не встановлено. Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що вказані періоди роботи не підлягають зарахуванню до загального стажу позивача з підстав того, що згідно з довідкою Виробничого кооперативу з впорядкування документів установ, організацій та підприємств "Архівіст" від 23.05.2019 за №М-37 в документах Харківського домобудівельного комбінату №1 даних стосовно роботи та заробітній сплаті з 1994 по 2004 роки по ОСОБА_1 не виявлено, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок №22-1). Зазначаючи про виникнення сумнівів щодо запису в трудовій книжці, відповідачем не наведено які саме виникли сумніви та з яких підстав. Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Відсутність документів по підприємству, у якому працював позивач, на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 березня 2018 року у справі №127/9055/17. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області № 5377 від 20 жовтня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку. За таких підстав, з метою належного захисту прав позивач на пенсійне забезпечення, суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 02.01.1994 по 10.03.1997 (3 роки 2 місяці 9 днів) та з 21.03.1997 по 11.09.2003 (6 років 5 місяців 22 дні) в Харківському домобудівельному комбінаті №1 житлово - побутового підприємства, що складає 9 років 8 місяців 1 день. Тобто, страховий стаж позивача складає 27 років 5 місяців 21 день (зараховано судом - 9 років 8 місяців 1 день, зараховано пенсійним органом - 17 років 9 місяців 20 днів), 27.04.2019 позивачу виповнилося 60 років, загального стажу в нього більше 26 років, що в сукупності дає право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити йому пенсію за віком з 15.10.2020, слід зазначити таке. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 15.10.2020 та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, а відтак позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком з 15.10.2020, не підлягають задоволенню. Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515). Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують правильність висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду частково не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про його часткове скасування з прийняттям нового у відповідній частині. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі № 520/628/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобо`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.10.2020. Ухвалити постанову, якою в цій частині позовні вимоги задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 15.10.2020 та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі №520/628/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін