Постанова 4811 № 447/1003/21

Справа № 447/1003/21 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р. Провадження № 33/811/797/21 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07 травня 2021 року, в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років. Конфісковано транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Golf н.з. НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 гривні. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 31 березня 2021 року близько 02:57 год. в м. Миколаєві по вул. Мазепи, Львівської області керував автомобілем Volkswagen Golf н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 , як особа, що двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, а саме згідно постанов суду від 29 жовтня 2020 року справа №447/2782/20 та 15 березня 2021 року справа № 447/311/21, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що постанова суду першої інстанції є необгрунтованою та незаконною, суперечить фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 252 КУпАП не забезпечив всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не врахував надані доводи його захисника, що спростовують його вину, розглянув справу у його відсутності, а тому така постанова підлягає скасуванню. Стверджує, що він не керував транспортним засобом, а сів за кермо незаведеного автомобіля в стані крайньої необхідності, так як автомобіль був несправний, хлопці його відкотили. Акцентує увагу на те, що він не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, крім того, зазначає, що його огляд на стан сп`яніння та оформлення протоколу проведено з порушення інструкції; під час складання протоколу йому не було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вважає, що безпідставним є рішення суду про конфіскацію транспортного засобу, адже такий не знаходиться в його приватній власності. Просить скасувати дану постанову судді та закрити провадження у справі. Справа двічі 15 червня 2021 року та 06 липня 2021 року призначалася до розгляду в приміщенні Львівського апеляційного суду, однак правопорушник ОСОБА_1 будучи повідомленим про місце і час судового засідання, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення повістки, на розгляд не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_1 , оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів, прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння, відмовився. Висновок судді одержаний внаслідок всебічного, повного та об`єктивного розгляду усіх обставин справи та підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №186332 від 31 березня 2021 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; відеофіксацією правопорушення; висновком КНП «Миколаївська міська лікарня» №38 від 31 березня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від освідчення на стан сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія щодо стану сп`яніння від 31 березня 2021 року, та іншими наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, від дачі пояснень та підпису останній відмовився. На переконання апеляційного суду, вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений в установленому законом порядку, такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735. Зокрема, вказаний протокол містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та особи-порушника, чим спростовуються твердження правопорушника ОСОБА_1 . При цьому, апеляційним судом враховується також і те, що правопорушник ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував. Що стосується доводів апелянта щодо порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного. Порядок огляду водія на стан сп`яніння, встановлений ст. 266 КУпАП, розкритий в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015. Згідно з п.2 розділу І зазначеної інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Направлення повинно бути не в матеріалах адміністративної справи, а в медичному закладі куди доставляється особа для огляду. Інструкцією не передбачено виготовлення кількох примірників направлення. Щодо покликань правопорушника ОСОБА_1 в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи у його відсутності то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення участі його в апеляційному розгляді. Доводи правопорушника ОСОБА_1 про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції стосовно нього - залишити без змін. Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та конфіскації транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Golf н.з. НОМЕР_1 без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.